У даному розділі зроблена справа детально проаналізувати, роль процесу лобіювання у функціонуванні „громадського сектору”. Справжня громадська організація має чітко визначену мету і способи досягнення цієї мети. організації відстоюючи інтереси певної групи, немає безпосереднього впливу на прийняття вигідного для себе політичного рішення. Тому громадські організації за допомогою процесу лобізму формулюють наступні функції:—

чітко визначити завдані дні потрібно донести до офіційних політичних інститутів;—

реалізувати свої звернення до органів влади за допомогою офіційних засобів лобіювання: висвітлення ЗМІ, зустрічі особами які здатні вирішити дані завдання;—

контроль за виконання вимог які перед собою ставила громадська організація.

Розгляд участі громадських організацій у активному процесі відстоювання власних інтересів, дозволить дальніше зрозуміти основне завдання нашої роботи, вивчення лобізму у політичних структурах Європейського союзу де на рівні з національним лобізмом існує вплив груп тиску на інститути Євро спілками.

Різновидність явищ лобізму видно із порівняння цього явища у різних політичних системах. Це фактично будування теоретичної основи нашої роботи, через ряд причин:—

лобізм, як процес не завжди юридично закріплення у правових документах. Приклад Росії, тому в роботі будуть розглядатися різні форми лобіювання, навіть ті як не обґрунтовуються жодними юридичними нормами.—

приклад лобіювання в Німеччині і США дають змогу стверджувати процес лобізму. Можна виділити (для подальшого використання в роботі) лобізм, як ринковий механізм де існує „клієнт” і лобіст який його представляє і лобістська діяльність, як співпраця між державними інститутами і лобістськими групами.—

В наступному розділі ми будемо намагатися розглянути складну систему представлення інтересів в Європейській спільноті і функціонування політичних інтересів.

РОЗДІЛ 2

ЛОБІСТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СПІВТОВАРИСТВІ

У першому розіділі ми детально розглянемо поняття лобізм, групи інтереісів, групи тиску, роль любістської діяльності у функціонуванні “громадського сектору” зокрема Європейського.

У нашому другому розділі ми будемо намагатися з’ясувати складні процеси, які відбуваються на теренах ЄС; такі як лобістська діяльність в середині інституцій і вплив ззовні.

Як уже зазначалося у попередньому розділі усі сучасні демократії при розв’язанні спеціальних завдань дедалі частіше вдається до участі експертів і техніків не підлеглих демократичному контролю і не змушених дбати про згоду виборців. Спеціалізовані адміністративні групи і організації, які представляють специфічні інтереси в ЄС відіграють дедалі більшу роль, тоді як офіційні інституції переживають певні труднощі перед ухваленням рішень.Як зазначив Сандро Гоці “Незалежність експертів має тенденцію перевищувати скверенність народу й суверенність парламенту, Євросоюз не виняток.” [17,152]

Аби уникнути цих ускладнень найбільш оптимальним рішенням була б співпраця, де зустрілися (а частіше інтереси протиставляються) інтереси різноманітних секторів при координуванні роботи усіх інституцій і складів ЄС. Це першопричина створення численних капіталів, консультативних і робочих груп, які складаються із національних і союзних чиновників та приватних експертів, що співпрацюють на початковій стадії, де надаються відомості, які необхідні для прийняття рішень. Основна риса процесу, відстоювання інтересів, це насамперед “колегіальність”, тобто навіть на початковій стадії зберігається основоположний принцип спільноти “Єдність у різноманіті”.

Лобізм у Євросоюзі є більш різноманітним і багатоплановим через переплетіння інтересів різних суб’єктів впливу національні адміністрації, приватні комерційні інтереси лобіювання з боку політичних груп Європейського континенту.

Так фахівець із дослідник Євролобізму Є.Тихомірова зазначає: “Існує ще одна позитивна тенденція Євролобізму — інститути ЄС, які є об’єктами впливу і одночас сама діяльність інститутів ЄС розподіл повноважень є свого роду б-ба інтересів [30, с.332]”.

Вже сам розподіл влади між Європейською Радою, Європарламентом, Європейською комісією базується на представництві інтересів. Європейська Рада — вищий урядовий, який представляє інтереси урядів, Європарламент — демократичний орган, що представляє народи; Єврокомісія захищає загальні інтереси Європейського співтовариства. Хоча на думку європейських експертів: “Єврокомісія може перетворитися на рівень представництва інтересів адміністрації”. [72].

Наінституційному рівні Європейського Союзу процес лобіювання є фактично формалізованим. Тут часто наднаціональні інтереси суперечать національним інтересам (через це у державах-учасниках не можливо сформулювати національний інтерес).

Тому розпочнемо розгляд нашого питання з функціонування політичних інституцій ЄС. Якщо проаналізувати діяльність європейської комісії, можна констатувати:

- не зважаючи на те, що європейська комісія представляє інтереси всього співтовариства комісари не завжди переривають зв’язки з урядовими своїх країн, хоча цей зв’язок нівелюється через систему колегіальності;

- кожному комісарові атистує кабінет, який складають його найближчі співпрацівники, це своєрідна ланка між адмін службами. Іноді кабінети є джерелом суперечностей через так зване: “ перманентне десантування провідних працівників кабінетів секретарів”; [72, с.221]

- Відібрані політичними партіями та національними урядами працівники десантуєються на ключові позиції в кабінетах і адміністративних службах і є проявом лобіювання і відстоювання інтересів країн-учасниць.

Тому потрібно акцентувати свою увагу саме на мультикультурності європейських комісій. Існує певний міф про всемогутню єврократію. Єврокомісія поділяється на низку генеральних дерекцій і спеціалізованих служб, загальний склад 20 тисяч осіб, 4000 тис. професійних керівників і функціонерів, 3600 наукових експертів, 1900 перекладачів.

Персонал походить із 25 країн Союзу і набирається на конкурсній основі. До них додається персонал, набраний на визначений період за контрактом та національні експерти, тимчасово відряджені зі своїх національних адміністрацій.

Із цього видно, що європейська комісія, як двигун ЄС в повній мірі не може зберегтистатус незапланованої інституції через:

- мультикультурність і багатокультурність учасників, а це з свого боку дає змогу розвиватись системі стримувань і противаг;

- через присутність національних експертів і аналітиків які досліджуються національними адміністраціями.

В подальшому