Подальшого вдосконалення потребує й процедура всеук-раїнського референдуму. Новий закон має врахувати диференційований характер процедури підготовки та проведення всеукраїнського референдуму залежно від предмета та суб'єктів всеукраїнського референдуму. Зокрема, у випадку, коли на всеукраїнський референдум виноситься питання про зміну території України чи внесення поправок до розділів І, III, XIII Основного Закону, процедура визначення результатів голосування може мати більш жорсткий характер, ніж у випадку, коли предметом всеукраїнського І референдуму є будь-яке інше питання.

У перспективі детальна процесуально-правова регламентація: процедури всеукраїнського референдуму може бути закріпленою у спеціально розробленому Кодексі України про вибори та референдуми в Україні. Такий Кодекс, з одного боку, дозволив би уникнути переобтяження закону про все-український референдум процесуальними нормами, а з іншого - уніфікувати процедуру не тільки всеукраїнського референ-дум, а й виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних та міських голів і депутатів відповідних місцевих рад та процедуру місцевих референдумів.

Вдосконалення референдумного законодавства асоціюється з рішучим і повним усуненням недоліків, притаманних всеукраїнському референдуму 16 квітня 2000 р. Необхідною умовою є побудова належного правового фундаменту в досліджуваній сфері: уточнення та зміцнення конституційних основ; прийняття законів про всеукраїнський референдум, про гарантії виборчих прав і права на участь у референдумах громадян України, про всенародне обговорення важливих питань суспільного та державного життя тощо.[27, c.30]

Гадаю, що слід особливо загострити увагу на необхідності підвищення теоретичного рівня юридичної науки та відповідальності вчених — не тільки професійної, але й моральної — за процеси, що відбуваються в нашому суспільстві, тим більше коли це стосується су-веренітету українського народу, проблем безпосередньої демократії. Широко відомо, що відповідні державні органи одержали численні по-зитивні висновки щодо питань, пов’язаних з всеукраїнським референ-думом 16 квітня 2000 року. Дійсність їх багато в чому відкинула, підтвердивши, що їхня позиція розходилася з реальним станом справ як в теоретичному, так і в правовому й практичному плані.

Висновки

Отже, у розділах даної кваліфікаційної роботи було розглянуто всі питання, необхідні для висвітлення основних форм демократії в Україні та їх правових засад.

В першому розділи була дана детальна характеристика поняття виборів та виборчих систем, історія їх розвитку, види, висвітлені всі позитивні і негативні сторони виборчих систем, відповідальність за порушення виборчого законодавства, розглянуто вибори в контексті розвитку парламентаризму.

В другому розділі розглянуто поняття і порядок проведення референдумів його позитивні і негативні сторони, з’ясовано відповідальність за порушення порядку проведення референдуму.

У третьому розділі розглядаються проблемні питання організації і проведення виборів і референдумів в Україні, наводяться пропозиції щодо реформування українського виборчого і референдумного законодавства.

Загалом було з’ясовано, що основним рисами виборів і референдумі як головних конституційно-правових фори безпо-середньої демократії є: передбачення і регулювання Конституцією і законами виборів і референ-думів; демократизм виборів і референдумів; державницький характер змісту питань, що вирішу-ються в ході виборів і референдумів; таємність волевиявлення (голосування) під час виборів і ре-ферендумів; вичерпна визначеність кола ініціаторів виборів і референдумів; визначеність (реєст-рація) кола учасників виборів і референдумів; періодичність проведення і детермінованість у часі виборів і референдумів; територіальна визначеність проведення виборів і референдумів; орга-нізаційне сприяння виборам і референдумам; фінансове та матеріально-технічне забезпечення виборів і референдумів; інформаційне забезпечення виборів і референдумів; прийняття рішень під час виборів і референдумів і їх загальнообов’язковість; гарантованість виборів і референдумів. Конституційність і законність головних форм безпосередньої демократії полягає насампе-ред у передбаченні і всебічному регулюванні цих форм Конституцією України і відповідними законами та в реалізації їх у повній відповідності з положеннями Конституції і законів.

Загалом, дана робота мала на меті показати всю складність і багатозначність різноманітних процедур проведення виборів і референдумів, які використовуються в Україні, багатогранність цих інститутів. Також хотілось показати динамічність українського виборчого законодавства та вказати на основні напрямки його подальшого розвитку. Логічним висновком стало наведення певних міркувань з приводу того, які положення варто було б включити у нове виборче законодавство України.

Крім того, показано взаємозв'язок виборів та референдумів з політикою та іншими соціальними явищами. Виходячи з цього, варто сказати, що сучасне політичне становище у посттоталітарних державах характеризується доволі суперечливими суспільними настроями. Це, насамперед, пов'язано з складною соціальною структурою нових демократій. У цьому розрізі є типовим приклад України, яку на сьогоднішній день репрезентує більше 100 політичних партій. Таке розмаїття є, скоріше, не стільки віддзеркалення здорових соціальних інтересів-запитів суспільства, а певним „підлітковим періодом росту” становлення в Україні нової демократичної політичної системи. Тому вибори в таких державах, як Україна, є своєрідним засобом, за допомогою якого громадяни не тільки можуть обирати собі владу, але й ідентифікувати власні політичні переконання чи симпатії. Саме на етапі ідентифікації власних політичних переконань чи симпатій у виборців нерідко відбувався внутрішній психологічний конфлікт - зіткнення власних інтересів.

В Україні ми вже спробували змішану виборчу систему, правда дещо з Українською специфікою. То що ж виявилось, що виборча система, яка по теорії завжди передбачає наявність в парламенті досить стійкої більшості, що забезпечує його дієздатність і наявність в уряді парламентської підтримки, в Україні дала зовсім протилежний результат: стійкої більшості парламент не мав, парламент опозиційний до будь-якого уряду, а авторитет серед виборців був досить низьким.

Крім того, для подальшого реформування виборчого законодавства слід врахувати результати референдуму, що відбувся у квітні 2000 року. Ним було визначено створення двопалатного парламенту. Отже, українські правники і політики отримали складне завдання -