Рішення 1999 змінили і підкоректували формат комітології.

- управлінські комітети мають використовуватися для здійснення сільськогосподарської політики Співтовариства і для спільної політики рибальства,

- регламентативні комітети – для впровадження виконавчих заходів загального значення, щодо головних елементів базових законодавчих актів, разом із заходами, які стосуються охорони здоров'я або безпеки осіб, тварин чи рослин.

НОВА ПРОЦЕДУРА СПІЛЬНОГО ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

Підсумовуючи проблематику комітології можна сформувати спільний знаменник: Європейська Спільнота зацікавлена у комітетській системі, через бажання якнайшвидше проводити процес інтеграції. А, якщо не буде представлена у офіційних установах зацікавлених суб'єктів, в даному випадку національних адміністрацій у процесі відстоювання власних інтересів. На нашу думку якщо цього не буде дотримано фактично буде створено на технічному рівні два полюси. З одного боку уряди країн-учасниць які завжди будуть прагнути нових повноважень.

І Євроспільнота і її інституції, які будуть прагнути до співпраці, а не вираженої ворожнечі. Тому вивчення одного питання є особливо актуальним для України через бажання інтегруватися і вивчення складної процедури комітології дасть змогу чітко зрозуміти позитиви і негативи вступу в ЄС.

І як наочна демонстрація зіткнення інтересів і вирішення цих проблем є процедура спільного прийняття рішень ось так проходить.

Після розгляду питання про спільне прийняття рішення, як заключний акт процесу лобіювання на Інституційному рівні ЄС.

І як зазначає Семченко І.С. "Аналізуючи лобізм на рівні ЄС виокремлюють насамперед інтереси виробників, дані інтереси представляють лобісти, які виступають від імені підприємців і лобіюють максимально сприятливі умови для поступового економічного розвитку ЄС" [55, с.80].

Якщо аналізувати даний процес потрібно чітко виділяти групу за інтересами і досягнення спільності у питанні, які вони представляють.

Промисловість представлена через Індустріальний союз Європейського співтовариства. Дана група інтересів на теренах ЄС стає на позиції рівності усіх позицій. І якщо в ідеалі розглядати ситуацію, можна звернутися до статті 157 Договору про заснування Європейської спільнот "Спільноті та державам-членам належить забезпечувати наявність умов, потрібних, що промисловість спільноти була конкурентноспроможною" [70, с.51].

Усі принципи і цілі взаємодії між групами тиску і Європейськими законодавцями, які реалізовуються у наступних принципах;

- пришвидшити пристосування промисловості до структурних змін.

- поліпшити довкілля, що сприяє співпраці підприємств.

- заохочувати ефективніше використання промислового потенціалу інноваційних політичних досліджень та технічного розвитку.

Важливу роль у лобіюванні інтересів бізнесу на Європейському просторі відіграє Європейський круглий стіл промисловців, який об'єднує понад 70 найбільших промислових Європейських і транснаціональних груп і виступає за те, щоб Єврокомісія захищала єдині інтереси всіх країн учасниць.

Тобто групи тиску зацікавлені у реалізації наступні вимоги, які закріплені, як у вимогах офіційних лобістських груп у Євроспільноті так і в Європейському законодавстві:

- заборона на встановлення цін на купівлю чи продаж

- не допустити контролю над виробництвом

- забороняється розподіляти ринки чи джерел постачання

- не дозволити укладення договорів прийняття додаткових зобов'язань, інших сторін, які за своєю чи згідно з торгівельними звичаями не пов'язані з предметом цих договорів.

Суть діяльності лобістів у підприємницькій сфері є діяльність по дотриманню вимог, які закріплені у законодавстві, спільних політиках співробітництва.

Перш ніж розпочати розглядати проблематику лобіювання у важливому секторі економіки ЄС сільському господарстві і найбільш витратну сферу діяльності ЄС, яка становить близько 45% бюджету потрібно наголосити на окремому випадку лобіювання саме с/г секторі.

16-17 червня 2005 р. відбувся саміт ЄС, який виніс ряд проблем. Лінія розламу пройшла внаслідок формування бюджету ЄС. Пов'язано це було з відмовою Великої Британії збільшувати свої асигнування у бюджет Європейського союзу: "Тоні Блер зайняв позицію, яка була схвально сприйнята усім політичним спектром Великобританії. Сполучене Королівство погодиться на можливий перегляд своїх позицій, щодо збільшення своїх внесків у спільну казну, але за умови, що будуть переглянуті позиції, щодо спільної сільськогосподарської політики [39, с.11].

Великобританія вимагала скорочення дотацій на французьке сільське господарство, на яке припадає близько 13 млрд. євро, що складає більше половини субсидій. У даній ситуації зійшлись інтереси Великобританії та інтереси нових країн ЄС, де сегмент сільського господарства займає левову частку. Тому Великобританія мимоволі стала лобістом країн у ЄС, які на даний момент не мають достатнього впливу на противагу груп Франція – Німеччина. Певним парадоксом є лобізм Німеччини стосовно Франції, німецька економіка переживає стан занепаду, не отримує тієї частки с/г субсидій. Але небажання руйнувати франко-німецький союз у виробленні спільних позицій змусило Шредера підтримати Францію. Фактично Німеччина, як важковаговик ЄС забезпечила безпроблемне функціонування французьких фермерів до 2013 р. Ініціатива ВБ привела до зміни субсидіювання сільського господарства; дала й змогу лібералізувати ринок с/г продукції, щоб було для країн ЦСЄ і можливістю знайти вільні кошти на допомогу країнам, що відстають у своєму розвитку. Але ініціатива Британії покарано. Тому, даний приклад потрібно розглядати, як спробу на національному рівні захистити своє сільське господарство. Але нам потрібно розглянути наднаціональний рівень, щоб проаналізувати діяльність сільськогосподарських груп інтересів на теренах ЄС.

Тому потрібно особливо прискіпливо звернутися до спільної сільськогосподарської політики, як систематизації спільних інтересів країн-учасниць. Так стаття 33 Договору про заснування Європейської спільноти визначає основні пріоритети сільськогосподарської політики:

"- підвищити продуктивність сільського господарства через сприяння технічному прогресу, забезпечення раціонального розвитку сільського господарства та оптимальне використання виробничих чинників зокрема робочої сили;

- забезпечити належний рівень життя сільськогосподарської спільноти, зокрема збільшуючи особистий прибуток людей, що працюють у сільському