дуже рідко іде попереду суспільної думки; звичайно він іде за нею і вбирає в себе всі її помилки’’. Немало проникливих і їдких висловлювань присвятив феномену вожака і Петр Струве. На переконуючих історичних фактах він показав, що найчастіше політичний вожак паразитує на ідеї руйнації і саме на ній будує свою популярність і кар’єру, оскількі маса, як правило, легше сприймає не створюючі, а саме руйнуючі ідеї.
В результаті вивчення матеріалу по заданій темі я спробую розглянути наступне:
- дати розгорнене визначення понять “лідер” і “лідерство”, “політичний лідер” і “політичне лідерство”;
- пояснити, чому політичне лідерство ширше, ніж будь-яка інша його форма;
- назвати основні критерії, відповідно до яких здійснюється типологія політичного лідерства;
- встановити, хто з українських політиків на даний час має найкращий імідж у нашому політикумі.
- встановити відмінність між поняттями “звичайний лідер”, “політичний лідер”, “менеджер”, “керівник”;
- перерахувати основні функції, що виконуються політичними лідерами, і розкрити їх зміст;
- привести приклади негативного лідерства;
- пояснити, чому той, хто отримує політичну владу “раз і назавжди”, як правило, політичним лідером не стає;
- пояснити, чому багато українських політиків створюють собі імідж правих, а деякі лівих;
- встановити чому ті, що праві часто поводяться як ліві, і навпаки.
Адже ці всі фактори неабияк впливають знову ж таки на їхній імідж, а їхній імідж, вибачте за тавтогогію, неабияк впливає на відношення до них і на суспільну думку щодо них.
Предмет дослідження у даній дипломній роботі – формування іміджу українського політичного лідера у передвиборчій кампанії 2002-2007 рр.
Мета роботи – дослідження політичних явищ під час виборів 2002-2007 рр.
Актуальність даної теми полягає в тому, що саме з 2002 по 2007 р. сталося багато подій у нашій політиці, які стали, можна сказати, переломними у деяких аспектах: назву хоча б один – це те, що ми провели перші дійсно демократичні вибори 2006 р. Про помаранчеву революцію пізніше.
У даній дипломній роботі хотілося б дійсно відверто проаналізувати діяльність головних політичних лідерів українського народу – В. Ющенка, Ю. Тимошенко, В. Януковича, О. Мороза і П. Симоненка і головно діяльність партій на чолі яких вони стояли впродовж виборів 2002-2007 рр. Як би там не було нашим політикам ще багато чому треба вчитися. Нижче викладено оцінку ситуації і це не є якісь певні політичні переконання. Звичайно, кожен з нас має свою думку щодо всіх перепитій минулих років і автор намагався дещо її викласти. Але почнемо з найпростішого, з визначення політики і її зв’язку з владою, економікою. Потім перейдемо до поняття політичного лідера.
У Розділах 3 і 4 я конкретно проаналізую діяльність деяких партій, і її вплив на імідж голів цих партій, а також аспекти формування іміджу політичного лідера.
Розділ 1. Політика і політична дяльність
«Політика - діяльність органів влади, об'єднань громадян і «окремих осіб» у сфері відносин між державами, класами, націями, великими групами людей направлених на реалізацію, відстоювання своїх інтересів і пов'язана з діями до завоювання, володіння і використання політичної влади» [4, 132].
Можна виділити області політики по різних підставах:
- по сферах життя (економічна, соціальна, культурна, національна, військова);
- по областях (внутрішня, зовнішня);
- по масштабах (міжнародна, світова, локальна, регіональна);
- по носіях;
- по термінах дії.
Політична діяльність – це, як правило, форми і методи реалізації політики. Однією із основних форм політичної діяльності можна виділити політичну боротьбу, яка являється однією із сторін політичного життя і яка проявляється у взаємодії різних політичних сил між собою в ім’я досягнення визначених політичних цілей. В її основі лежать інтереси тих соціально-класових груп, общин людей, які представляють собою суб’єкти політичних відносин. Об’єктом політичної боротьби являються перш за все стосунки влади, оскільки її ціль – досягнення міцних позицій в системі політичної структури суспільства, реалізація тим чи іншим суб’єктом політичних стосунків своєї політичної волі.
1.1. Політика, влада і економіка
Економіка безпосередньо пов'язана з політикою і безпосередньо залежить від неї. До основних аспектів економічної політики відносяться:
- управління державними підприємствами і організаціями;
- встановлення правових основ ринку і цінової політики;
- регулювання зовнішньо-економічних відносин;
- оподаткування і стягнення податків.
В Україні декларується єдність економічного простору, вільне переміщення товарів, послуг і фінансових коштів, заохочення конкуренції, свобода економічної діяльності.
«Залежно від політики, що проводиться, в економіці можна спостерігати або кризу (економічний спад), або економічний підйом. З іншого боку стан економіки впливає на загальну політичну ситуацію в країні» [26, 69].
У країнах з благополучною економікою гострі політичні проблеми не дуже впливають на економіку. У нас же навпаки. Досить тільки поглянути на економічні показники до і після останніх виборів, які були результатом політичної кризи.
Влада - це здатність, право або можливість розпоряджатися ким-небудь, чим-небудь; надавати вирішальну дію на долю, поведінку або діяльність людей за допомогою різного роду засобів - мати рацію, авторитет, волю примушення.
У демократичній державі визначальну роль грають пристрій і система влади, участь людей в здійсненні влади, контроль за владою. Влада є законодавча і старанна.
В основному головною метою політики є контроль влади. Для цього встановлюється конституція відповідно до політики, що проводиться, встановлюються закони (законодавча влада), проводиться реорганізація органів виконавчої влади на місцях. В Україні на даний час обговорюється питання зміни Конституції.
Таким чином політика направлена на збереження і зміцнення влади. Правова держава - правова форма організації і діяльності публічної політичної влади і її взаємин з індивідами як суб'єктами має рацію. Правова держава - це