Непрямими методами є:

- вплив громадськості (наприклад через ЗМІ) – опитування

- з'ясування непрямих доказів результативності прийнятого відповідного рішення.

Підсумовуючи діяльність громадських організацій на центральному рівні можна навести наступні аргументи, які були задокументовані на громадських слуханнях. "Парламент і громадянське суспільство":

"лобізм

- посилює легітимність парламенту

- джерелом інформації не тільки для громадян, але й законодавців

- сприяє обміну знаннями та взаєморозумінню між депутатами і громадськістю

- допомагає становленню парламенту, як демократичного відкритого органу

- підвищує ефективність прийняття рішення.

Іншим рівнем діяльності громадських організацій у лобіювання власних інтересів є діяльність громадських їхня взаємодія з органами влади. Тому це потрібно брати в контексті діяльності Європейської системи взаємодії влади і громадських організацій (квадрилог) і українських реалій. Дані факти і спостереження потрібно сумувати у схему практичних рекомендацій для діяльності громадського сектору в Україні.

Європейський досвід лобіювання громадськими організаціями показує, що основним змістом лобіювання: "Формальне і неформальне спілкування й співпраці з представниками влади в інтересах певних громадських груп" [].

Якщо сумувати український і Європейський досвід лобіювання громадськими організаціями, можна констатувати наступні завдання.

- налагодження постійних контактів з владою

- аналіз та оцінка діяльності органів і структур влади в тих ділянках, у яких працює організація

- інформаційна допомога владі (офіційним установам) у цих питаннях

- вплив на ухвалення рішень влади в цих ділянках.

Сам процес практичного відстоювання інтересів організації громадського сектору можна поділити на наступні етапи:

1. планування лобістської кампанії

2. стратегія лобістської діяльності

3. застосування інструментарію лобіювання

4. техніки лобіювання, прийоми застосування принципів лобізму.

Ми розглядаємо дані пункти, як можливість адаптації європейського досвіду на українські реалії, тому потрібно поетапно розглянути усі можливості застосування.

Якщо брати первину організацію неурядового сектору, громадську організацію, то у лобістській діяльності застосовується (в європейській практиці, яка пройшла адаптацію в українських умовах) наступні правила планування

І – у чому полягає проблема, як ви хочете її розв'язати. Яку проблему хоче вирішити громадська організація

ІІ хто має право на прийняття такого рішення. Який саме посадовець чи яка конкретна владна в змозі прийняти відповідне рішення.

ІІІ Які групи мають вплив на посадовця чи структуру і можуть підтримати громадську організацію. Великий словник PR називає таку ситуацію. "Адресатами лобістів кампанії, на яких поширюється вплив" [72].

IV Спланувати низку способів та техніки лобіювання.

V Як раціонально розподілити сили: хто і протягом якого терміну буде здійснюватися конкретні планові заходи.

Іншим пунктом реалізації громадськими організаціями своїх інтересів є побудова стратегії лобістської кампанії, яка складається з наступних пунктів.

- лобістська діяльність починається, тоді, коли вивчено усі умови, абсолютно усі умови їх реалізації

- процес починається з моменту вивчення усієї номенклатурної ситуації навколо рішення, яке намагається, щоб було прийняте

- останім пунктом, не припустимість використання лишень однієї техніки лобіювання.

Основним інструментом лобістської кампанії громадськими організаціями є реєстр контактів.

"Реєстр – це список осіб (оформлений як таблиця), що мають сприяти здійсненні лобістської кампанії" [32, с.82].

Загалом реєстр контактів є своєрідним "відображенням поточного моменту" (Див. додаток в якому на прикладі конкретних прізвищ, показано діяльність лобістів і функціонування по реєстру контактів).

З вітчизняного і українського досвіду можна виділити наступні прийоми і техніки лобіювання:

- робочі зустрічі (виділити з якими посадовцями потрібно зустрічатися, і не лишень політики і представники влади вищого рівня, але й середнього рівня: "Велику політику формують маленькі клерки. А керівники лишень "озвучують" її з паперу" [32, с.83].

- збирання інформації.

Збирати інформацію, яка стосується проблеми (і для прикладу в обласній раді припустім розглядається питання діяльності конкурентів, ГО, дана громадська організація практично повина поінформувати можновладців про свої контраргументи.

- коаліційні процеси, серед офіційних установ і громадського сектору.

У лобіювання громадськими організація перемога переважно досягається коаліцією лобістів від громадських організацій.

Професійні лобісти розглядають створення коаліцій як обов'язковий і безперервний процес будь-якої лобістської кампанії. Європейський досвід і практика лобіювання показує: "коаліційні процеси – це не обов'язково офіційні заходи з підписанням протоколів за столом переговорів. Шукайте союзників скрізь і усюди, забезпечуйте собі їхню підтримку [21, с.81].

- залучення населення до лобістскьої діяльності. Дуже ефективним інструментом у лобістській діяльності є організована підтримка знизу". Ідеальною є ситуація коли організована сітка за якою розсилається прохання про звернення, звернення потрібно регулювати згідно Закону України "Про звернення громадян".

- іншим важливим прийомом є присутність лобіста, який представляє інтереси громадської, на засіданнях офіційних органів влади, і обов'язковим елементом є виступи на засіданнях, щоб думка лобіста приймалася майже автоматично, як думка компетентного експерта.

- цікавим лобістським прийомом є безпосереднє запрошення посадовця на засідання громадської організації. Дані тенденції зможуть налагодити неформальний зв'язок між ГО і посадовцем, який в змозі вирішити проблематику над якою працює громадська організація.

- залучення до процесу лобіювання авторитетних діячів. Потрібно скласти перелік неформальних лідерів, залежно від проблеми над якою працює громадська організація. Дані особистості дозволять розширити діапазон підтримки серед громадськості.

- достатньо успішним лобістським прийомом є організація публічних заходів на зразок "зустрічі влади з народом. Реалізація цього процесу відбувається через сплановане запрошення. Даний хід є майже безпрограмним якщо чиновник не відвідає зустріч, тоді його чекає осуд громадськості. Якщо відвідали, тоді вони не повині морально зрадити очікування своїх потенційних виборців.

- організація публічних заходів на зразок "громадських слухань". Ця форма лобіювання є звична для країн з розвиненою демократією, в Україні поки що не набула важливого