У колах політичної еліти країн ЄС та нових країн членів точилася досить гостра дискусія, щодо основних питань і положень конституції. Головні суперечності стосуються запровадженням нових посад, зокрема:

- велись дискусії стосовно Президенства в ЄС, замість піврічної зміни

- нівелювання процедури кваліфікованої більшісті, найбільший супротив ця процедура викликала у нових членів ЄС.

Запровадження процедури інституцій міністра закордонних справ, проти цього активно виступала Великобританія, яка стоїть на позиціях що більш активніша Європейська інтеграція компенсуватиме усі зовнішньо політичні спрямування. І зберігатиме усі атрибути національного суверенітету. Зіткнулися фактично федеральні устремління і конфедеративні настрої. Як наслідок новий проект конституції фактично закріпив федералістські прагнення, і результат виявився негативний через банальні міфи (ми вже згадували про польського сантехніка в Парижі і неефективну інформаційну політику, щодо пропагування ідеї конституціоналізму. Експерти прогнозують подальше розгортання дискусії, стосовно Європейської конституції, і в подальшому знову будуть обговорюватися серед основних лобістів у цих питаннях.

Підсумовуючи наш розгляд, і роблячи певні висновки можна згадати про систему специфічних умов для окремих країн та Данії створені специфічні умови, зокрема у питаннях національних банків, національних парламентарів. Як зазначають аналітики: "Данія знаходиться в ЄС ніби наполовину" [9, с.120].

Такі самі умови створюються для Великобританії, Ірландії, надаються можливості, у питаннях фінансової діяльності банківської системи надаючи її рис автономності.

Отже закінчуючи наш розгляд потрібно підсумувати. Ми в другому розділі намагалися розглянути складний процес, - процес лобіювання у Європейському співтоваристві можна виділити наступні положення і рівні –

Процес лобіювання на інституціному рівні. Ми приводили приклад Єврокомісії, Ради міністрів, Європарламент. Із цього розгляду видно, що будь-яка Європейська інституція не є супернезалежною через постійний зв'язок виразників волі Співтовариства, із своїми національними адміністраціями. Дану тенденцію чітко і яскраво видно у діяльності Єврокомісії, Ради міністрів ЄС. Процес лобізму і лобіювання чітко проявляється через контроль національних адміністрацій над кабінетами комісарів (уряди комплектують дані кабінети з своїх представників). У діяльності Ради міністрів це діяльність допоміжних рад комітетів (Рада з загальних справ, комітет 133, економічно-фінансовий комітет). Фактично поєднується прагнення Ради міністрів контролювати пропозиції, які циркулюють у просторі ЄС, і устремління країн-учасниць ЄС, які намагаються бути максимально представлені у виконавчих органах ЄС, з метою контролю і допомоги.

Особлива увага приділяється розгляду діяльності комітету постійних представників, одному із проявів інституціональному лобізму. Особливою рисою інституційного рівня крім функціонування Єврокомісії, і Ради міністрів, як двох протилежних полюсів, третім же органом у якому активно проявляється процес лобіювання це Європарламент. Як рівень представництва політичних груп Євросоюзу, і діяльність національних парламентів. Доповнюючим фактором інституційної форми лобіювання є комітетська система прийняття і обговорення рішень та звана комітологія. Дана процедура показує наскільки рівень лобізму торкнувся конституційних основ Євросоюзу. У даному напряму діють близько 8 тисяч комісій і груп, які класифікують за рівнем впливу на офіційні інституції. Можна констатувати, що процес лобіювання на інституційному рівні ініційований "згори" самими представницькими установами.

Інший рівень лобіювання це галузевий, комерційний рівень. Якщо остаточно підсумувати можна назвати наступні риси галузевого лобізму:

- ринок чітко розподілений, тому основна вимога це збереження чітких рис чесної і рівноправної конкуренції. Це проявляється у діяльності Індустріальної спілки ЄС і відповідному законодавстві проведення спільної політики у даній галузі.

- лобістом може виступати, як комерційна структура з яскравим національним началом так і комерційна структура з транснаціональним капіталом. Рівень їхньої активності можна охарактеризувати як взаємодоповнюючий.

- тенденція останніх років лоббі в Європейському Союзі, а саме процес відстоювання комерційних інтересів є більш транснаціональним міжнаціональним, тому не потрібно говорити, що держави-члени ЄС відстоюють інтереси своїх виробників. Це здійснюють замість транснаціональні компанії основною умовою і їх ціллю є прибуток.

І останній рівень лобіювання який ми намагалися проаналізувати, це міждержавний рівень. Дані процеси можна виокремити на ринку безпеки, де відходять ці принципи узгодженості думок і на перший план виходять власні геополітичні інтереси, міфічні перешкоди. Перспективи України в цьому процесі ми розглянемо під час розгляду нашого третього розділу. Ще одним цікавим так би мовити "замісником" лобістських процесів у рамках ЄС є обговорення конституції ЄС.

Саме зіткнення ідей федералістів і конфедералістів зумовило написання існуючого проекту конституції. Лишень суб'єктивні умови, і не зграбна інформаційна політика, низький рівень підтримки політичних еліт де було "провалено" конституцію.

На закінчення нашого розділу потрібно привести слова П. Чоата "Щоб вивчити Європейський лобізм потрібно багато часу і грошей. Кількість лобістів до 2000 р. зросте майже в двічі" [66, с.23].

РОЗДІЛ 3.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ЛОБІЮВАННЯ. МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ АДАПТАЦІЇ УКРАЇНОЮ.

У двох попередніх розділах ми розглянули явище лобізму взагалі, і процес лобіювання в політичних, і не тільки структурах Європейського союзу. Тому в третьому розділі ми проаналізуємо можливість створення цивілізованої системи лобіювання як запоруки демократичності політичної системи України.

На початку нашого розгляду потрібно розглянути в загальному процес лобіювання і спробу інституціоналізації цього процесу.

Якщо брати первинну законодавчу базу, можна виокремити юридичні основи для формування процесу лобіювання.

Ст.38 конституції України "Громадяни мають право брати участь у управлінні державними справами" [10, с.21].

Законодавець сформував лібірально-демократичний принцип за яким кожен індивід, який є дієздатним має право брати участь у складному процесі дефункціонування державних інституцій, цей процес не потрібно пов'язувати із виборами.

Стаття 40 конституції "Усі мають направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до огранів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб