У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


верств населення. Проте він володіє достатньою силою, щоб у разі потреби на свій розсуд використовувати силу і примусити громадян до покори. Монополізація влади і політики, недопущення політичної опозиції і конкуренція. При авторитаризмі можливе існування обмеженого числа партій, профспілок і інших організацій, але лише за умови їх підконтрольності властям. Відмова від тотального контролю над суспільством, невтручання в зовні політичні сфери і перш за все в економіку. Влада займається головним чином питаннями забезпечення власної безпеки, громадського порядку, оборони, зовнішньою політикою, хоча вона може впливати ні на стратегію економічного розвитку, проводити достатньо активну соціальну політику, не руйнуючи при цьому механізми ринкового самоврядування. Рекрутування політичної еліти шляхом введення до складу виборного органу нових членів без проведення додаткових виборів, шляхом призначення зверху, а не конкурентної електоральної боротьби .

7 Виходячи з вищевикладеного, авторитаризм- політичний режим, при якому необмежена влада сконцентрована в руках однієї людини або групи осіб, що не допускають політичну опозицію, але зберігаючу автономію особи і суспільства в зовні політичних сферах. Авторитаризм цілком сумісний з повагою всіх інших, окрім політичних, прав особи.

Слабкі сторони авторитаризму: повна залежність політики від позиції глави держави або групи вищих керівників, відсутність у громадян можливостей запобігання політичних авантюр або свавілля, обмеженість політичного виразу суспільних інтересів.

Достоїнства авторитарного режиму: висока здатність забезпечувати політичну стабільність і громадський порядок, мобілізовувати суспільні ресурси на рішення певних задач, долати опір політичних супротивників.

Авторитарні режими дуже різноманітні. Це монархії, диктаторські режими, військові хунти, популістські системи правління і ін. Монархії - вже зникаюча категорія авторитарних режимів. Не всі монархії авторитарні. В Європі ( Великобританія, Норвегія, Данія, Бельгія, Люксембург, Іспанія) монархії у принципі є парламентськими демократіями. Але коли говорять про монархізм, як про підтип авторитарних держав, то мають зважаючи на монархію в якнайменше розвинених країнах, де монархи є дійсними правителями(Йорданія, Марокко, Саудівська Аравія). Військове правління: військові беруть владу і правлять країною. Політична діяльність або взагалі заборонена, або обмежена.

В сучасних умовах пост соціалістичних країн "чистий" авторитаризм, що не спирається на активну масову підтримку і деякі демократичні інститути, навряд чи може бути інструментом прогресивного реформування суспільства і здатний перетворитися на кримінальний диктаторський режим особистої влади.

ВИСНОВОК.

5

За останні 20 років дуже багато недемократичних: тоталітарних і авторитарних режимів розпалося або трансформувалося в демократичні республіки або держави на демократичній основі. Загальний недолік недемократичних політичних систем полягає в тому, що вони не були підконтрольні народу, а значить, характер їх взаємостосунків з громадянами залежав перш за все від волі правителів. В минулі століття можливість свавілля з боку авторитарних правителів істотно стримувалася традиціями правління, відносно високою утвореною і вихованістю монархів і аристократії, їх самоконтролем на основі релігійно-етичних кодексів, а також думкою церкви і загрозою народних повстань. В сучасну епоху ці чинники або взагалі зникли, або їх дія сильно слабшала. Тому надійно приборкати владу, гарантувати захист громадян від державного свавілля може тільки демократична форма правління. Тим народам, які готові до індивідуальної свободи і відповідальності, обмеженню власного егоїзму, пошані закону і прав людини, демократія дійсно створює якнайкращі можливості для індивідуального і суспільного розвитку, реалізації гуманістичних цінностей: свободи, рівноправності, справедливості, соціальної творчості.

Однієї з країн, що знаходяться на шляху переходу від одного політичного режиму (тоталітарного) до іншого (демократичному), є Україна. Наша країна пішла по шляху швидкої політичної і економічної реалізації західної ліберальної моделі демократії, по шляху так званої шокової терапії. Проте, в Україні не було на той момент, характерних для Заходу багаторічних традицій ринкової економіки і індивідуалістичної культури, радянське суспільство глибоко відрізнялося від західних демократій майже тотальною мілітаризацією, суперцентралізацією і монополізацією економіки, її непристосованістю до якої-небудь конкуренції; переважанням в народній свідомості колективістських цінностей, поліетнічним складом населення, відсутністю масових демократичних рухів, здатних сформувати альтернативну номенклатурі політичну еліту, і т.д. В результаті ми переживаємо важкі часи, ліберальна модель демократизації привела до політичної анархії, до підриву мотивації продуктивної праці, різкого зростання цін і падіння рівня життя населення. Очевидно, що для України оптимальна модель політичного і господарського реформування може бути знайдена лише на шляху ретельного обліку власної специфіки і світового досвіду, проведення активної і реалістичної державної політики в цілях формування більш динамічного і гуманного суспільства.

На думку багато кого російський менталітет припускає наявність сильної руки, жандарма і т.п., але я з цим не згоден, бо вважаю, що ті паростки свободи, які у нас вже є на сьогодні, повинні зберігатися і примножуватися.

Я сподіваюся, що на наступних виборах в Думу, а потім і на президентських виборах найбільший відсоток голосів одержать сили демократичного толку, і ще декілька років стабільного розвитку суспільства приведуть нашу країну до справжньої демократії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1.Власть при переході від тоталітаризму до демократії. Вільна думка. 1993 - № 8.

2.Клямкин И.М. Какой політичний режим можливий сьогодні в Росії. Политий. иссл. 1993- №5.

Арон Р. Демократия і тоталітаризм. М., 1993.

4

Вятр Е. Лекции по політології Т- 1. Типологія політичних режимів. 1991.

5

Карл Поппер. Відкрите суспільство і його вороги. М., Культурна ініціатива.

6

6. Стародубский Б.А. Політичні режими європейських країн. Свердловськ., 1989.


Сторінки: 1 2 3 4