Бакалаврська робота на тему:

“Французько-українські відносини: проблеми і перспективи розвитку (1991-2006 рр.)”

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………...….3

Розділ 1. Становлення і розвиток політичних відносин між Україною і Францією………………………………………………………………8

Розділ 2. Співробітництво України і Франції в торгівельній і економічній сферах …………………………………………………....................25

Розділ 3. Французько-українські науково-технічні і гуманітарні зв’язки………………………………………………………………40

Висновки………………………………………………………………………51

Список використаних джерел і літератури……………………………….54

Додатки…………………………………………………………………………..59

Вступ

Проблема зовнішньополітичних відносин української держави на сучасному етапі постає одним з пріоритетних завдань, вирішення яких потребує невідкладного втілення в життя політичного курсу України. Адже визначення своєї незалежності вимагає визнання провідними міжнародними гравцями незалежного статусу новоствореної держави не тільки в географічному плані, а й у баченні вигідного економічного поля діяльності та гарантіях політичної стабільності в державі. На це і спрямовується зовнішньополітичний курс України у відносинах з великою європейською державою, впливовим економічним гравцем – Францією.

Україна як суверенна європейська держава здійснює свою зовнішню політику, що базується на загальновизнаних принципах міжнародного права, на основі зміцнення миру і стабільності в світі через захист національних інтересів і безпеку держави. Зовнішньополітична діяльність Української держави спирається на засади рівноправності, суверенної рівності, невтручання у внутрішні справи одне одного, визнання територіальної цілісності та непорушності існуючих кордонів.

У своєму зовнішньополітичному курсі Україна заявила світові, що може стати гідним союзником, стратегічним партнером у поширенні капіталістичних традицій на пострадянському просторі. Розвиваючи тісні стосунки з Францією, Україна приєдналася до європейського економічного ринку, до стандартів соціальної, гуманітарної політики, до європейської культури загалом. На фоні французько -українських відносин і проходить процес поглиблення стратегічних завдань між двома державами.

Україна приєдналася до засадничих міжнародних документів, визнала себе правонаступницею колишньої УРСР, тим самим взяла на себе зобов'язання дотримуватися всіх попередніх міжнародних домовленостей (договорів, угод, конвенцій тощо), встановила з іншими державами паритетні дипломатичні відносини.

Перед Українською державою постали нові завдання у відстоюванні завоювань українського народу, здобутті країною гідного місця у світовому поділі праці, в захисті прав українського громадянина, в інформаційному забезпеченні суверенного існування. Водночас ці завдання мають бути реалізованими й у зовнішньополітичній площині. В цьому руслі і стає важливим плідна співпраця між Україною та Францією.

Отже, державні інтереси України, як і будь-якої сучасної держави, полягають у реалізації стратегічних, політичних, економічних, правових та ідеологічних цілей на міжнародній арені, в першу чергу у Європі.

Актуальність теми даного дослідження зумовлена необхідністю вивчення і узагальнення ряду важливих подій міжнародного життя на рубежі ХХ - ХХІ ст. на Європейській арені, а, особливо, визначення взаємовідносин між провідною Західноєвропейською державою – Францією та найбільшою Центрально – Європейською державою – Україною. Україно-французькі відносини мають давню історію, засновану не лише на династичних та політичних зв’язках. Інтерес Франції до України не згасав аж до післянаполеонівської епохи. Упродовж багатьох століть Україна була об'єктом пильної уваги французів. Вони залишили безліч свідчень про історичне буття наших земель, коли вони були у складі інших держав, то Польської, то Російської. Саме в цьому ракурсі проявляється важливість дослідження ряду спірних питань міждержавних відносин двох країн. Адже формування нової геополітичної обстановки в Європі вимагало від основних учасників кардинального перегляду своїх позицій. У цьому плані особливо актуальним стало питання про формування нових взаємовідносин між «Старим капіталістичним світом» та новоутвореними пострадянськими країнами. Саме ставлення французької сторони до українського питання і визначало в деякій мірі становлення самостійної української держави як такої. Оскільки комплексного дослідження теми «Французько-українські відносини: проблеми і перспективи розвитку (1991-2006 рр.)» не було проведено, то особливо набуває ваги здійснення систематичних досліджень в майбутньому.

Мета дослідження полягає в тому, що на основі комплексного, об’єктивного аналізу дослідити питання взаємовідносин між Україною та Францією. На основі наявних історіографічних і джерельних матеріалів прослідкувати впливи французької сторони на формування українського міжнародного курсу, участь української держави у творенні геополітичної карти Європи та зробити науково обгрунтовані висновки про еволюцію позицій обох сторін стосовно одна одної.

Для досягнення мети перед нами стоять завдання дослідити і висвітлити наступні проблеми:

проаналізувати процес формування нових політичних взаємовідносин між Україною і Францією;

дослідити позицію української та французької сторони в сфері економічних відносин та роль цих відносин у творенні національного українського ринку;

визначити вплив французької політичної культури на формування української ідентичності та визначеності власного зовнішньополітичного курсу молодої держави;

з’ясувати темпи і якість процесу культурного взаємообміну між двома державами і прогноз остаточного налагодження діалогу.

Об’єктом дослідження виступають французько-українські відносини в 1991-2006 рр.

Предметом даної роботи виступають особливості і тенденції двостороннього діалогу між Україною і Францією, закономірності французько-українських відносин, конкретні історичні умови, на фоні яких відбувалася реалізація процесу взаємовідносин, пошуку вигідних економічних союзників Францією та Україною.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1991-2006 рр. – коли зароджуються основні чинники формування нової географічної карти Європи, визнання існування пострадянських республік та визначенні основних стратегічних партнерів у зовнішній політиці. Нижня межа охоплює період з 1991 р. – проголошення Україною незалежності і початок власного зовнішньополітичного курсу. Верхня межа – 2006 р. – утвердження визначеної самостійної моделі української зовнішньополітичної доктрини. Проте в ході проведення даного дослідження частково доводилось звертатись до більш ранніх часів.

Розглядаючи ступінь наукової розробки теми, слід відзначити, що в історичній науці на даний час відсутнє спеціальне, комплексне дослідження цієї проблеми. Є в основному публіцистичні матеріали, окремі наукові статті та виступи політиків, які не розкривають повністю всі аспекти французько-українських відносин. Основу джерельної бази дослідження склали матеріали Закони України про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Францією [1, 2], Постанови та Угоди про співпрацю