3.3. Юлія Тимошенко і БЮТ

Бурхливе опозиційне минуле «пані серця» Ю. Тимошенко та її зброєносців пройшло під лівими знаменами й лозунгами. Безкомпромісна боротьба з «антинародним режимом» включала в себе всі механізми можливого протистояння: від публічних протестів до зриву голосувань. Будучи контр-елітою до подій помаранчевої революції, Ю. Тимошенко з товаришами були відлучені від «годування» у владі. «Відповідно, бійці Блоку Тимошенко ніяк не могли бути зацікавлені в посиленні економічних позицій наближених до влади осіб» [28, 11]. У результаті — більшість приватизаційних проектів на знак протесту й незгоди безпощадно «пускалися під ніж» (якщо це дозволяла кількість «багнетів»). Звідси — високий рівень лівості з економічних голосувань, що став предметом чорної заздрості соціалістів (їхні показники зрівнялися й становили -25 балів).

Принцип використовувався гранично простий. Як з анекдотичного життя пернатих мешканців птахоферми: «не завалю, так хоч попіарюсь...». У поєднанні з практикою широкої підтримки соціальних законопроектів це створювало ідилічний образ безкомпромісних борців за справедливість і народне щастя, яких веде нова Жанна д’Арк, Долорес Ібаррурі, Олександра Коллонтай (потрібне підкреслити).

Тендітна жінка, одягнута в скромний «Луї Віттон», з милою національною косою, що ореолом обрамовує її обличчя, проти підступних босів криміналізованої влади. Та від цього кам’яні серця повинні були здригнутися! І здригнулися! А некам’яні взагалі воском попливли! І причому потік цього розплавленого її чарівливістю воску з острівцями тремтячих каменів посилюється від виборів до виборів. Міста, як говорив Чингiсхан, беруть чарівливістю. Виборців, напевно, також. Наприклад, перед виборами 2007 року 14% прихильників БЮТ обгрунтували свій вибір тим, що «Вона — гарна жінка» (за даними дослідження, проведеного Ukrainian Sociology Service). Коротко й зі смаком (а про них, як відомо, не сперечаються).

До речі, згадаймо Тимошенко на парламентських виборах 2002 р. Тоді вибори виграла тоді ще «Наша Україна», зараз НУ-НС. У 2004 р. Тимошенко підтримала Ющенка і це додало йому чималу кількість голосів. Проте пізніше на двох наступних виборах до парламенту Тимошенко вже стояла попереду партії Ющенка (Ющенко – почесний голова НУ-НС).

«Так що ми все про виборців, які бачать лише те, що дозволяють їм бачити з екранів їхніх телевізорів» [28, 11]. Бувало, що експерти (до чого ж грамотні люди) входили в тантричний стан надглибокої нірвани й невпинно повторювали ім’я Матері Вітчизни. При цьому, кидаючи в повітря чепчики з відповідною символікою, а разом із тим і статті в провідні ЗМІ. Причому, як і з виборцями, ця тенденція тільки посилюється. Одним з останніх шедеврів експертної творчості стала стаття пана М. Дубінянського «Чому Юля переможе, або Пролетарі Сходу і Заходу, об’єднуйтеся!» в «Українській Правді» (http://pravda.com.ua/news/2007/11 /29/67570.htm). За логікою цього автора виходить, що БЮТ — «стихійний» носій ідей Маркса, які і втілює в життя. А Юлія Володимирівна, завдяки своїй інтуїції та практичній винахідливості, лаконічно й гламурно викладає головну суть усіх чотирьох томів «Капіталу» у своїх програмних тезах. Для «залізної леді» української політики немає різниці між регіональними й мовними групами населення, які вона об’єднує проти олігархічного капіталу. Справді, після таких палких і сміливих висновків автора стає тепло на душі й видно світло в кінці тунелю.

Але ось факти (а це, відомо, вперта штука) суперечать такому ідеальному портрету «рицарів справедливості», за яку потрібно боротися. І це зрозуміло. За загальним фоном епатажних криків виборці й навіть експерти часто можуть не почути тихого, але реальнішого скреготу зубів людей, які борються за власність. А це зовсім інша логіка поведінки у владі.

Повноцінно і впевнено взявши в руки кермо виконавчої влади 2005 року, політична поведінка Юлії Володимирівни та фракції її імені в парламенті змінилася до невпізнання. Замість великомучениці, яка палко віщала, на суспільство з висот кабмінівського Олімпу холодно дивилася повновладна господиня й розпорядниця економічних та інших привабливих ресурсів. Жанна д’Арк вдало трансформувалася в Єлизавету Тюдор. Відповідно й фракція БЮТ, що поповнила свої лави новими «пасажирами», істотно підкоректувала вектор своїх голосувань у стінах Верховної Ради. Перше півріччя 2005 року ознаменувалося не тільки небаченим розквітом пані прем’єр-міністра, яка отримала все (і скандалами, з цим пов’язаними), але й різким відходом фракції БЮТ на праві позиції за результатами їхніх голосувань.

«Особливо це стосувалося економічних рішень, життєво важливих для будь-якої «партії влади» без усіляких виключень» [28, 12]. Економічні голосування БЮТівських депутатів змістилися зі справді соціалістичної платформи (— 25 балів) на впевнено праві позиції (19 балів). Ті, хто клеймив мафіозні клани за розкрадання державної власності (особливо це стосувалося «Криворіжсталі»), самі раптом стали рішучими приватизаторами. Особливо привабливими для БЮТ виявилися питання приватизації майна Федерації профспілок та акціонерної діяльності на ринку землі. А ось питання про мораторії на демонтаж і розукомплектацію цукрових заводів були залишені без уваги. Куди ж поділася соціально орієнтована риторика й послідовність у боротьбі з олігархією? А захист соціальних інтересів населення, який був і залишається улюбленим «коником» для всіх партій? Осідланий фракцією БЮТ у період помаранчевої революції, це й «коник» чомусь виніс своїх вершників із лівої позиції (32 бали) на правоцентристську