грає чиновницько-бюрократичний апарат. Саме тут, у канцеляріях і департаментах здійснюється основна управлінська робота, приймаються практичні рішення. Після того як прийняте рішення, настає, мабуть, самий відповідальний момент у здійсненні влади – реалізація уладної волі. Трохи спрощуючи ситуацію, можна назвати чотири необхідних умови ефективного рішення намічених цілей:
—
послідовна діяльність політичного посібника з виконання поставлених цілей. У разі потреби може бути здійснена у встановленому порядку коректування прийнятого рішення. Головне – не відступати від прийнятого рішення доти, поки не будуть реалізовані його основні задачі;
—
здатність мобілізації засобів, що забезпечують максимальне використання ресурсів суспільства в процесі виконання прийнятих рішень;
—
необхідність нейтралізації дій, спрямованих проти поставлених владою цілей;
—
здатність забезпечити для виконання прийнятих рішень підтримку тих соціальних груп, інтереси і дії яких особливо значимі в ході реалізації рішення.
У випадку виконання цих умов можна говорити про силу влади, її здатності володіти ситуацією, що є одним з ознак її легітимності.
3 Різновиди політичних режимів
Поняття політичного режиму містить у собі не тільки методи державного володарювання, але і характерні способи діяльності недержавних політичних організацій (партії, руху, клуби, союзи).
Політичні режими можуть бути демократичними й антидемократичними (тоталітарні, авторитарні, расистські). Тому основним критерієм класифікації держав по даній ознаці є демократизм форм і методів здійснення державної влади. Для рабовласницьких держав характерні і деспотія і демократія; для феодалізму — і необмежена влада феодала, монарха, і народні збори; для сучасної держави — і тоталітаризм, і правова демократія.
Ідеальних демократичних форм державного режиму в реальній дійсності не існує. У тій чи іншій конкретній державі присутні різні по своєму змісті методи офіційного володарювання. Проте можна виділити найбільш загальні риси, властиві той чи інший різновиди державного режиму.
Антидемократичні режими. Антидемократичні режими характеризуються наступними ознаками, що визначають характер державної влади, тобто співвідношення держави й особистості:
—
антидемократичний режим характеризується повним (тотальним) контролем держави над усіма сферами громадського життя: економікою, політикою, ідеологією, соціальною, культурною і національною будівлею;
—
йому властиве одержавлення всіх громадських організацій (профспілок, молодіжних, спортивних і ін.);
—
особистість в антидемократичній державі фактично позбавлена яких-небудь суб’єктивних прав, хоча формально вони можуть проголошуватися навіть у конституціях;
—
реально діє примат держави над правом, що є наслідком сваволі, порушенням законності, ліквідації правових початків у суспільному житті;
—
всеохоплююча мілітаризація громадського життя;
—
ігноруються інтереси державних утворень, особливо національних меншостей;
—
не враховуються особливості релігійних переконань населення.
Антидемократичний режим може встановлюватися як при монархічної, так і при республіканській формі правління, однак, будучи запереченням принципів парламентаризму, він не погодиться з парламентарною монархією і республікою. Приводячи до сильної централізації державної влади, авторитарний режим не погоджується з буржуазним федералізмом.
Демократичний режим. Демократичний режим складається в правових державах. Вони характеризуються методами існування влади, що реально забезпечують вільний розвиток особистості, фактичну захищеність її прав, інтересів.
Конкретно режим демократичної влади виражається в наступному:
—
режим представляє свободу особи в економічній сфері, що складає основу матеріального благополуччя суспільства;
—
реальна гарантированность прав і воль громадян, їхня можливість виражати власна думка про політика держави, активно брати участь у культурних, наукових і інших громадських організаціях;
—
створює ефективну систему прямого впливу населення країни на характер державної влади;
—
в демократичній державі особистість захищена від сваволі, беззаконня, тому що її права знаходяться під постійною охороною правосуддя;
—
влада в однаковому ступені забезпечує інтереси більшості і меншостей;
—
основним принципом діяльності демократичної держави є плюралізм;
—
державний режим базується на законах, що відбивають об’єктивні потреби розвитку особистості і суспільства.
Історія знає різні форми демократичних режимів. Найбільше поширення в даний час одержав режим парламентської демократії, заснований на передачі влади парламенту. Так само існує ліберально-демократичний режим.
Політичні форми сучасних держав складалися в плині декількох сторіч. Ці форми визначалися в кінцевому рахунку економічним ладом суспільства, його базисом. Великий вплив на форму держави роблять історичні традиції (збереження монархії у Великобританії, Швеції, Японії й інших країнах), умови утворення держави (федеративна форма держави США, Швейцарії), так само як і особливості сучасного внутрішньополітичного розвитку даної країни і її міжнародного становища.
Різманіття політичних форм ще більше зросло в результаті розпаду колоніальної системи, коли на політичній карті світу з’явився ряд молодих суверенних держав. Перипетії політичної боротьби приводять у багатьох країнах, що звільнилися, до частої модифікації державних форм.
Загальні висновки
Влада, проблеми влади і повноважень завжди залишаються актуальними, тому що торкаються всіх аспекти діяльності людини, організацій і держави. Від її залежить все – наше сьогодення і майбутнє, долі організацій, держав і окремих особистостей. І можна сказати, що прийдешня доля державності зв’язана з вивченням, освоєнням влади і її проблем, а так само здійсненням владних повноважень.
У наш час багато держав переживають кризу легітимності, що виявляється в політичній нестабільності, державних перево-ротах, глибокій соціально-економічній кризі. Це супроводжу-ється втратою довіри владі, розчаруванням у цілях, методах по-літики і в самих політиках. Звичайно, попередити втрату легітимності можливо. Якщо політики вміють рахуватись згідно з інтересами і запитами мас, то втрачена легітимність відновлюється. Це залежить від суб’єктів політики, інтелектуальних якос-тей політичної еліти. Таким чином, політична влада — реальна здатність соціальної спільності чи певного індивіда до виявлен-ня своєї волі у політиці на основі осмисленого політичного інтересу і сформованих політичних потреб. Особливостями по-літичної влади є: здатність суб’єкта влади виявити політичну волю; охоплення всього політичного простору взаємодією різ-них політичних суб’єктів; наявність політичних організацій, через які суб’єкт політичного волевиявлення здійснює політичну діяльність; осмислення політичного інтересу і політичних по-треб; забезпечення суб’єкта політичної влади соціального пану-вання в суспільстві.
Влада в Україні є напівприхованою, з мафіозними каналами розподілу