Уряд Франції відкрив кредитну лінію для України на суму 500 мільйонів франків (яку ще не вичерпано) і виділив ряд грантів для використання в галузі ядер-ної безпеки та розвитку сільського гос-подарства. Що ж стосується інвестицій, то їх, як бачимо, ще дуже мало, беручи до уваги економічний і технологічний потенціал Франції. Звичайно, важливо, що у нас працюють відомі французькі банки та корпорації, такі як «Креді ліоне», «Сосьєтеженераль», «Рон-Пуленк», ЕДФ, «Шлюмберже». Але відомі й приклади ускладень при вирішенні питань участі французьких інвесторів у економічному житті України. Причому майже завжди це стосується флагманів європейської, а то й світової промисловості, таких як «Буїг», «Ля Рошетт», «Де Дітріш», «Ляфарж». Самі ці назви уже є гарантією високої якості послуг чи виробів, їм якось не з руки когось тут у нас задобрювати [35, с.80].

Не хочемо сказати, що французька сторона завжди пропонує найліпші умови надання кредиту чи інвестування, але наші умови тендерів, інвестиційних зобов'язань, оподаткування мають буту сформульовані чітко і, як то й робиться) цивілізованих країнах, не викликати розбіжностей у тлумаченні. Це виявить відкритість нашої зовнішньоекономічної політики і сприятиме успішному, хоча іноді й виснажливому, веденню переговорів. Для цього Україна має зробити відповідні зусилля як на урядовому, так і на парламентському рівнях.

Однак, варто зазначити, що українсько-французьке торговельне співробітництво перебуває ще на низькому рівні і не відповідає можливостям України і Франції. За статистичними даними обсяг товарообігу між країнами у 2005 р. не перевищив 900 млн доларів. Україна постачає Франції чорні метали, продукцію хімічної промисловості, текстиль, енергоносії, продукцію тваринництва, а Франція – продукцію сільського господарства та хімічної промисловості, технічне обладнання, автомобілі, трактори, харчові концентрати, товари широкого вжитку. Всі роки співпраці сальдо двосторонньої торгівлі складалося не на користь України. Можна стверджувати, що від'ємне сальдо в українсько-французько-му співробітництві перетворюється на постійну величину [52, с.37].

Розвиваючи економічну співпрацю з французькими партнерами, слід враховувати, що не всі пропоновані французькою стороною позиції збігаються з інтересами нашої держави, а також те, що до деяких товарних груп ЄС і Франція застосовують досить жорстку політику протекціоністського характеру (квотування), ініціюють антидемпінгові розслідування тощо. Слід зважати і на вибагливість французької сторони в її зовнішньоекономічній експансії, особли-ву чутливість до створення нормального законодавчого поля, її неготовність до певного рівня ризику в інвестуванні. Інвестиції вкла-далися здебільшого у такі галузі, як фінанси, кредит, страхування і пенсійне забезпечення, внутрішня торгівля, хімічна і харчова про-мисловість [33, с.2]. Відомі французькі фірми «Алькатель» (телеко-мунікації), «Де Дітріш» (виробництво залізничних вагонів), «Шнейдер» (електромеханіка) пов'язували свою подальшу еко-номічну діяльність в Україні з використанням траншів французької кредитної лінії. Але невдачі французьких фірм на інвестиційному ринку України, зокрема таких, вже згадуваних, світових лідерів, як «Буїг» (будівництво), «Ля Рошетт» (целюлоза, папір), «Ляфарж» (цемент), негативно вплинули на всі аспекти українсько-французьких відно-син. Деякі французькі фірми – «ЕФ», «Кожема», «Газ де Франс», «Пежо», «Рено», «Рон Пуленк», «Сюкден» та провідні банки – «Креді Ліоне», «БНП», «Сосьєте Женераль» – мають свої постійні представництва в Україні [32, с.19].

Основні зусилля у торгово-економічній сфері на початку XXI ст. були спрямовані на закріплення позитивних тенденцій послідовно-го збільшення торговельного обігу між обома країнами. Майже тре-тина експорту України до Франції – це готовий одяг (31 %), який виробляється в Україні за давальницькими схемами. Другу, третю й четверту позиції займають метали та металопродукція (12 %), горючі та пальні матеріали (12 %), продукція сільсь-кого господарства (10 %). Привертають увагу щорічні коливання обсягів експорту до Франції продукції сільського господарства (2003 р. зростання в 4 рази), що можна пояснити як рівнями врожайності, так і змінами правил торгівлі з української сторони (нап-риклад щодо насіння соняшнику). Товарна структура українського імпорту з Франції є більш рівномірною і не має яскраво виражених товарних позицій. У період 2000 – 2003 рр. перші чотири позиції займали хімічна продукція (16 %), фармацевтика, парфумерія та косметика (13 %), електричне та електронне обладнання (12 %), ме-ханічне обладнання (12 %) [53].

Поступово окреслилася тенденція зростання обсягів взаємного надання послуг, особливо тих, що надаються Україною Франції (в основному транспортних, що характеризує Україну як транзитну державу). Зростають і французькі інвестиції (2003 р. – 49,2 мли до-ларів), спрямовані у сільське господарство, харчову промисловість та переробку сільськогосподарської продукції. Оцінюючи перспективи українських інвестицій у Франції як невизначені, можна назвати ще окремі галузі, які могли б бути більш-менш реальним їх об’єктом, а саме – автомобільні вантажні перевезення, туризм, консалтингові послуги [дод. 4].

Основні можливості розширення українського експорту пов'язані з хімічною продукцією (добрива, синтетичні смоли та пластмаси), металолом (в основному для реекспорту в треті країни), металевим брухтом та кольоровими металами, деревиною, олійни-ми культурами, а також організацією спільних