Шляхом виборів формуються різні органи публічної влади, як державні інституції - парламенти, посади глав держав, іноді уряди, судові органи, так і представницькі органи місцевого самоврядування. Але вибори є не тільки формою прямого народовладдя, вони сприяють виокремленню людьми „кращих з-поміж себе”, виділенню еліти. Вибори є націотворчим процесом, що формує політичне ядро нації (парламентські вибори) та визначає політичного лідера нації (президентські вибори). Таким чином, вибори постають не тільки як індикатор рівня національної інтеграції. Вони, безумовно, й самі певним чином впливають на національно-інтеграційний процес, підсилюючи його або, навпаки, гальмуючи його. Найбільш показовими у цьому плані є вибори народних депутатів та вибори Президента України. Що ж до місцевих виборів, то вони радше пов’язані із виконанням завдань розвитку інституту самоврядування. [23, с.3] У загальному вигляді вибори можна визначити як волевиявлення народу з метою формування органів державної влади або місцевого самоврядування шляхом голосування. Енциклопедія українознавства говорить про вибори і виборче право як „визначування осіб до керівних органів влади шляхом голосування частини або загалу громадян, правоздатних до волевиявлення” [22, с.240]

Вибори—це демократичний спосіб формування та змінювання (періодичного чи позачергового) особового складу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підтвердження їхніх повноважень на новий, визначений строк. Вони виступають як засіб легітимації влади народу, тобто забезпечення відповідності державного ладу ціннісним ідеалам, що склалися в суспільстві. Здійснення виборів в юридичному контексті треба розглядати як процес, найважливішою стадією якого є голосування. Справжня легітимація влади відбувається за умов участі в голосуванні більшості виборців. Тільки таким чином створюються умови для здійснення народовладдя, дійсного представництва народу через обраних ним осіб до органів державної влади та місцевого самоврядування. [12,с.62]

Зміст виборів як політичного суспільно-правового інституту полягає в тому, що саме волею народу здійснюється конституювання та відтворення органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Це дає підстави характеризувати вибори як державотворчу функцію народовладдя. [12, с.296]

Суттю виборів є висунення спільнотою одного або групи повноважних представників для делегованого виконання громадських, загальних функцій, визнання за цими представниками відповідної авторитетності [13,с.21]. Авторитетність ж, в свою чергу, передбачає дотримання певних вимог представником, який хоче її зберегти.

Отже, вибори в Україні - це передбачена Конституцією та законами України форма прямого народовладдя, яка є волевиявленням народу шляхом таємного голосування щодо формування конституційного якісного і кількісного складу представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Всі сучасні держави проводять вибори, проте не будь-які вибори є демократичними. Диктатури правого і лівого спрямування, однопартійні уряди (у вузькому розумінні цього поняття) також проводять вибори, щоб надати своєму правлінню певної леґітимності. У таких виборах може бути або тільки один кандидат без можливості альтернативного варіанту, або декілька кандидатів на кожну посаду шляхом залякування і фальсифікації забезпечується перемога кандидата, заздалегідь визначеного відповідним режимом. Однак, буває, що виборцям дійсно надається право вибору - але тільки всередині правлячої партії. Такі вибори не можна вважати демократичними.

Демократичні вибори характеризуються чотирма основними рисами (вимогами): конкурентністю, періодичністю, представництвом (чи всенародністю) та остаточністю.

Вибори виконують дві основні, на перший погляд протилежні функції. Перша з них полягає в тому, що вони є виявленням волі народу як цілісного суверенного, верховного суб’єкта влади. З іншого боку - це своєрідне широкомасштабне опитування громадської думки, завдяки якому вдається отримати інформацію про погляди, настрої, інтереси різних верств населення. Найважливішим наслідком виборів, як форми загального волевиявлення, є визначення вищого авторитету в суспільстві, того, що всіма визнається як беззаперечна, доконечна необхідність.

Крім того, в сучасному політичному процесі призначення виборів виражається і через інші соціальні функції. По-перше, як вже згадувалося, вибори є важливим інструментом реалізації народного суверенітету, леґітимізації влади взагалі й конкретно того чи іншого представницького органу у межах його законодавчої компетенції. По-друге, вибори виступають водночас однією з форм здійснення права національного суверенітету (прикладом цього може бути Закон України „Про особливості участі громадян України з числа депортованих з Криму у виборах депутатів місцевих рад в Автономній Республіці Крим”, який передбачає як загальний, так і спеціальний порядок участі громадян кримськотатарської, болгарської, вірменської, грецької та німецької національностей у виборах депутатів місцевих рад в Автономній Республіці Крим). По-третє, через вибори як демократичну форму обрання представників народу забезпечується стабільність, поступовість і наступність існування влади. По-четверте, через вибори як форму відносно якісного відбору або своєрідного фільтру складу представницьких органів забезпечується основа для ефективного функціонування державного механізму та органів місцевого самоврядування: саме періодичні вибори дають змогу позбутися непопулярних, скомпрометованих, політиків. По-п’яте, вибори є одним із найважливіших способів формування і вираження суспільної думки.[12, c.29]

Залежно від підстав можна визначити кілька класифікацій ви-борів.

За територіальною ознакою вибори слід розрізняти:

а) загальнонаціональні (загальнодержавні), що здійснюються на те-риторії всієї країни — вибори до Верховної Ради, вибори Президента;

б) місцеві (іноді їх називають локальними, комунальними, адміністративними) — вибори до представницьких органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад та сільських, селищних, міських голів).

За суб’єктами розрізняють:

1) вибори народних депутатів України;

2) вибори Президента України;

3) вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

4) вибори депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад;

5) вибори сільських, селищних і міських голів.

За часом проведення вибори поділяються на:

1) чергові, що проводяться в період закінчення строку повноважень (легіслатури), передбаченого Конституцією та законами України