Іншим важливим аспектом існування системи лобіювання в Українському парламенті є так званий регіональний лобізм. Що стосується географічного лобізму, який ідентифікується переважно, як регіональний, то явище може бути причиною детальнішого аналізу під час бюджетного процесу...ситуація з П.Порошенком, головою бюджетного комітету, коли фактично було захищені інтереси м.Віниці перед усіма іншими" [43, с.4].

Природно механізми захисту регіональних інтересів багато в чому залежать від економічного потенціалу території, її представництва в парламенті, авторитету місцевого керівництва та його місця в структурі неформальної політичної комунікації.

Тривалий час регіональні інтереси в парламенті репрезентували переважно депутати-мажоритаристи. До певної міри можна вважати власне регіональним об'єднанням у Верховній Раді України IV скликання фракцію "Регіони України".

Аналіз арсеналу лобістських груп з метою тиску на центральну владу за допомогою впливових політиків, дозволяє зробити висновок про створення оптимального утворення наприклад "земляцтво".

Крім регіонального лобізму який через неструктурованість усіх фінансово-промислових груп не є оптимальним, тому потрібно розглядати питання про галузевий лобізм в контексті лобіювання інтересів нових виробників у процесі законотворчої діяльності по вступу до Світової Організації Торгівлі. Даний процес також потрібно розглядати в контексті міністерського або кабінетного лобі:

Традиційно найбільш сильними в Україні важаються металургійне, вугільне, аграрне лобі. Даний процес можна прослідкувати саме по сотівськими перипетіями.

Але цей процес потрібно розглядати, не тільки як парламентський, бо саме урядова команда залишається фактично виявом "кабінетного лобізму". На думку парламентського аналітика Анатолія Вайця: "Близько 90% усіх нормативно-правових актів в Україні становили відомчі регулювання кабінету міністрів".

Чому саме ми вибрали за приклад голусування за сотівські законопроекти, прикладом стали, ще тоді Прем'єр-Міністра Ю.Тимошенко "я знаю хто захищає ці інтереси, в цьому залі сидять власники найбільших металургійних комбінатів, тому потрібно затягнути паски і підтопити жирок» [42].

Ці слова були сказані з приводу перегляду преференцій мет комбінатам, ми не маємо підстав не довіряти цьому урядовцю на той час.

Першим галузевим проявом лобіювання є металургійна сфера, а саме на думку експертів це виявилося у голусування за законопроект під №7563, яким пропонувалися "Знизити ставки вивізного метала відходи та брухт чорних металів" [48, с.5].

Так статистика міжнародного центру соціально-економічних досліджень свідчить, що:

- зношеність обладнання металургійних комбінатів становить 70%.

- наша металургія виробляє в основному примітивні марки сталі і металу.

І тому можна спостерігати завуальовану і скриту лобістську діяльність металургійних лобі. Часто цей процес прикривався ідеєю захисту національного виробника. В основному суть поняття українські мет комбінати не витримують конкуренції Європейських виробників сталі, які продукують в основному високоякісну сталь. Дані антисистемні тенденції не дозволяють Українським підприємствам пройти процедуру масової терапії.

Дані традиції в Українському політикумі сильне аграрне лобі і саме ці перипетії показали, що саме агро лобістські групи є у всіх фракціях незалежно від політичної фарби. Зокрема це стосується законопроектів "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру", пропонувалося зняти квотування ринку цукру, даний законопроект стосувався також регулювання ввозу цукру сирця з тростини. Були спроби проаналізувати спроби лобіювання агро лобі з точки зору "цукрової кризи", але дана ініціатива так і залишилась лишень благими намірами.

Також цікавим фактом є блокування кабмінівський законопроект про збільшення частки статутного капіталу в телерадіокомпаніях, аналітики українські сходяться на думки саме ця денденція не дає змоги реалізувати диференціацію інформаційного простору, і саме фінансові промислові групи, які володіють контрольними частками капіталів національних телекомпаній. Дана тенденція не дає змогу реалізувати основоположні принципи діяльності лобістських груп на Європейському просторі, а саме корпоративна співпраця між групами тиску і державою.

Багато дослідників звертають увагу на те, що незміність інформаційного простору зумовлює повільну інтеграцію України в Європейську спільноту.

Підсумовуючи розгляд питання про галузеву лобістську діяльність можна констатувати, лобістські групи на території України не завжди розглядаються як партнери офіційних інституцій, а часто є своєрідним подразником діяльності державних інституцій.

Тому український політикум і українське суспільство повино бути готове до легалізації наприклад організації "спілки металургів", легалізація зумовлюється частим фігуруванням на телеканалах, в газетах, тобто на індивідуальному рівні повине пройти усвідомлення неминучності співпраці.

Наступним пунктом розгляду процесу адаптації процесу лобіювання є розгляд питання про лобіювання громадських організацій в українському суспільстві.

Так за даними центру Разумкова на сьогодні в Україні зареєстровано близько п'яти тисяч організацій громадського сектору: "21% займаються проблемами інвалідів та ветеранів, 19% культурою і освітою, 14% - проблемами в галузі материнства і дитинства, 11% економікою і культурою 6%, 4% - наслідками чорнобильської катастрофи і проблемами довкілля, 5% лишень займаються проблемами молоді" [13, с.12].

На даний час в Україні лобіювання здійснюється, як на центральному законодавчому рівні так і на місцях. В Україні лобіювання громадськими організаціями здійснюється через Верховну Раду, проводиться прямими і непрямими методами.

До прямих методів відносяться

- приватні зустрічі із законодавцями.

- збір інформації проведення досліджень і підготовка презентацій перед законодавцями (останій приклад зустріч книговидавців у стінах парламенту які фактично реалізували позитивну PR-акцію).

- присутність і виступи на слуханнях комітетів та інших урядових організацій (у Верховній Раді відносно часто проводяться слухання, які стосуються найбільш актуальних проблем, особливістю цих слухань є низька відвідуваність депутатів, і відсутність імплементації рішень даних зібрань.

- участь у проведені круглих столів і семінарів.

- надання професійних порад допомога у підготовці законопроектів. Даний пункт в повній мірі не може бути реалізований, через відсутність юридичного оформлення процесу лобіювання.

- запрошення законодавців на громадські заходи.

Дані заходи на