Політичні відносини, отже, тісно пов'язані з іншими видами суспільних відносин. Найтіснішим і безпосереднім є їх зв'язок із соціальними та ідеологічними відносинами, перші з яких визначають сутність і зміст політики, а другі виступають її ідеологічним обгрунтуванням. Перебуваючи під впливом інших видів суспільних відносин, політичні відносини, політика справляють величезний зворотний вплив на ці інші відносини, значною мірою визначаючи їхній зміст і характер.

Тісний зв'язок політики з іншими сферами суспільного життя породжує проблему меж політики як допустимого простору, в масштабі якого вона може доцільно впливати на ці сфери. Порушення цих меж призводить до небажаних, а нерідко, у крайніх виявах, і до згубних результатів — над-мірної політизації, а у зв'язку з нею й ідеологізації, неполітичних і неідеологічних сфер діяльності, життя, свідомості. Наслідком будуть ідеологізовані економіка, культура, наука, мистецтво, політизоване право тощо.

Обмеження регулятивного впливу будь-якої з неполітичних і неідеологічних сфер суспільного життя призводить до надмірного проникнення у ці сфери політики та ідеології як найбільш експансивних сфер. Лише політичне нейтральні сфери, якими є культура, мораль і певною мірою наука, не можуть бути надлишковими, якщо вони проникають в інші сфери — економіку, право, політику, ідеологію тощо.

У стабільних демократичних суспільствах функціональ-ний зв'язок політики з іншими сферами має сталий динамічний характер із чітко вираженою тенденцією до зниження ролі політики як регулятора суспільних відносин. Натомість зростає регулююча роль економічних, моральних, культурних та інших чинників, не пов'язаних з викори-станням влади. І навпаки, в нестабільному суспільстві, особливо перехідного типу, збільшується роль політичних методів регулювання суспільних відносин, посилюються авторитарні тенденції. Відповідно зменшується регулюючий вплив економічних, моральних і культурних чинників.

3. Предмет і метод науки про політику

Кожна із складових політики прямо чи опосередковано є предметом суспільних наук. І, мабуть, це фатально неми-нуче вже тому, що цивілізований соціум є політичним, отже, і практична реалізація висновків цих наук, а вреш-ті-решт їх розвиток, зумовлений саме соціальними потре-бами, так чи інакше виходить на політику.

Щодо історичних та економічних наук, філософії люд-ського буття, соціальної психології та деяких інших, то їхній предмет безпосередньо пов'язаний з політикою.

У цьому плані політика є феноменом, що інтегрує всі суспільні науки в певну цілісну систему. Тому розрізняють два підходи у визначенні предмета політології: універсалістсько-сумативний і аналітико-концептуальний. Перший підхід — це сукупність різноманітних науково-дисциплі-нарних рішень. У результаті політологія розуміється як сукупність політичних знань, які виробляють всі суспільні науки.

Тут, власне, має місце екстенсивна, універсалістська інтерпретація політології, розгляд її як простого збільшення або зменшення політичних знань через призму окремих суспільних наук. По суті політологія розгляда-ється в широкому розумінні, при якому фактично йдеться про заперечення самостійного предмета.

Аналітико-концептуальний підхід розглядає політоло-гію як певну єдність найбільш суттєвих щодо даного яви-ща рис і ставить перед нею завдання систематизувати матеріал, визначити загальну логіку і вузлові моменти аналізу, координувати спільні зусилля різних наук.

При такому підході можна виділити дві основні тен-денції. Перша розглядає політологію як і загальну науку про державу, демократію або політичну владу. Про це свідчать політологічні дослідження, проведені в ряді країн. У підсумку вони оформилися в самостійний науковий на-прям. Інакше кажучи, політологія — це державознавство

Дехто вважає предметом політології владу у великих суспільних групах. Так, Ф. Ришка під предметом науки про політику розуміє владу у публічному значенні, владу в ролі організованої громадськості. Прагнення оволодіти і зберегти владу безпосередньо або опосередковано, на його думку, пов'язане з суперечностями і конфліктами, які виникають між великими групами людей з приводу розподілу матеріальних благ. Таке твердження призводить до ототожнення політичної і державної влади. Поза тим у сучасному світі велику роль у політиці відіграють політич-ні партії, масові громадські організації, суспільно-полі-тичні рухи. Як бачимо, визначення предмета науки про політику у Ф. Ришки нечітке. Він зазначає, що предметом науки про політику є дійсність або те, що відбувається в сфері політики у сучасному світі.

Друга тенденція у визначенні предмета політології знайшла відображення у працях, автори яких по-своєму інтерпретують ідеї Платона, Арістотеля, Ціцеррна, Макіавеллі, Бекона, Гоббса, Локка, Монтеск'є, Дідро, Грамші щодо політики як предмета політології.

Так, визначаючи політику як складне явище, М. Семов підкреслює, що це одна із головних сфер су-спільного життя, яка випливає з економічної основи, сфе-ра самоусвідомлення спільності і боротьби, економічних та інших соціальних інтересів класу, сфера конституюван-ня, утвердження і відстоювання класового інтересу як загального, суспільного через державну та іншу владу. Ця характеристика політики дає змогу оцінювати її як політичну сферу, яка і виступає предметом політології.

Нарешті, існує точка зору, згідно з якою предметом політології є і діалектика влади, і владарювання, і теорія політики, і динаміка політичних інститутів, і історія полі-тичних учень.

Предмет політології конкретизується в міру збагачення політичного досвіду, що неминуче приводить до роз-ширення спектра політичної теорії, її плюралізації. При цьому окремі теорії — не частина політології, а спрямова-на її пізнавальна діяльність. Відповідно в самому пред-меті політології можуть виділятися два аспекти: внутріш-ній, який розглядає механізм політичного світу людини, його структуру і динаміку, і зовнішній, що досліджує по-літичну культуру або її елементи в контексті зв'язку з со-ціумом.

При вивченні політології слід виходити з того, що її предметом є насамперед політика як процес діяння з усі-ма притаманними йому протиріччями, боротьбою різнома-нітних сил, інтересів і пристрастей. Тобто йдеться про політику як живе буття. Тому головне