У СРСР Грузія вважалася однієї із самих багатих і процвітаючих республік - "радянською Швейцарією". Однак соціальні потрясіння і цивільне протистояння початку дев'яностих разом з руйнуванням існуючої системи постачання і збуту привели до повного розпаду економіки країни. У 2002 році ВВП Грузії з її п’ятимільйонним населенням склав, за даними Всесвітнього банку, 3,3 мільярди доларів США. Це не тільки менше одної вісімдесятої внутрішнього валового продукту тієї ж Швейцарії, але і всього лише 40% від ВВП Грузії 1990 року.

Середня зарплата в Грузії складає 125 лари (близько 50 доларів США). При цьому пенсіонери одержують 7 лари на місяць. На ці гроші можна купити 7 буханців хліба. Велика частина створених під час форсованої радянської індустріалізації заводів, включаючи найбільший металургійний завод у Руставі, стоять вже 12 років. Тому провідною статтею експорту з Грузії є металевий брухт, фактично розхищаємий ентузіастами з промислових ділянок. У ситуації промислового колапсу жителі Грузії знаходять для себе вихід в еміграції (близько 1 мільйона грузинів живе за кордоном, з них 700 тисяч - у Росії) у сільському господарстві або в тіньовій економіці.

В аграрному секторі в даний момент зайнята майже половина населення. Після розпаду і приватизації радянських колгоспів, сільським господарством займаються в основному фермери-приватники. Клімат Грузії дозволяє їм забезпечувати власні потреби і продаж овочів і фруктів у невеликих обсягах. Однак гнітюча кількість фермерів живе в убогості, тому що відсутність сучасних технологій, вільних засобів, а також структури переробки і збуту сільськогосподарської продукції не дозволяє їм налагодити масштабний експорт.[10]

Важливою складовою грузинського експорту могли б стати такі продукти, як вино і мінеральна вода. ДО 1995 року завод "Боржомі" скоротив виробництво з 300 до 5 мільйонів пляшок на рік. Однак, будучи приватизований, завод намагається повернути бренду привабливість на ринку, розраховуючи в основному на Росію і країни СНД. Зараз на "Боржомі" приходиться 7 відсотків легального експорту з країни. Розширюють експорт і виноробні компанії.

Однак розвитку торгівлі й експорту заважає корупція. При середній зарплаті, що не перевищує 50 доларів США, співробітники держапарату не можуть стати рушійною силою позитивних змін. В основному вони зацікавлені в збереженні існуючих корупційних схем. Це відбивається й у податковій політиці. Торік консолідований доход склав тільки 16,6% ВВП, податок з обороту - менш 5% ВВП, податок на доходи - 1,8%, податок на прибуток -1,3%. Велика частина економіки Грузії залишається в тіні, а бюджет - у постійному дефіциті.

Від цього страждають не тільки бюджетники і пенсіонери, але і все населення. Однієї з найважливіших проблем Грузії є енергетика. Зимові відключення світла й опалення є зовсім нормальною справою не тільки в регіонах, але й у Тбілісі. При цьому, якщо в попередні роки країні хоч якось вдавалося виживати за рахунок західної допомоги, що надходить в основному зі США (щорічний обсяг американської "енергетичної" програми складав 36 мільйонів доларів), у 2003 було оголошено про значне скорочення цієї підтримки. В таких умовах у Грузії залишався одні варіант: звернутися до Росії, - і восени були укладені угоди з РАО ЄС і "Газпромом" про постачання російського газу й електрики за зниженими цінами.

Таке рішення було для грузинського керівництва змушеним. Як колишній президент, так і опозиція, що змінила його у влади, у своїй політиці орієнтуються в основному на Захід. Грузія вже багато років є одним з головних бенефіціаріїв США в регіоні. Агентство США по міжнародному розвитку (USAID) надає Грузії засоби на кредитування малих і середніх підприємств. На забезпечення грузинського населення теплом узимку 2002/2003 р. USAID виділило 5 мільйонів доларів. Згідно даним Держдепартаменту США, у рамках різних програм допомоги за останні 10 років Грузії було надано близько 1,508 мільярда доларів.

Дуже серйозну допомогу Грузії надає МВФ. Загальний зовнішній борг країни досягає двох мільярдів доларів, з яких на частку МВФ приходиться 300 мільйонів. Однак у грудні минулого року МВФ припинив кредитування Грузії через хронічний дефіцит бюджету, низького рівня податкових надходжень, високого рівня корупції і невиконання рекомендацій Валютного фонду. На такі ж заходи пішли Всесвітній банк, Євросоюз і деякі європейські держави - донори Грузії. Восени США також оголосили про значне скорочення своїх програм. У цих умовах Грузія фактично стоїть на порозі дефолту.

Під скорочення потрапила також і програма Пентагона "Навчання й оснащення". Покладаючи на Грузію великі надії як на плацдарм у стратегічно важливому регіоні, США фінансували розвиток грузинських збройних сил. Свою роботу програма почала в квітні 2002 року, а її загальна вартість складає 64 мільярда доларів. У рамках програми грузинські батальйони проходять навчання за допомогою американських інструкторів і одержують комплекти військового оснащення - точно такі ж, як в американських солдатів.

У рамках програми підготовки вже пройшли батальйон "Командо", 16-й Сачхерский гірничо-стрілецький батальйон і 111-й батальйон легкої піхоти в Телаві. Недавно ввійшов у лад 113-й батальйон армійського спецназу "Шавнабада" з 636 чоловік. Крім того, підготовлені чотири взводи прикордонників і 50 офіцерів-артилеристів. Грузинська влада дуже сподівалася на розширення програми, однак 26 вересня спеціальний посланник держдепартаменту США Томас Адамс заявив у Тбілісі, що очікувати нових заходів у рамках "Навчання й оснащення" найближчим часом не варто.

При цьому власне грузинська армія знаходиться в досить жалюгідному становищі. Вона нараховує близько 20 тисяч чоловік, однак, по кількаразових заявах військового керівництва, збройні сили в результаті хронічного недофінансування і