Але поступово процес розбудови наших відносин став набирати обертів, і нині можна констатувати: вони цілком нормальні, створено необхідну базу для їх розширення й поглиблення, хоча, на жаль, ці відносини ще не відповідають потенціалу обох країн. На наше глибоке переконання, вони могли б відігравати значнішу роль у розв’язанні завдань міжнародної безпеки і європейського та євроатлантичного співробітництва. Адже тут нічого не стояло на заваді, для активної взаємодії України і Франції було створено необхідні передумови: між ними встановилися цілком дружні стосунки, їх позиції щодо багатьох міжнародних проблем збігалися, проводився досить активний політичний діалог [13, с. 8].

Певні особливості має розвиток відносин України і Французької Республіки, що як дві великі європейські держави спроможні налагодити двостороннє взаємовигідне співробітництво та співпрацю на світовому рівні. Франція визнала незалежність України 27 грудня 1991 р., а 24 січня 1992 р. в Києві було підписано Протокол про встановлення дипломатичних відносин між двома країнами. Гене-ральне консульство Франції, яке функціонувало в Києві з 1990 р., було перетворено в посольство, а колишній генеральний консул призначений послом. Розширенню політичного діалогу значною мірою сприяли зустріч українських парламентарів із Президентом Франції, що відбулася в жовтні 1991 р. у Парижі, контакти між пре-зидентами двох країн, візит в Україну державного міністра, міністра закордонних справ Франції у 1992 р. [21, с. 26].

16–17 червня 1992 р. відбувся офіційний візит Президента України Л.Кравчука до Франції. Переговори з Президентом Франції Ф. Міттераном, прем'єр-міністром, керівництвом Сенату, членами уряду і представниками ділових кіл Франції завершилися підписанням Договору про взаєморозуміння і співробітництво між Україною і Французькою Республікою, який Верховна Рада України ра-тифікувала 17 вересня 1992 р. Президент України Л. Кравчук назвав цей документ «актом історичної ваги, який заклав міцну до-говірно-правову базу українсько-французьких відносин». Перша його стаття містить зобов'язання розвивати співробітни-цтво в усіх галузях на основі взаєморозуміння і довіри, сприяючи дружбі і злагоді між обома народами. Саме це і є міжнародно-правовою основою роботи посольства України у Франції по розширенню і зміцненню політичних, економічних, культурних та інших зв'язків.

В цей же час – 17 вересня 1992 р. Постановою Верховної Ради України було ратифіковано договір про співробітництво між Україною і Францією від 16 червня 1992 р. [2, с. 373]. Договір створив засади для подальшої розбудови політичного, економічно- і гуманітарного співробітництва двох країн. Договірно-правова база поповнилася також міжурядовим Протоколом про співро-бітництво у фінансовій сфері, Угодою про співробітництво в галузі ядерної безпеки і радіаційного захисту, Угодою про заохочення і за хист інвестицій, домовленостя-ми в галузі автотранспортних пе-ревезень. Переговори Л.Кравчука з прем'єр-міністром Фран-ції торкалися питань інвестицій французького капіталу в українську економіку, конвертованості української валюти, підготовки кадрів для ринкової економіки, безпеки атомних електростанцій [58].

З 1993 р. Україна вперше в історії була представлена посольством у Французькій Республіці, яке очолив надзвичайний і повноважний посол України у Франції – Ю. Кочубей. У цей час активізувалося і співробітництво військових. Україна і Франція спільними зусиллями підтримують акції ООН в колишнім Югославії. Ми навіть користуємось послугами фран-цузької пошти для передачі кореспонденції нашим військовослужбовцям у Югославію.

Розширенню співробітництва у військовій галузі сприяв візит до Франції делегації Міністерства оборони України. Серед пріоритетних напрямів двостороннього спів-робітництва сторони виокре-мили «побудову мирної Євро-пи, що спирається на принципи солідарності». Ці перші контакти заклали своєрідний фундамент у подальшу співпрацю країн. Французькі засоби масової інформації заговорили про Україну, її позицію з питань подальшого розвитку відносин з державами колишнього СРСР, міжнародної політики, питань роззброєння і ядерної зброї, створення власних збройних сил. Особливу увагу французька сторона надавала факту підписан-ня Україною Паризької хартії для нової Європи (НБСЄ), що відбу-лося-під час згаданого візиту Президента України до Франції [43, с.2].

Слід зазначити, що офіційний Париж досить стримано сприйняв результати Мінської зустрічі глав Білорусі, Росії та України, які прийняли остаточне рішення про припинення існування СРСР і створення СНД. Тодішній Президент Франції Ф. Міттеран зазна-чав, що пропозиції трьох лідерів про створення нового співтовари-ства викликають певний інтерес. Основними проблемами, які не-покоїли французьку сторону, були ядерна зброя і надійний конт-роль за нею, можливість переростання суперечок навколо «розпа-ду» Союзу в локальні збройні конфлікти. У цей складний період спостерігалося певне напруження у двосторонніх контактах, що унеможливлювало розбудову двосторонніх відносин. Невипадковою була січнева 1992 р. поїздка міністра закордонних справ Франції до чотирьох ядерних держав СНД. Найбільший інтерес і увага приділялися Україні й Росії, їхнім відносинам [16, с. 6]. І хоча представники ділових кіл відзначали потенційну привабливість України (її географічне положення, ринкові можли-вості, аграрний, металургійний та оборонний сектори промисло-вості, порівняно кваліфіковану робочу силу), та все ж висловлюва-ли сумніви щодо доцільності розвитку широких відносин з нею че-рез нестабільність простору СНД, нерозуміння процесів, що відбу-валися, неспроможність прогнозувати їхній подальший розвиток. У ситуації, що склалася, Франція у своїх відносинах з країнами СНД віддала перевагу Росії як спадкоємниці СРСР (опосередковано це виявилось у лютому 1992 р. підписанням Договору між Росією і Францією, інших документів, візитом до Франції Президента Росії Б.Єльцина) [25, с.215]. Отже, Франція серед країн СНД орієнтувалася на Росію. Україна, в якій не було помічено серйозних ринкових перет-ворень, не викликала у Франції значного інтересу. Хоча французь-кий Президент привітав рішення, прийняті Києвом у сфері ядерної зброї і роззброєння, а також намір України стати без'ядерною дер-жавою, французька преса з цього приводу писала, що домінантні позиції в