Досвід країн Вишеградської групи показує, що саме громадські слухання стають конкурентною діяльністю до офіційних установ, зокрема існує класична схема організації громадських слухань (підбір учасників).

- "представники влади, які за посадовими обов'язками мають пряме відношення до цієї проблеми.

- експерти Громадської організації (які вже підготували проект, за яким має здійснюватися лобіювання.

- незалежні експерти.

- представники громадськості, які зацікавлені в розв'язанні проблеми (різноманітні територіальні об'єднання громадян, професійні об'єднання підприємців).

- преса [38, с.150].

Процедура громадських слухань передбачає такі етапи.

- ознайомитися з точкою зору кожної сторін.

- заслухати альтернативні варіанти рішення

-ухвалити документ-резолюцію (на зразок "Учасники громадських слухань вирішили: звернутися до ...).

Ми проаналізували досвід Європейський, звернули увагу на українські реалії процесу лобіювання громадським сектором. Але будь-яка лобістська діяльність не обходиться без медіа супроводу відповідної лобістської кампанії.

У медіа-супроводі лобістської кампанії належить спробувати як найширше застосувати всі медіа-техніки та методи за такою схемою:

- на початку лобістської кампанії зосереджується увага громадськості на проблемі, показати її гостроту і нагальність. Дуже добре "спрацьовують" репортажі з місця події, з коментарем фахівця (експерта), "експертні" статті.

- на етапі розгортання. Основних зусиль лобістської кампанії через ЗМІ належить висвітлити такі питання: якими можуть бути варіанти ухвалення рішень, які переваги і недоліки має кожний альтернативний варіант. На цьому етапі дуже важливо дати журналістам можливість взяти участь у подіях. Це можуть бути наприклад дискусії між прихильниками різних альтернативних проектів за участю журналістів. Зазвичай журналісти активніше висвітлюють процес вирішення проблеми.

- етап прийняття рішення, яке лобіюється. Найкоротший етап лобіювання, підчас якого вирішується в якому вигляді має прийматися рішення, як враховано альтернативні варіанти.

Український освітній центр реформ, який займався питаннями лобістської кампанії громадських організації, у своїй доповіді робить детальний аналіз, як проводити медіасупровід події прийняття рішення: "Найкраща нагода, для гарячого інтерв'ю, гарячого репортажу чи навіть прямої трансляції. Барвисті цитати, і вчасно підкинути цитати дають змогу, в разі неприйняття вигідного рішення, можна організовувати акцію підтримки" [38, с.120].

- етап "післямова" – потрібно проаналізувати у матеріалах для преси, яке рішення ухвалено, якими можуть бути наслідки.

Увесь медіа-супровід здійснює 1-2 особи з громадської організації, щоб не відбулося витіку інформації (в додатку В подано важливі "маленькі хитрощі лобіювання громадськими організаціями).

Підсумовуючи розгляд питання діяльності громадського сектору, і їх можливості лобіювання потрібно сказати, що недарма така увага приділена цьому питанню. Бо саме діяльність громадської організації дає змогу модернізувати політичну систему (яка в усіх на слуху), "знизу". Але повино відбутися зміни у соціумі по відношенню до громадських організацій, "неурядовий сектор" не повинен розглядатися, як "п'ята колона Заходу", а як партнер влади. В загальному практичні рекомендації до діяльності "громадського сектору" можна систематизувати наступним чином.

- потрібно прийняти закон, який би дозволив громадським організаціям можливість проводити більш прозору фінансову діяльність.

- прийняти закон про "Грантову діяльність громадських організацій".

- реалізувати принцип, ГО виступає альтернативою до непопулярного рішення офіційних політичних установ.

Реформування "громадського сектору" повино відбуватися із дотримання принципів ліберальної демократії, де свобода асоціації являється одним із основоположних основ демократії.

Останім пунктом розгляду проблематики розгляду 3 розділу є складова міжнародного лобіювання є лобіювання інтересів окремих країн або груп країн у регіональних міжнародних організаціях і союзах. В цьому контексті потрібно розглянути цікаві тенденції: явище, як промоутерство України в іншими країнами у регіональних і міжнародних організаціях.

Даний розгляд дасть змогу визначити основні зовнішньо політичні пріоритети, з'ясувати наскільки можливе залучення, як найбільшої кількості лобістів України в усіх можливих геополітичних напрямах. Розгляд проблематики потрібно проводити в унісон з визначенням стратегічних партнерів, і наше завдання визначити можливі рекомендації для зовнішньополітичного відомства.

Наш розгляд потрібно розпочати з східного дипломатичного напрямку, а саме організації Єдиний економічний простір. Бо саме спекуляції навколо даної організації не дають змогу визначити прагматичні основи співпраці. Потрібно розглянути, які перспективи у практичній сфері можна буде застосувати? Хто в змозі буде реалізувати проумотерські функції щодо України?

Серед цих учасників ЄСП – Росії, Білорусії, Казахстан. Саме остання країна серед усіх інших декларує здебільшого чіткі прагматичні економічні пропозиції, без наднаціональної риторики. Офіційний Київ повинен бути зацікавлений промоутерській діяльності Казахстану, щодо України.

- по прогнозам експертів Казахстан в найближчі десять років стане одним із десяти провідних експортерів нафти. В 2015 казахи планують досягнути видобутку в об'ємі близько 150 млн т в рік.

- до 2010 р Казахстан планує вийти із добуванням газу з 14 млрд куб м до 60 млрд куб.

- іншою особливістю є фактична монополізація Росією транзитних шляхів транспортування казахського газу.

Ці умови, як склалися для цієї середньоазіатської країни, і наслідки, які склалися для України після славнозвісних Соглашений, створюють наступні тенденції, в яких зацікавлені усі сторони. Під час свого візиту у 2005 р Н.Назарбаєв президент Казахстану заявив: "Казахстан готовий стати повноправним учасником добудови нафтопроводу Одеса – Броди – Плоцьк – Гданська. І проблем по доставці і об'єму нафти не буде" [44, с.3].

Дані факти свідчать, що за умови проведення розумної прагматичної політики щодо ЄСПу Казахстану дасть змогу зробити цю країну представником інтересів України у Середньоазійському регіоні.

Інший доказ Казахські бізнесмени готові