Жваві контакти підтримуються між зовнішньополітичними відомствами обох країн, які 17 вересня 2005 р. у Києві провели кон-сультації з питань як двостороннього співробітництва на рівні МЗС, так і стану та перепекла взаємодії у вимірі багатосторонньої дипломатії [42, с.182].

Особливістю подій у двосторонніх відносинах 2005 р. можна ви-окремити активізацію контактів Президентів України і Франції: В. Ющенко і Ж. Ширак зустрілися в січні у Польщі в ході урочис-тостей, присвячених 60-річчю звільнення в'язнів концентраційного табору «Освенцим»; 22 лютого вони зустрілися в Брюсселі на саміті НАТО, 23 червня – в Парижі під час офіційного візиту В. Ющен-ка і знову в Парижі 17 листопада – під час робочого візиту ук-раїнського Президента до Французької Республіки. Переговори з главою Французької держави, за заявою В. Ющенка, «надали мож-ливість досягти порозуміння у низці питань, найважливішим з яких є підтримка Францією надання Україні статусу країни з ринковою економікою та початку переговорів щодо лібералізації візового ре-жиму» [43, с.2].

Надзвичайно важлива подія для зовнішньополітичного курсу України відбулася напередодні 10-ї річниці підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО. У цей час у Києві від-бувся Міжнародний Форум «Євро-атлантичне майбутнє України». Гос-подарі Форуму разом зі своїми колегами зі США, з Росії, Франції, Великобританії, країн Балтики, Вишеградської групи, держав Чор-номорського регіону впродовж трьох днів обмінювалися думками щодо євроатлантичних перспектив України. Українська діаспора з 2000 року заклала традиції прове-дення таких щорічних зібрань у США. У 2006 р. прове-дення форуму у Києві запропонува-ла українська сторона. Організато-ри сподіваються, що відтепер він отримає традиційну київську про-писку. В будь-якому разі це було б логічним. Крім того, планується проводити такі заходи в різних європейських столицях, щоб світ довідався про євроатлантичне май-бутнє України. Адже, як наголосив директор Представництва в Україні Фонду Конрада Аденауера Ніко Ланге[8, с.9].

Таким чином, здобувши незалежність молода Українська держава в останньому десятилітті ХХ століття утвердилася на міжнародній арені як досить перспективна союзниця провідних країн Європи. Насамперед, важливу роль як для України так і для Європи мало встановлення дипломатичних відносин із Французькою республікою, яка відіграє важливу роль у світовій політиці. Завдяки активній і узгодженій діяльності представників української політики вдалося досягнути чималих успіхів у різних галузях політичної співпраці із французькою стороною. Тому вже сьогодні Франція і більшість євро-пейських держав вже розглядають Україну як країну з чіткою євро-пейською перспективою. На нашу думку, дальше пог-либлення і розвиток фран-цузько-українського співробітництва природно вкладається в парадигму майбутнього. Сподіваємося, що давно різноманітні офіційні візити президента Франції в Україні і президента України у Франції послужить могутнім ім-пульсом для піднесення двосторонніх відносин на вищий рівень стратегічного партнерства, що підготовлений усім ходом історії.

Розділ 2 Співробітництво України і Франції в торгівельній та економічній сферах

Після встановлення політичних відносин із Францією, керівники української дипломатії зосередили всю свою увагу на налагодженні економічної співпраці між двома країнами. Французьке керівництво розуміло, наскільки ослабленою Україна вийшла із СРСР, однак, побачивши в Україні досить значний потенціал для розвитку, зокрема її економічної сфери, Франція не відмовилася від підтримки, допомоги і активізації французько-української торгівельно-економічної діяльності. Активна розбудова двосторонніх економічних відносин із Францією повністю відповідає національним інтересам України і визначається трьома основними факторами. Перший з них обумовлений світовим лідерством Франції на окремих напрямах технологічного прогресу і концептуальних рішень щодо тієї чи іншої продукції, що є дуже важливим у контексті реструктуризації і відновлення економічного потенціалу України.

Другий фактор полягає в необхідності збалансування іноземної присутності на ук-раїнському ринку капіталів і товарів та запо-бігання домінуючому впливу на ньому тієї чи іншої країни на шкоду національним інтересам, чому сприяє залучення французьких підпри-ємств в економіку України. Третій фактор, пов'язаний з політичною вагою Франції, обумовлює нашу зацікавленість у підтримці цією країною інтересів України в міжнародних фінансово-економічних інститу-ціях. Тільки за останні два-три роки про ре-альність саме французької підтримки свідчить позитивне вирішення питань реструктуризації зовнішнього боргу України перед Паризьким клубом кредиторів, отримання фінансування ЄБРР на подолання наслідків аварії на ЧАЕС, виключення України з «чорного» списку ФАТФ [47, с. 14].

У поглибленні українсько-французьких економічних відносин на всіх рівнях необхідно, насамперед, орієнтуватися на реалізацію завдань та положень програм загальнодержавного характеру, зокрема щодо більш широкого залучення іноземних інвестицій та прогресивних технологій в економіку країни, повнішого вико-ристання експортного потенціалу українських підприємств, а також забезпечення французької підтримки в процесі подальшої інтеграції України у європейський та загальносвітовий економічні простори [12, с.10].

Конкретні можливості взаємовигідного економічного співро-бітництва обговорювалися, зокрема, під час візитів в Україну (вере-сень 1991 р.) міністра економіки, фінансів і бюджету Франції, держсекретаря з питань оборони (березень 1992 р.). Обсяг еко-номічного співробітництва між країнами спочатку розвивався до-сить поступово. Так, зовнішньоекономічне об'єднання «Укрімпекс» протягом 1988–1991 рр. уклало з французькими партнерами 24 контракти на загальну суму 369 тис. інвалютних карбованців. З Франції поставлялися обчислювальна техніка, медичне обладнання, лікарські препарати. На початок 1993 р. в Ук-раїні було зареєстровано понад 650