Тобто в найвищому законі держави сформований принцип лобіювання право інформувати державні органи про власні потреби. Від рівня зацікавленості від цього інформування з боку владних структур буде залежитиме рівень цивілізованості процесу лобіювання.

Дотична стаття 36 конституції, яка безпосередньо стосується про можливість утворення пролобістських утворень дані норми можна систематизувати:

- громадянам гарантується право об'єднання у політичні партії і громадські організації (стаття конституції доповнюється законодавством про політичні партії і громадські організації, які в ідеалі створення і початкового стану лобіювання.

- інша складова про свободу об'єднань є право об'єднюватися у профспілкові організації, які в нормотворчих актах в країах з розвиненою демократією, саме профспілкові організації є узагальнюючі групи представлення інтересів робітників.

Тобто в конституції створені усі умови для формування основоположних проектів, які б легалізували процес лобізму. Тому на початку нашого розгляду, щоб показати усі негативні і позитивні лобістські тенденції, потрібно розглянути так і неприйняті законопроекту, який би легалізували даний процес.

Ще у 1992 групою законодавців на чолі з В.Суміним почалась розробка законопроекту, який не отримав логічного завершення. У 1999 р. до Верховної Ради України було подано два законопроекту "Про лобіювання в Україні" внесений І.Шаровим та "Про правовий статус груп об'єднаних спільними інтересами у Верховній Раді". Обидва документи були розглянуті парламентом, а отже відповідно до Регламенту Верховної Ради України, їх зняли з розгляду. На сьогодні у парламенті існує один законопроект, який за думками фахівців мати на прийняття в нього невеликі. Це законопроект народного депутата України Грінівим І.О. "Про діяльність лобістів у Верховній Раді України", якщо проаналізувати даний законопроект можна вивести такі тенденції.

- існує тенденція для взаємного обміну інформацією, тобто створюються умови, коли офіційні лобісти отримують за законом усі законопроекти, які розглядаються або будуть розглядатися у Верховній Раді.

- лобіст має право розповсюджувати серед паралментарів свої пропозиції серед парламентарів та структурних підрозділів Верховної Ради.

- працівники лобістської організації мають право бути на засіданнях ВР, комісій, комітетів.

- створено умови в законопроекті для реєстрації лобістських форм впливу. Тобто процес стає більш прозорим чіткішим. Лобіст повинен надати інформацію, як інформацію про себе, так і свого клієнта.

- у майбутньому за законопроектом створення умов для реєстрації лобістів у Верховній Раді спеціально уповноваженим на те органом.

Серед недоліків цього законопроекту можна виділити наступні риси.

- у законопроекті немає чіткого визначення поняття лобіста (не в значенні політичного, а юридичного тобто хто є лобістом, щоб уникнути процесу підміни понять.

- немає системи стримувань і противаг діяльності лобістів, за прикладом США парламентар від одного лобіста немає права приймати не більше 20% інформації, щоб уникнути процесу завантажованості.

- немає чітко розписаного органу, який повинен видавати свідоцтва на лобістську діяльність у Верховній Раді [13, с.15].

А незважаючи на певні погрішності законодавець намагався уточнити в законі всі нюанси лобістської діяльності. Даний законопроект є спробою узагальнити і в одночас контролювати часто неоднозначний процес лобіювання, який присутній в усіх політичних системах. А його рівень цивілізованості залежить від умов відкритості, які створюються законодавчою базою (детальніше законопроект представлений в додатку А).

Але в загальному народний депутат врахував у своєму законопроекті майже увесь досвід Європейських і американській законодавців у цій сфері. Але з ряду причин, а саме небажання визнавати лобізм як українську реальність, зупинили процес прийняття даного законопроекту. Тут варто привести слова Президента України: "Я хочу сказати, що уряд не буде заносити гроші в парламент для того, щоб провести будь-яку кандидатуру чи будь-який закон. Уряд не буде заносити гроші в парламент. Рішення будуть прийматися виключно в залі засідань, а не в кімнаті для відпочинку [12].

Тобто глава держави визнав факт лобізму і лобіювання політичних інтересів зацікавлених груп інтересів.

Українські фахівці виділяють наступні причини чому саме можна говорити що виникнення лобізму є незаперечною перспективою:

- трансформація політичної системи України, пов'язану з професіоналізацією Верховної Ради, що працює на постійній основі, конституційними функціями і повноваженнями парламенту, а також багатопартійністю, як ознакою політичної структуризації суспільства.

- традиційні передумови пов'язані з історичним розвитком соціуму, для якого характерна боротьба між цінностями минулого і нинішніми мотиваціями.

- плюралістичність соціального простору – наявність різновекторних групових інтересів, настановлень, цінностей, сприйняття і пошук прийняття моделей адаптації для сучасних умов існування.

Тому в даному контексті потрібно проаналізувати шанси політичних партій на майбутніх парламентських виборах. І відповідно як саме буде реалізовуватися принцип представництва своїх виборців.

Так за останніми соціологічним опитуванням, яке визначило рівень представництва, який буде в українському парламенті, можна констатувати саме друга позиція переліку причин виникнення процесу лобіювання.

А саме зіткнення цінностей минулого (відновлення СРСР) і сучасних (приєднання до Євроспільноти.

Політична партія, яка набирає найбільшу кількість голосів, Партія Регіонів репрезентує виборців, з яких 34% важаються прихильниками воз'єднання України і Росії.

А одним найбільш актуальних програмних пунктів власної партії важають приєднання України до Росії і Білорусії [64, с.3].

Якщо згруповувати сили, які представляють інтереси громадян, які виступають за цінності пов'язані з нашим соціалістичним минулим. Комуністична партія, 21% виступають за воз'єднання України і Росії. Хоча не можна говорити про одноголосність уподобань українців, так дві політичні сили.

З двох перших передумов, а саме трансформація політичної системи України, і встановлення багатопартійності, плюралістичність соціального простору.

З цих двох пунктів можна говорити про широку базу для легітимізації процесу лобіювання. Багатопартійність, як основа демократії, несе не тільки позитиви, але і певні негативні тенденції