Тому потрібно звернути увагу на прагматичність американічної процесу лобіювання, який межує з правилами ведення ефективної PR компанії.

Так PR-мен Ф.Кеймель у своїй книзі „ Практика PR”: „ лобісти інформують та впливають, вони приймають участь у слідчих діях”[ 71 ].

Якщо систематизовувати підходи американських фахівців, то можна виокремити наступні положення:—

пошук нових фактів – уряд і без інформації лобістів має величезну кількість економічних даних, рішень, статистичних даних.—

інтерпретація дій кампанії – лобіст повинен добре відчувати відношення своє організації до тих чи інших дій уряду.—

захист позицій – лобіст не тільки представляє факти, він захищає позицію клієнта.—

здійснювання інформування – інформування здійснюється до центру країн, де саме тут концентрується ця інформація, яка необхідною для роботи лобіста.—

сприяти комерційному успіху компанії – уряд завжди є головним покупцем; лобіст; який знаходиться у добрих відносинах з урядовими чиновниками може добре допомогти будь-як компанії.

Саме американський підхід до процесу лобіювання дає зрозуміти певну сторону процесу, але є недостатньо однозначною. Бо часто процес лобіювання по-американськи можна охарактеризувати, як корупційний процес. Але федеральне законодавство враховує ряд бар’єрів, зокрема:—

чиновник будь-якого рівня після звільнення з роботи не може займатися лобістською діяльністю.—

професійний лобіст повинен декларувати всі свої доходи видатки під час професійної лобістської діяльності.—

заборонений підкуп чиновника (деталь лобіст проголосити державну особу кавою, яка коштує не більше 5 доларів.)

На закінчення розгляду практики лобізму у Сполучених Штатах Америки потрібно звернути увагу на достатньо ціновий факт. У 1955 р. був прийнятий закон про реєстрацію “іноземних агенств”, тобто людей з закордону які звертаються за допомогою до професійних американських лобістів. Закон вимагає: “ Особи та організації (як американські так і іноземні), що працюють на користь іноземних наймачів, отримують за це плату реєстрування в міністерстві юстиції, як іноземні агенти та регулярно подавати туди звіти” [29,с320].

На противагу американському прагматичному процесу лобіювання потрібно звернутися до явища російського лобізму, як системи негативних якісних характеристик.

Як зазначає П. Чоат “Росія незважаючи на всі колотнечі, залишається супердержавою хоча в тому, що тут процвітає суперлобізм. Де, ще можна так спокійно незважаючи на суворе рішення суду, розподіляти колосальні шматки державної власності у своїх інтересах” [29.с.320].

При аналізі політико-економічного простору РФ можна прийти до попередніх висновків.—

залишає свої позиції хоч не такі міцні позиції старокремлівське угрупування “сім’я” яку представляють соратники Б. Єльцина. Представники великого бізнесу цього угрупування зокрема А. Чубайс, С. Пугачов (Мєжпромбанк), В. Когін, Потапін (президент холдингової компанії Інтерросс), М. Хордовський, Р. Абрамович, О. Мамут, дані представники великого бізнесу на думку фахівців зуміли витримати тиск, і свої бізнес активи—

набирає обертів інша впливова група “Силовиків”, які фактично монополізували силові органи, встановлюють контроль над зброярськи ринком і “Газпромом”.

Дані реалії зображають усю демократичність процесу лобіювання у Російській Федерації, зокрема втрачено основоположні принципи процесу відстоювання інтересів зокрема.—

громадський сектор фактично ізольований від влади, втрачається комунікаційний зв’язок, де громадські організації є посередниками між владними структурами і суспільством. Це насамперед стосується нового закону “Про діяльність громадських організацій”: “Фінансову перевірку діяльності громадських організацій мають право здійснювати податкові органи, аж до фінансових активів і закриття” [47,с.17 ];—

втрачається комунікаційний принцип взаємодії центру-регіону, у питанні відстоювання регіоном своїх інтересів, що сталося після відміни обраності губернаторів, для такої великої держави, як Росія може призвести до дестабілізації;—

відсутність незалежних ЗМІ, які в реальності інформували громадськість про діяльність груп інтересів;—

небажання закріпити на законодавчому рівні процес лобіювання. Але опираючись на слова В. Путіна, що в Росії демократія, але особливо, виникає думка, що це закономірний процес.

Але потрібно зауважити, що лобіювання зокрема у питаннях бізнесових. Спочатку представники великого бізнесу вдалися до колегіальних дій, що мали різні форми від написання спільних листів Президенту або Прем’єрові до координації дій і колективного лобіювання через такі організації, як Російський Союз промисловців і підприємців. Торгово-промислова палата кардинально інша ситуація з проблемою лобіювання малого бізнесу. Ще в 2000 р. в Росії був проведений семінар на дану тему, так заступник голови комітету Госдуми РФ по підприємництву висловила позицію про неможливість встановлення лобільного бізнесу. На противагу думки Президента Інформаційного центру з прав людини “Соціологічна група “Барометр” показала, що більшість представників середнього класу усвідомлюють своє святе право на дію. Прикладом може бути гільдія пекарів ініціювала в Держдумі закриті слухання, щодо своїх проблем [75].

Ціновим є російський досвід у створенні бізнес-асоціацій, зокрема у Пермській області, увійшли 7 організацій. Коаліція обговорює на своїх заходах “круглих столах” актуальні проблеми підприємництва на виступає з пропозиціями. Законодавчим зібранням області, міською думою та органами місцевого самоврядування.

Якщо закінчувати розгляд Російського суперлобізму, можна констатувати, російський лобізм (суперлобізм) в своїх основних принципах є негативним явищем і лобізм більше асоціюється в російських реаліях з корупцією і підкупом

Насамкінець потрібно розглянути що один із різновидів лобізму з національною особливістю — це лобізм у політичній системі Федеративної Республіки Німеччини.

Як зазначає німецький фахівець і колишній депутат Бундестагу В. Бьорнезхен: “Слово лобізм для багатьох людей сьогодні має негативний відтінок. Воно має піднести певного впливу на політичну діяльність, часом незадоволеного характеру. Багатьох із тих хто замислюється про лобістів, асоціативно відразу спадає на думку слово “гроші”, такі оцінки є несправедливими” [16.с.140].

В офіційному довіднику Бундестагу перераховується майже 1700 об’єднань груп інтересів, які виконують позитивні функції і в якості компетентних “інформаторів”-експертів є для депутатів у позитивному сенсі