аспект предмета політології полягає в тому, що вона включає відображення в формі політичних цілей, змісті й умовах політичного життя людини. Політологія в цьому випадку постає як теорія формування, розвитку та реалізації політичних цілей, з'ясування змісту та умов політичного буття людини. Можливий і такий, підхід, коли політичне життя вивчається з позицій політичного лідерства на різних рівнях—від класового до елітного і особистого.
Різноманітність підходів до вивчення політики зумовле-на «двоїстим» характером цього явища. Політика, оскіль-ки вона грунтується на законах суспільного розвитку, — це наука. Отже, вимагає відповідного ставлення, тобто обов'язкового розуміння об'єктивної логіки її законів. Ра-зом з тим — це мистецтво, яке полягає в умінні викорис-товувати існуючі можливості, приймати правильні полі-тичні рішення на основі поєднання теоретичного знання, перевірених логічних висновків з запалом, уявою, інтуї-цією, творчою сміливістю і фантазією. Саме в цьому пси-хологічний бік політичної діяльності.
Використання різноманітних методів і підходів дає точну модель політичного буття, а й у тому, щоб забезпечення політичного процесу, і саме на цьому грунті приймати оп-тимальні політичні рішення.
Призначення політології не тільки в тому, щоб дати точну модель політичного буття, а й у тому, щоб забезпе-чити поступ суспільства. Тому політологія покликана функ-ціонувати як цілісна і структурна система теоретичного (фундаментального) та прикладного (практичного) полі-тичного знання. Сказане не заперечує своєрідності темати-ки теоретичних і прикладних політологічних досліджень, не означає також їх повної тотожності вже тому, що в прикладному політологічному дослідженні на перший план виступає конкретна корисність пізнання.
Прагматичне значення політології пов'язане з регулю-ванням, зміною і вдосконаленням політичних відносин. Наукове розв'язання цих завдань піднімає на більш ви-сокий щабель перетворюючу силу політики. Крім тео-ретико-практичної, політологія як знаряддя формування політичної культури і свідомості відіграє важливу вихов-ну .роль.
У цілому прагматичні функції політології можна по-ділити на три основні групи: політико-організуючі (регу-лювання й управління політичним життям), політико-формуючі (політичне формування особистості, колективу, су-спільства), політико-експериментальні (раціональна орга-нізація політичних експериментів). Специфічний аспект— «споживання» політичної інформації, її дидактичне засво-єння за допомогою підручників, навчальних програм, а також пропагандистських форм, метою яких є вироблення у людей політичних знань і переконань, оціночних політич-них критеріїв.
Політологія — це не тільки сума політичних знань, а й процес їх створення. «Виробництво» політичних знань здій-снюється в певному суспільному середовищі, в сформова-ному науковому кліматі, що впливає на цілі політичного дослідження, його практичну спрямованість. Особлива роль відводиться принципам організації наукового полі-тичного знання. Вони покликані акумулювати нові тенден-ції в розвитку політології, враховувати «антропологічне навантаження» сучасного наукового пізнання, що підви-щує її суспільне значення.
6. Функції політології. У суспільствознавстві під функцією (від лат. - виконання, здійснення) розуміють роль, яку виконує певний соціальний інститут або процес стосовно цілого. Оскільки така роль реалізується за багатьма напрямами, то звичайно виокремлюються декілька функцій того чи іншого інституту або процесу. Відповідно, функціями політології є основні напрями її впливу на суспільство. В літературі іноді виокремлюються цілі груп
функцій політології з включенням до них і конкретних дослідницьких прийомів". Слід мати на увазі, що в навчальній літературі з політології не знайдеться бодай двох підручників чи посібників, у яких виокремлювалися б однакові групи функцій того чи іншого політичного інсти-туту чи процесу. Різні думки висловлюються навіть щодо функцій головного політичного інституту — держави. Такі розбіжності пов'язані, з одного боку, з багатоманітністю напрямів впливу політичних інститутів і процесів на суспіль-ство, а з іншого — з відсутністю єдиного підходу до виокрем-лення функцій, методологічних принципів і методичних прийомів їх визначення.
Узагальнюючи наявні точки зору, можна виокремити п'ять основних функцій політології: теоретичну, методоло-гічну, практичну, виховну і прогностичну.
Теоретична, або концептуально-описова, гносеологічна, пізнавальна, функція політології полягає у розробленні нею різних теорій, концепцій, гіпотез, ідей, категорій, понять, формулюванні закономірностей, які описують і пояснюють багатоманітні явища і процеси політичного життя суспіль-ства.
З теоретичною функцією політології тісно пов'язана її методологічна функція, яка полягає в тому, що категорії й поняття цієї науки, а також формульовані нею законо-мірності використовуються іншими науками як теоретичний інструментарій у дослідженні політичних явищ і процесів. Наприклад, категорії «політика», «політична влада», «полі-тична система суспільства», «політичний процес», «політич-ний режим», «політична партія» тощо розробляються саме політологією, однак широко використовуються й іншими науками. Політологія дає цим наукам дослідницькі схеми, прийоми пізнання політичних явищ і процесів.
Практична, або прикладна, функція політології полягає у її зорієнтованості на вирішення конкретних практичних політичних завдань і проблем. На основі розроблюваних нею теоретичних положень політологія формулює рекомендації щодо здійснення політики, проведення тих чи інших заходів і кампаній. Найповніше практична функція політології проявляється у прикладній політології, основний зміст якої складає розроблення різних політичних технологій.
Політологія впливає на формування світогляду індивіда, даючи йому знання про політичну сферу суспільного життя, про політичні інститути, права, свободи та обов'язки гро-мадянина, політичну культуру. Вона відіграє вирішальну роль у політичній соціалізації як процесі засвоєння інди-відом певної системи політичних знань, норм і цінностей, впливає на формування навиків політичної поведінки. У формуванні світогляду особи, її політичній соціалізації полягає виховна функція політології.
Важливою є також прогностична функція політології, яка полягає у її здатності передбачати, прогнозувати перспек-тиви розвитку політичних процесів, найближчі й віддалені наслідки прийняття і виконання політичних рішень.
1. Політика - соціальне явище
Сучасне розуміння політики формується в процесі розвитку, існу-вання і зіткнення кількох підходів або позицій. Суть одного з підходів до визначення політики зводиться до ідентифікації політики з соці-альним явищем влада. Найчастіше політику визначали і визначають як відносини з приводу державної влади,