Україні ж належало б утвердитися у стратегічному виборі як у внутрішній, так і в зовнішній політиці, подолати еконо-мічну кризу і, не втрачаючи своєї іден-тичності, увійти в європейський цивілізаційний простір, поступово інтегру-ючись в європейські та євроатлантичні структури. У цьому не завадило б спри-яння Франції. Якщо Україна вирішить завдан-ня євроатлантичної інтеграції, як вважають більшість провідних політиків і дипломатичних діячів Франції, - вона впора-ється з пострадянським минулим. Адже саме євроатлантична інтегра-ція сьогодні є інтегральною части-ною всієї політики України.

Стратегічною лінією зовнішньої політики України є входження до європейських і європейсько-атлантичних структур, і вона сподівається на сприяння у цьому процесі Франції. І зовсім не з «гуманітарних» мотивів, а виходячи із власних інтересів, бо Франція, як велика держава світу і провідна держава Європи має дбати про посилення потенціалу саме Європи, а не Америки або Євразії. Логічно, вона мала б підтримати Україну у її прагненні знову увійти в коло євро-пейської сім'ї народів. Потенціал України, хай на сьогодні вона переживає кризу, її геостратегічне положення роблять її важливим елементом створюваної нині європейської структури, який підсилює її в економічному, політичному і духовному плані.

Розглядаючи питання про перспекти-ви українсько-французьких відносин, слід пам'ятати, що у світовій політиці ніщо не стоїть на одному місці, постійно відбуваються зміни, повсякчас країнам доводиться прилаштовуватися до нових обставин. Сьогодні є підстави вважати, що зміни у світі носитимуть знак «плюс», а конфлікти, протистояння, відчуженість відійдуть у минуле. Так чи інакше, глобалізація світових процесів змушує всі країни думати про співпрацю з інши-ми, шукати шляхи найефективнішого подолання суперечності і побудови нових міжнародних відносин - мирних, взаємо-вигідних, спрямованих на благо громадян.

Маємо всі підстави стверджувати, що напрацювання в галузі політичних, економічних, куль-турних взаємин, які маємо сьогодні, дають можливість піднести наші відносини з Францією на вищий щабель, що без-перечно сприятиме й побудові нової, без штучного розділення, Європи – заможної и демократичної, в якій кожен народ почував би себе в безпеці.

Список використаних джерел і літератури:

І. Джерела:

Закон України про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Францією // Україна на міжнародній арені: Збірник документів і матеріалів (1991-1995рр.). – У 2 кн.: Кн. 2. – К., 1998. – С. 468.

Закон України Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Французької республіки про взаємне сприяння та взаємний захист інвестицій (2 червня 1996 р.) // Україна на міжнародній арені: Збірник документів і матеріалів (1991-1995 рр.). –У 2 кн.: Кн. 2. – К., 1998. – С. 419.

Постанова ВРУ «Про ратифікацію договору між Україною і Французькою Республікою про взаєморозуміння і співробітництво (17 вересня 1992 р.) // Україна на міжнародній арені: Збірник документів і матеріалів (1991-1995 рр.). –У 2 кн.: Кн. 2. – К., 1998. – С. 373.

Угода про культурне, наукове і технічне співробітництво між Україною і Францією (жовтень 1995 р.) // Україна на міжнародній арені: Збірник документів і матеріалів (1991-1995 рр.). –У 2 кн.: Кн. 2. – К., 1998. – С. 389.

ІІ. Монографії та статті:

Барицький П. П. Франція про Україну в минулому і теперішньому часі // Історія України. – 2000. – № 5. – С. 6-8.

Біляцький С. Хохлюк А. На роботу за кордон // Політика і час. – 2001. – № 4. – С. 3-8.

Боденчук В. Вчасно з’їздити в Париж/Нотатки підсумків візиту Л. Кучми в Париж) // Молодь України. – 1997. –4 лютого. – С. 1, 3.

Веселовський А. Зовнішня політика України: стратегічні оцінки та пріоритети // Політика і час. – 2007. – № 7. – С. 8-10.

Відянський С. В. Еволюція зовнішньої політики України (1991-2006) // УІЖ. – 2006. – № 4. – С. 32-51.

Вітошинська О. Україна в музеї Бальзака в Парижі // Всесвіт. – 1994. – № 5. – С. 163-164.

Гузьо Г. За 250 євро повечеряти з принцом: Шарль-Філіп Орлеанський

у Львові і доброчинний бал ) // Високий замок. – 2003. – 16 січня. – С. 1, 16.

12. Денисенко Ю. Українсько-французьке співробітництво має потенціал для розвитку // Дзеркало тижня. – 2004. – 14 лютого. – С. 10.

13. Зленко А. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін. – Харків: Фоліо. – 2003. – 559 с.

14. Зленко А. Українська дипломатія відчинила двері у світ та забезпечила постійну присутність у міжнародних відносинах // Політика і час. – 2007. – № 1. – С. 6-10.

15. Іванцов О., Ґудзик К. Солодкий С. «Недокрів’я – в минулому. Філіп де Сюремен: Україна і Франція прагнуть ліквідувати дефіцит у відносинах // День. – 2005. – 13 липня. – С. 3.

16. Казмиренко Я. Урок хорошого французкого для украинской Конституции // Аргументы и факты. – 2003. – № 29. – С. 6.

17. Кобець О. Дні Франції в Україні) // Українське слово. – 1993. – 11 червня. – С. 2.

18. Кобець О. Знайомтесь, Франція (українсько-французькі культурні відносини // Українське слово. – 1996. – 5 грудня. – С. 10

19. Кочубей Ю. Із знаком «плюс» (Українсько-французькі відносини) // Політика і час. –1998. – № 7. – С. 27-35.

20. Круглик С. Обмін далекий від реальних можливостей. Україна-Франція:сучасний стан та перспективи співробітництва // Політика і час. – 2004. – № 7-8. – С. 25-29.

21. Кудряченко А. Зовнішньополітичні засади незалежної України // Віче. – 1996. – № 8. – С.