На мою думку, референдум необхідно розглядати з позицій його законодавчої регламентації, оскільки без урахування особливостей його законодавчого регулю-вання не можна повною мірою зрозуміти ту реальну позитивну роль, яку він відіграє як доміную-ча форма прямою народовладдя.

Закон України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” 1991 року дає коротке визначення референдуму як способу прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.

Вважаю, що визначення референдуму як інституту конституційного права України потребує окреслення його основних ознак, визначення місця в системі інститутів конституційного права.

Імперативний характер рішень, прийнятих референдумом, відіграє важливу соціально-політичну роль у житті демократичного суспільства. Референдум, особливо загальнодержавний, є досить дорогим заходом, що зумовлює його проведення лише при вирішенні найважливіших державних питань. Але можливість проведення рефе-рендуму, особливо за народною ініціативою, постає як свідчення того, що формально закріплена установча влада народу може бути фактично реалізована.

Другою важливою ознакою при визначенні референдуму є його об’єкт. Об’єктом референ-думу виступають питання, які вирішуються завдяки процедурі голосування та становлять пред-мет референдуму. Тут можна погодитися з думкою В. Комарової з приводу визначення предмета референдуму. Автор вважає, що на референдум може бути винесене будь-яке питання, крім тих, які права виключені з цієї процедури чинним законодавством.

Актуальним при визначенні поняття референдуму є питання правової сили його результатів та місця нормативних актів, прийнятих референдумом у системі чинного законодавства. Імпера-тивний характер рішень, прийнятих громадянами, надає референдуму як способу реалізації на-родовладдя важливого соціально-політичного значення. Він забезпечує народові можливість розуміти свою функцію єдиного джерела влади. У традиційному розумінні змісту ре-ферендуму імперативність його результатів є обов’язковою ознакою цього інституту. Разом з тим застосування в деяких країнах такої форми референдуму, як консультативний, дає, можливість стверджувати, що рішення прийняті референдумом, у деяких випадках можуть мати і дорадчий характер. Тому при визначенні референдуму як інституту безпосередньої демократії в конституційному праві України слід враховувати той факт, що законом передбачена і консультативна форма референдуму.

Важливою кваліфікуючою ознакою рефе-рендуму є те, що його рішення мають вищу юридичну силу, посідають особливе місце в системі чинного законодавства і не потребують будь-якого затвердження з боку органів державної влади.

Аналіз наведених вище ознак дозволяє зробити висновок щодо визначення референдуму як інституту конституційного права України. Отже, референдум — це одна з пріоритетних форм прямого народовладдя українського народу, суть якої полягає у прийнятті громадянами, наділеними пра-вом голосу, шляхом голосування, як правило, імперативних рішень загальнодержавного та міс-цевого значення в межах повноважень, визначених Конституцією України.

Враховуючи сказане важливо з’ясувати питання про підготовку і порядок проведення референдумів.

В Україні можуть проводитись референдуми різних видів. За територіальними масштабами референдуми поділяються на всеукраїнські і місцеві.

За предметом регулювання слід розрізняти референдуми конституційні, законодавчі щодо затвердження актів місцевих самоврядних органів, щодо прийняття політичних рішень. За суб’єктами ініціативи проведення референдуми поділяються на ті, що проводяться з ініціативи державних та самоврядних органів, та на ті, що ініціюються народом. За ступенем обов’язковості проведення референдум може бути загальнообов’язковий або такий, що проводиться за ініціативою окремих суб’єктів. Залежно від обов’язковості прийнятих на референдумі рішень Закон розрізняє консультативний та імперативний референдум.

Всеукраїнський референдум стосується питань загальнодержавного значення. Предметом всеукраїнського референдуму може бути: 1) затвердження Конституції України, її окремих положень та внесення до Конституції України змін і доповнень; 2) прийняття, зміна або скасування законів України або їх окремих положень; 3) прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції України, законів України та інших правових актів.

Відповідно до закону виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про реалізацію права народу України на самовизначення та входження України до державних федеративних і конфедеративних утворень або вихід з них.

Місцевий референдум є найефективнішим засобом впливу місцевих громад на вирішення проблем самоврядування.

Предметом місцевого референдуму може бути: 1) прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць; 2) прийняття рішень, які визначають зміст постанов місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих і розпорядчих органів.

На місцеві референдуми можуть виноситися питання, віднесені законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а також питання дострокового припинення повноважень відповідної Ради народних депутатів та її голови.

Слід зазначити, що виключно місцевими референдумами у відповідних адміністративно-територіальних одиницях вирішуються питання про найменування або перейменування сільрад, селищ, міст, районів, областей; питання про об’єднання в одну однойменних адміністративно-територіальних одиниць, які мають спільний адміністративний центр; питання про реорганізацію або ліквідацію комунальних дошкільних навчальних закладів тощо.[8, ст.10]

Право брати участь у всеукраїнському та місцевому референдумах мають громадяни України, які на день проведення референдуму досягли 18 років і постійно проживають відповідно на території України або області, району, міста, району в місті, селища, сільради. Кожний громадянин має один голос.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України, місцеві референдуми — відповідними місцевими Радами народних депутатів.

Верховна Рада України може призначити всеукраїнський референдум за народною ініціативою:

1) з питань затвердження або скасування Конституції України, а також з питань дострокового припинення повноважень Верховної Ради України, Президента України — якщо цього вимагають не