як основи демократичного громадянського суспільства.
Розділ 2. Природа і суть політичного лідерства
2.1. Поняття “лідер” і “лідерство”
Знання про поняття “лідер” і “лідерство” допоможуть більш повно і глибоко зрозуміти специфіку складних явищ, що безпосередньо цікавлять політологію, – “політичний лідер” і “політичне лідерство”.
Поняття “лідерство” походить від англійського “leader”, що означає ведучий, керівник іншими людьми. Сенс даного слова достатньо відображає призначення людини – лідера, його місце і роль в суспільстві, процеси, до яких він причетний, його функції. Якщо ж говорити про дане поняття конкретніше, то слід зазначити, що для лідера характерна здатність впливати на інших людей у напрямі організації їх спільної діяльності для досягнення певної мети. Лідери очолюють, ведуть за собою різні людські спільності – від невеликих груп людей до співтовариств державного рівня. Іншими словами, лідер – «авторитетний член соціальної групи, чия влада і повноваження добровільно визнаються іншими учасниками групи, готовими йому підкорятися і слідувати за ним» [13, 278].
Становлення і функціонування лідерів – це об'єктивне і універсальне явище. Об'єктивне – тому що будь-яка спільна діяльність потребує організації, у виробленні найбільш раціональних і прийнятних шляхів досягнення цілей. Ці функції виконують люди, в яких вірять, які мають авторитет, люди високоактивні і енергійні. Універсальне – тому, що лідера потребують всі види спільної діяльності людей, групи, організації, руху.
Поняття “лідер” дуже широке, ємке, включає безліч характеристик. Про лідера говорять як про людину, за якою йдуть без примушення; як про авангард групи, який завдяки енергії і активності користується довірою і підтримкою; як про людину, керівника іншими людьми, добровільно наступними за ним. Дане співтовариство визнає за лідером право керувати. Лідер, той, хто вирішує за інших, визначає програму дій групи.
З поняттям “лідер” тісно пов'язано інше поняття - “лідерство”. Під ним розуміється складний механізм взаємодії лідерів і ведених. Головними складовими частинами цього поняття є, по-перше, здатність лідера точно оцінювати ситуацію, знайти правильне вирішення завдань, що стоять, впливати на розуми і енергію людей в цілях мобілізації їх на виконання якого-небудь рішення і дії, свідомо і добровільно підкоряються йому. «З проблемою лідерства тісно пов'язаний процес ухвалення групового рішення, тому що ухвалення рішення – одна з найважливіших функцій керівника, а організація групи на ухвалення такого рішення – особливо складна функція» [14, 226].
Таким чином, “лідерство” належить до широких, комплексних понять. З одного боку, воно припускає генерування лідером нових ідей, активний і дієвий вплив на людей, управління ними; з іншого боку, воно грунтується на вірі в лідера, підпорядкуванні йому, на готовність людей слідувати за ним, брати участь у виконанні поставлених завдань.
Більш повне розкриття даної категорії викликає необхідність дати ще декілька його характеристик. Зокрема, важливо підкреслити, що лідерство відображає об'єктивну необхідність в організації спільної діяльності людей. Суспільний характер праці припускає узгодженість, координацію, регулювання індивідуальних трудових зусиль людей в процесі «опосередкування, регулювання і контролі обміну речовин між собою і природою» [15, 490]. Цю функцію по впорядкуванню і управлінню суспільними процесами і здійснює інститут лідерства. Він управляє міжособовими відносинами, об'єднує і координує індивідуальні зусилля людей. Тому лідерство існує скрізь, де є групова, колективна діяльність. Лідерство – провідна ознака всіх організацій. Не дивно, що воно таке ж стародавнє явище, як і само людство. Проте, відзначаючи універсальний характер лідерства, не можна не підкреслити, що його конкретний зміст і форми правління багато в чому визначаються поряд об'єктивних і суб'єктивних чинників. У їх числі: умови конкретної ситуації; соціальне положення лідерів і ведених; їх психологічні особливості.
2.2. “Політичний лідер” і “політичне лідерство”
Політичний лідер – це не просто людина, яка керує політичними процесами, здійснює функції по управлінню суспільством, політичною організацією або рухом. Політичний лідер – це той, хто здатний змінювати хід подій і спрямованість політичних процесів. В даному випадку в ролі лідера, «провідної сторони, може виступати як окрема людина, так і ціла організація, зокрема партія, держава і так далі в ролі веденої – суспільство, етноси, групи, шари, окремий індивід» [16, 568].
Очевидно, що не кожен прем'єр-міністр, монарх, керівник політичної партії, а тим більше парламентарій стає політичним лідером. Політичні лідери активізують політичні процеси в суспільстві. Вони висувають програми, що визначають хід історичного розвитку суспільства. Реальна політика ніколи не вершилася без участі політичних лідерів, виступаючих головними дійовими особами в політичних процесах, їх основними стимуляторами.
Як показує історія, яскраві політичні лідери крупного масштабу з'являються в кризові, переломні періоди суспільного розвитку (М. Саакашвілі і В. Ющенко в період революцій). Вони стають синтезаторами і організаторами політичних і економічних програм, які допомагають суспільству подолати величезні труднощі. Коли мова йде про політичних лідерів, то маються на увазі діячі, які трансформують суспільне життя, перебудовують політичні умови. Такий головний критерій відмінності політичного лідера від просто посадових осіб, менеджерів, керівників різного рівня. Політичний лідер – особа, що засновує свій вплив на суспільні процеси, на усвідомлення історичної необхідності певних змін.
З поняттям “Політичний лідер” пов'язано поняття “Політичне лідерство”. Це механізм і конкретні чинники реалізації влади. Політичним лідерством є вищий рівень лідерства, оскільки воно відображає політичні процеси і відношення у вищих структурах влади, фіксує владні відносини між суб'єктом і об'єктом політики на вершині політичної піраміди. Для політичного лідера характерний особовий вплив лідера на розуми, волю, енергію, політичну активність громадян.
На підставі вищесказаного можна зробити два виводи. По-перше, політичне лідерство, поза сумнівом, найбільш висока форма лідерства