Кваліфікаційна робота

Форми безпосередньої демократії в Україні

ПЛАН

Вступ............................................................................................................................3

Розділ 1: Безпосереднє народовладдя в Україні..................................................5

1.1 Вибори як форма безпосередньої демократії.................................................5

1.2 Розвиток інституту виборів в Україні...........................................................12

1.3 Основні стадії виборчого процесу.................................................................20

1.4 Відповідальність за порушення виборчого законодавства..........................31

Розділ 2: Референдум як форма безпосередньої демократії.............................37

2.1 Поняття, порядок підготовки і проведення референдумів..........................37

2.2 Відповідальність за порушення порядку проведення референдуму...........45

Розділ 3 Проблеми реалізації безпосередньої демократії в Україні...............49

3.1 Вибори...............................................................................................................49

3.2 Референдуми.....................................................................................................56

Висновки..................................................................................................................63

Використані джерела.....................................................................................65

ВСТУП

Чинна Конституція України визначає, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Здійснення влади народом відбувається, за Конституцією, як безпосередньо, так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Тобто Конституція України проголошує всебічне і повне народовладдя [1, ст.5].

Дана норма є точним відображенням положення розділу II „Народовладдя” Декларації про державний суверенітет України. Декларація зазначає, що „народ України є єдиним джерелом державної влади... Повновладдя народу реалізується на основі Конституції Республіки як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховної і місцевих Рад Української РСР” [2, ст.4].

З правової точки зору, народовладдя означає приналежність усієї суспільної влади, в тому числі й державної, народові - вільне здійснення народом цієї влади відповідно до його суверенної волі в інтересах як всього суспільства загалом, так і кожної людини зокрема. Визнання народу верховним носієм державної влади є вираженням народного суверенітету. Це означає, що народ, не поділяючи ні з ким своєї влади, здійснює її самостійно і незалежно, виключно у своїх інтересах. Право народу на встановлення і здійснення влади є його природним правом, а відтак народний суверенітет - невідчужуваний і недоторканний. Іншими словами, як проголошено у статті 5 Конституції України, ніхто не може узурпувати державну владу. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами чи посадовими особами.

Залежно від форми волевиявлення народу розрізняють інститути представницької і безпосередньої демократії.

Проголошуючи народ носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні, Конституція України надала безпосередньому волевиявленню пріоритетного значення, що стало об’єктивним відображенням суспільно-політичної практики незалежної України. Таким чином, влада народу може розглядатися як провідна правова категорія, ключове поняття сучасного конституціоналізму. В юридичному сенсі це передовсім виявляється в тому, що установча влада українського народу є первинною щодо всіх гілок державної влади, які є похідними від народного суверенітету. Вищими формами безпосереднього здійснення народом влади визначено вибори і референдуми, на основі яких забезпечується формування, узгодження й координування інтересів у суспільстві, проявляється воля народу. При чому, вияв такої волі відбувається як через формування представницьких органів держави та органів самоврядування і прийняття ними відповідних рішень, насамперед у формі законів, так і через прийняття рішень безпосередньо громадянами.

Природно, що основне конституційне регулювання прямого народовладдя міститься у спеціальному, окремо виділеному III розділі Конституції України „Вибори. Референдум”, і що він є наступним після розділів першого та другого Конституції, де визначаються загальні засади конституційного ладу України і правовий статус особи.

Основним ж предметом дослідження в цій роботі є власне вибори і референдум, як найбільш розвинуті і розповсюджені форми безпосередньої демократії в Україні, і розглядати їх видається більш доцільним шляхом висвітлення розвитку виборчого законодавства України в історико-теоретичному аспекті і у зв’язку з такими державно-правовими інститутами та явищами як парламентаризм, місцеве самоврядування та інститут глави держави.

Окремий розгляд кожного із зазначених питань дасть можливість більш широко і детально розкрити тему, передбачену даною кваліфікаційною роботою і дійти обгрунтованих висновків стосовного стану сучасного законодавства про вибори і референдуми в Україні та можливих напрямків його реформування.

Виходячи з усього викладеного вище, тема даної роботи видається надзвичайно актуальною, оскільки охоплює широке коло питань, пов’язаних з основними процедурами виборів і референдумів. Крім того, одним із її завдань є вироблення реальних пропозицій, орієнтованих на необхідність вдосконалення чинного законодавства України з цих питань. Також, попри все, варто звернути увагу на недостатній рівень теоретичного вивчення проблем організації та проведення виборів і референдумів, використання їх технологій та систем в Україні.

РОЗДІЛ І: Безпосереднє народовладдя в Україні.

Вибори як форма безпосередньої демократії.

Безпосередня демократія - це важливий елемент політичного життя в Україні. Вона є формою політичного самовизначення українського народу, розширює його демократичні права та свободи.

Відповідно до Конституції України, народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдуми та інші форми безпосередньої демократії, що відповідає Загальній Декларації прав людини та Пакту про громадянські та політичні права.[1, ст.69]

Пріоритетними серед конституційно-правових форм безпосеред-ньої демократії є вибори до органів державної влади і органів місцево-го самоврядування та всеукраїнський і місцеві референдуми. В Консти-туції України визначаються основні засади цих форм народного воле-виявлення і передбачається виключне регулювання законами ор-ганізації і порядку проведення виборів і референдумів.

Основними рисами виборів і референдумів як головних консти-туційно-правових форм безпосередньої демократії є:—

конституційність і законність виборів і референдумів;—

демократизм виборів і референдумів;—

вичерпна визначеність офіційних ініціаторів виборів і референ-думів;—

вільність і гласність виборчого і референдного процесів;—

періодичність проведення і детермінованість у часі виборів і референдумів;—

територіальна визначеність проведення виборів і референдумів;—

організаційне сприяння виборам і референдумам;—

визначеність (реєстрація) кола учасників, виборів і референ-думів;—

фінансове та матеріально-технічне забезпечення виборів і рефе-рендумів;—

інформаційне забезпечення виборів і референдумів;—

офіційна документованість виборів і референдумів та обов’яз-ковість прийнятих на них рішень;—

гарантованість виборів і референдумів.

Конституційність і законність головних форм безпосередньої демо-кратії полягає насамперед у передбаченні і всебічному регулюванні цих форм Конституцією України (ст. 5, 38, 69 — 74, 92,