Таким чином, референдум є пріоритетною формою безпосередньої демократії суть якого полягає у прийнятті громадянами, наділеними пра-вом голосу, шляхом голосування загальнодержавного та міс-цевого значення в межах повноважень, визначених Конституцією України.[12, c.18]

Від референдуму слід також відрізняти значно поширені і систематично застосовувані в світі соціологічні опитування населення стосовно різноманітних питань громадського та державного життя, а саме тих, що не можуть бути винесені на референдум. Хоч час від часу трапляється деякий вплив таких опитувань на діяльність державних органів або громадську думку, вони не тягнуть за собою жодних юридичних наслідків.

2.2 Відповідальність за порушення порядку проведення референдуму.

Як вже зазначалось, в історії незалежної України відбулось лише два референдуми - в 1991 р. з приводу затвердження громадяна-ми Акта проголошення незалежності нашої держави та у 2000 р. — за народною ініціативою. Враховуючи це, на сьогоднішній день питанню відповідальності за порушення порядку проведення референдуму увага майже не присвячена. Втім, в Законі України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми”, а також новому Кримінальному кодексі України все ж передбачено випадки можливих порушень під час підготовки та проведення референдумів, а також закріплені окремі санкції. Так, в ст.10 Закону зазначено, що прийняття рішень про проведення референдумів з питань, що не відносяться до відання Республіки Крим або до відання місцевого і регіонального самоврядування, тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством.

Особи, які перешкоджають шляхом насильства, обману, погроз або іншим шляхом вільному здійсненню громадянином України права брати участь у референдумі, вести до голосування агітацію, а також члени комісій з референдуму, посадові особи, які вчинили підлог документів референдуму, завідомо неправильний підрахунок голосів, порушили таємницю голосування або допустили інші порушення цього Закону, несуть встановлену законодавством України відповідальність.[8, cт.10]

Стаття 19. Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” зазначає, що під час збирання підписів голова відповідної місцевої Ради народних депутатів, де засвідчуються підписи членів ініціативної групи, організовує перевірку зазначених у підписних листах відомостей. У разі виявлення порушень порядку збирання підписів та оформлення підписних листів голова районної, міської (міст республіканського і обласного підпорядкування) Ради народних депутатів, на території якої здійснюється діяльність ініціативної групи всеукраїнського референдуму, вносить подання до Центральної комісії з всеукраїнського референдуму.

Центральна комісія з всеукраїнського референдуму після розгляду подання у 10-денний строк може прийняти рішення про припинення діяльності членів ініціативної групи, які допустили порушення, визнання недійсними їх посвідчень, а також підписних листів або підписів окремих громадян, внесених до підписних листів з порушенням передбаченого цим Законом порядку.

Якщо порушення допущено під час збирання підписів для проведення місцевого референдуму, рішення про припинення діяльності членів ініціативної групи, визнання недійсними посвідчень, підписних листів та підписів окремих громадян приймається у 10-денний строк головою тієї місцевої Ради народних депутатів, де зареєстрована ініціативна група місцевого референдуму.

У разі повторного порушення порядку збирання підписів ініціативною групою відповідно Центральна комісія з всеукраїнського референдуму або голова місцевої Ради народних депутатів, де зареєстрована ініціативна група місцевого референдуму, можуть прийняти рішення про припинення діяльності ініціативної групи, визнання недійсними свідоцтва про її реєстрацію, посвідчень членів групи, підписних листів або підписів окремих громадян, внесених до підписних листів з порушеннями. При цьому документи ініціативної групи всеукраїнського референдуму та зібрані нею підписні листи передаються до Центральної комісії з всеукраїнського референдуму, а ініціативної групи місцевого референдуму — до відповідної місцевої Ради народних депутатів. Підписи громадян на переданих підписних листах, за винятком визнаних недійсними, враховуються при остаточному підрахунку загальної кількості підписів громадян України, які ще вимагають проведення референдуму.[8,ст.19]

Доповнюючи положення закону Кримінальний кодекс України в ст. 160 встановив такі санкції:

1. перешкоджання насильством, обманом, погрозою, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму— карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років;

2. ті самі дії, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, або за попередньою змовою групою осіб,— караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років;

3. підроблення документів референдуму, приписування, завідомо неправильний підрахунок голосів, порушення таємниці голосування, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою,— караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від одного до п’яти років.

Таким чином, референдум як форма прямого волевиявлення українського народу також може піддаватись впливу заінтересованих осіб, а тому необхідність відповідальності за порушення законодавства про референдуми набуває великого значення в політичному житті нашої держави.

Розділ 3 Проблеми реалізації безпосередньої демократії в Україні.

3.1 Вибори.

Ухвалення Верховною Радою нового закону про вибори народних депутатів України, що грунтується на принципі пропорційного представництва, не викликало помітної громадської реакції. Звичайно, переходу до пропорційної виборчої системи давно очікували, й коли він відбувся, це могли сприйняти як звичайну річ.

Тим часом, сам факт суттєвого реформування виборчої системи заслуговує на серйозну увагу громадськості з багатьох причин.

По-перше, зміна виборчої системи за своїм характером і суспільними наслідками є одним з найважливіших інструментів трансформації всієї політичної системи. Багато в чому вона рівнозначна конституційній реформі, оскільки пов’язана з