Особливість геополітичного становища України полягає в тому, що, будучи відкритою для інтеграції до Європи, вона, на відміну від інших країн Центральної та Східної Європи, зму-шена долати дві лінії поділу континенту, які виникли після другої світової війни. Перша з них — межа між країнами ко-лишнього Варшавського Договору й рештою Європи, що ро-змивається і зникає. Друга — західний кордон колишнього СРСР, що часом сприймається як межа дуже неоднорідної та аморфної СНД, яка віддаляє Україну від її природних партне-рів у Центральній та Східній Європі.

Україна послідовно інтегрується до загальноєвропейської спільноти і розглядає поглиблення інтеграційних процесів на континенті як необхідну передумову створення системи гло-бальної безпеки, утвердження нового геополітичного просто-ру, що відповідатиме вимогам наступного століття. Із прийнят-тям нашої країни до Ради Європи, ЦЄІ та співпраці з іншими європейськими об'єднаннями з'явилися принципово нові мож-ливості для застосування багатовікового досвіду демократич-них держав Європи в практиці державного будівництва, сход-ження до цивілізаційного рівня розвитку. Україна зміцнила співробітництво і з такими впливовими міжнародними інституціями, як Міжнародний валютний фонд, Всесвітній банк і Євро-пейський банк реконструкції та розвитку. Ініціатива НАТО ї «Партнерство заради миру» дала змогу Україні гнучко підійти до розвитку партнерства з Північноатлантичним альянсом, маючи з ним такий рівень співпраці, який відповідає її індивідуальним вимогам і можливостям. На часі розвиток стосунків особливого чи навіть привілейованого партнерства Україна — НАТО. Аналіз конкретного геополітичного становища України та зовнішньополітичних кроків свідчить на користь нарощування зусиль до утвердження нашої держави в лоні європейських І народів, у світовому співтоваристві. Вагомішими стали і здобутки української дипломатії. Це відбивається на зростанні обсягів та якості стосунків і з близькими сусідами, і з країна-ми інших регіонів. Політичні зрушення спонукають до нарощування політико-правових засад у міждержавних відносинах, взаємовигідних торговельних та економічних зв'язків, спів-праці в науці й техніці. Хоч і повільно, але зростають іноземні інвестиції. Провідні місця в цій сфері посідають капітали США, ФРН і Великобританії. Цьому сприяли як наполегливість дер-жавних лідерів і дипломатів, так і чинники економічного ха-рактеру.

Підсумовуючи розглянуті проблеми, можна зробити такі висновки.

1. Глобальні трансформації, започатковані на зламі 80— 90-х рр., ще не завершилися. Врахування близьких і віддалених — як бажаних, так і небажаних, але потенційно можли-вих змін у регіоні й поза його межами вкрай важливе для України та інших країн Європи. Тому в інтересах нашої дер-жави й континенту є зміцнення довіри, розширення політич-ного діалогу і співробітництва на дво- та багатосторонній ос-нові в рамках загальноєвропейського процесу, заходи з подо-лання економічної кризи, дотримання загальнолюдських фун-даментальних цінностей.

2. Конструктивними в діяльності урядових кіл, зовнішньо-політичного відомства України, держав молодої демократії постають адаптація зовнішньополітичних засад, корекція стра-тегічних пріоритетів з урахуванням нових реалій, формуван-ня чітких критеріїв геополітичного й геоекономічного станови-ща, врахування складних умов перехідного періоду Європейсь-кого континенту.

3. Долаючи труднощі об'єктивного й суб'єктивного поряд-ку, Україна успішно продовжує процес розширення своєї дип-ломатичної присутності у світі. Завдяки зробленому в 1991— 1997 рр. вона набуває рис впливової європейської та світової держави, дедалі більше перетворюється на реального та ак-тивного суб'єкта міжнародних відносин.

ЛІТЕРАТУРА:

Видрін Д., Табачник Д. Україна на порозі XXI ст. Політичний аналіз. — К., 1995. Гончаренко О. Поширення НАТО і Україна // Економічний часопис. — 1997. — № 4.

Грищенко Т. Геостратегія постбіополярності (Сучасні амери-канські концепції та Україна) // Політична думка. — 1997. — № 1.

Деркач А., Веретенников С., Ермолаев А. Бесконечно длящее-ся настоящее. Украйна: четыре года пути. — К., 1995.

Кононенко С. Новітня великодержавність // Політична думка. 1997. — № 1.

Кудряченко A.I. Східна Європа на шляху змін. —К., 1990. Кудряченко A.I. Європейська політика ФРН (1970—1991 рр.). К., 1996.

Політологія посткомунізму: політичний аналіз посткомуністич-них суспільств. — К., 1995.

Сжора 1. Геополітична легітимація ролі України в новому сві-товому порядку // Політологічні читання. — 1994. — № 1.

Україна та міжнародне співтовариство // Політична думка. — 1993. — № 1.

Українська державність у XX ст. і історико-політичний ана-ліз.— К., 1996.

Шпорлюк Р. Російське питання й імперська експансія // Полі-тична думка. — 1996.