До нової демократичної системи слід віднести кон-ституційні засади функціонування органів влади, створен-ня механізму противаг і стримувань, поступове правове за-безпечення можливості судового захисту прав громадян, роз-виток громадських і політичних організацій.

За культурологічним підходом політична система Украї-ни набула пріоритетних рис східноправославної цивіліза-ції, де сильно була розвинута державна бюрократія та ідеологічна обробка населення церквою і державою, а ши-рокої громадської ініціативи не було. Політичні системи інших країн (Болгарії, Сербії, Росії, Білорусії), котрі також виросли на грунті даної культурної традиції, проявляють значно менший реформістський потенціал, ніж політичні системи країн, що своїми традиціями сягають у західну (католицько-протестанську) культуру, але зате масштабно мафізуються.

З погляду масштабу і характеру реалізації основних функцій у суспільстві політична система України поєднує елементи адміністративно-командної, змагальної і соціопримирливої систем. Конституція закріпила ідеал соціопримирливої системи. Однак на практиці здійснити його в нинішніх умовах надзвичайно важко, оскільки затягнувся процес ринкових трансформацій і збереглися радянські механізми соціального захисту населення, дещо модифіковані до но-вих умов.

ВИСНОВКИ

Політична система — це сукупність інсти-тутів, які формують і розподіляють державну вла-ду та здійснюють управління суспільними проце-сами, а також репрезентують інтереси певних со-ціальних груп у рамках віповідного типу політич-ної культури.

2. Особливості політичної системи полягають в тому, що вона володіє монополією на владу в масштабах усього суспільства, визначає стратегію суспільного розвитку, забезпечує політичне й ад-міністративно-державне управління суспільними процесами, формує правову систему.

3. Політична система включає підсистеми: фор-му держави, органи регіонального та місцевого са-моврядування (форму державного правління та адміністративно-державного устрою); партійну систему; виборчу систему; політичну культуру.

4. Політична система виконує функції: влад-но-політичну; національної інтеграції; стабілізації соціально-політичного життя; соціально-політич-ної модернізації; управління; правову.

5. Сутність владно-політичної функції зводить-ся до формування механізму використання і під-тримки державної влади відповідно до рівня полі-тичної культури та інтересів суспільства.

Влада тримається на примусі, ідеології і довірі до неї народу, тобто легітимності.

6. Функція національної інтеграції полягає у здатності політичної системи забезпечити формування нації. Цей процес може здійснюватися шляхом примусу, насиль-ства або шляхом консолідації (що є характерною тенден-цією сучасності).

7. Функція стабілізації соціально-політичного життя виявляється у здатності політичної системи забезпечувати рівновагу між суспільними підсистемами, не допускати го-стрих конфліктів між соціальними суб'єктами. Такої рівно-ваги можна досягти або завдяки жорстокому контролю політичними інститутами суспільного життя, або шляхом узгодження соціальних інтересів.

8. Функція соціально-політичної модернізації зводить-ся до того, що політична система забезпечує перехід суспіль-ства від одного стану до іншого через реформування його інститутів. Успіх цього процесу залежить від попередньої культури, реформаторського потенціалу політичної еліти, а також геополітичних чинників.

9. Функція управління передбачає наявність професійно-го апарату управління, який функціонує як на рівні держав-них органів, так і громадських інститутів. Висока ефектив-ність політичного управління забезпечується через високий професіоналізм працівників апарату, розвинутий правовий контроль і жорстку конкуренцію між політичними елітами.

10. Правова функція полягає в тому, що політична сис-тема формує право і функціонує у його рамках. Правотворча функція політичної системи залежить від здатності суб'єктів політичного процесу виробити такі правила гри, які забезпечували б зрівноваженість соціальних інтересів і реалізацію творчих потенцій людини. Якщо суб'єкти полі-тичного процесу не оволоділи сучасною політичною культу-рою, котра передбачає принцип гармонізації інтересів особи і спільноти, то їм, як правило, не вдається витворити й су-часну правову систему.

11. Типологізацію політичної системи можна проводи-ти на основі різних підходів до типологізації суспільства, а також за масштабом і характером здійснення власне політичних функцій у суспільстві, політичним режимом і політичною культурою.

12. Політична система в Україні є посткомуністичною. У ній поєднуються елементи старої командно-адміністра-тивної, мафіозної і сучасної демократичної систем.

Для неї характерні такі ознаки: 1) збереження структу-ри і функцій старого адміністративного апарату, елементів тоталітарної культури у вигляді нетерпимості до опонентів, двомірної оцінки дійсності і догматизму; 2) великий обсяг мафіозних каналів розподілу матеріальних і фінансових ресурсів через пільгові податки, кредити, використання бюджетних коштів не за призначенням, створених органа-ми державної влади для збагачення номенклатурних кланів взамін на отримання від них тіньових доходів; 3) поступо-ва реалізація конституційних принципів для створення правових умов розвитку сучасної правової демократії.

Політична система України сягає корінням у східнопра-вославну цивілізацію, історичні наслідки якої подолати у сучасному модернізаційному процесі значно важче, ніж тих політичних систем, що виросли на грунті західної культури.

13. Політична система в Україні лише частково забез-печує реалізацію своїх функцій, оскільки її інститути не зазнали глибокої трансформації у сучасну плюралістичну політичну систему, не спрацьовують саморегулюючі механіз-ми ринкової економіки і громадянського суспільства.

Література: