Об’єктом дослідження є міжнародні відносини, які складаються у процесі взаємодії суб’єктів міжнародного права та базуються на моральних началах здійснення міжнародної політики

Предмет дослідження – норми міжнародного права, що регулюють взаємовідносини суб’єктів міжнародних відносин, а також моральні принципи та їх закріплення у міжнародних договорах та інших міжнародних нормативно-правових документах.

Мета дослідження – визначити поняття та систему принципів та засад здійснення міжнародної політики суб’єктами міжнародних відносин.

При написанні роботи вирішувалися наступні завдання:

- визначити історичні передумови дослідження наукової проблеми співвідношення політики і моралі та її сучасний стан;

- проаналізувати взаємний вплив політики і моралі як важливих регуляторів життя суспільства;

- виокремити основні моделі зв’язків між зовнішньою політикою і мораллю;

- охарактеризувати проблемні питання реалізації моральних засад в основних принципах міжнародної політики.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи склала сукупність сучасних методів і прийомів пізнання об’єктивної дійсності, що поєднує як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання. Вихідним підґрунтям дослідження є діалектичний метод пізнання, відповідно до якого проблеми, що розглядаються в роботі, представлені у вигляді єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Із спеціальних методів дослідження в роботі застосовано логіко-семантичний метод (для визначення та поглиблення понятійного апарату “мораль”, “політика”, “міжнародні відносини”); метод порівняння (для зіставлення положень міжнародного та вітчизняного права щодо визначення поняття та системи моральних принципів); структурний (для дослідження системи основних моральних принципів міжнародної політики) та інші. Конкретними методами дослідження були дедукція, індукція, аналіз та синтез, що використовувались у роботі для дослідження процесу формування міжнародної політики держав на принципах суверенної рівності держав, незастосування сили або погрози силою, територіальної цілісності держав та ін.

Структурно курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, що вміщують два підрозділи, висновків та списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг роботи – 61 сторінка.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ

Слово “політика” походить від грецького he polis, що означає “місто”, “громада”, “суспільство”, “населення”, “країна”. Отже, ta politika (дослівно: “суспільні справи”), це – діяльність, спрямована на зорганізування такої суспільної форми життя, її збереження та зміцнення, захист від зовнішніх ворогів та забезпечення прав і добробуту окремих індивідуумів, які творять дану спільноту. А оскільки люди, будучи істотами тілесними, займають певне місце в просторі, то невід’ємним правом кожного індивідуума, а отже – і їхньої спільноти, є територія, на якій вони могли би жити [n19, с. 24]. Тому до “політики” належить також забезпечення та збереження території, необхідної для життя спільноти. Таким чином, політика, загально кажучи, є служіння окремим індивідам, зорганізованим в спільноту – інших цілей політика не має. Однак, це не означає, що осягнення вищезгаданих цілей повинно здійснюватися якоюсь сторонньою до самого суспільства силою, тобто лише тими людьми, які себе для даної діяльности присвятили і через те стали суспільним “авторитетом”, а решта людей мала би очікувати “забезпечення своїх прав і добробуту” неначе лялечки в мурашнику. Навпаки, осягнення вищезгаданих цілей – “спільного добра” – можливе лише зусиллями самих індивідів, які дану спільноту творять [n31, с. 152]. Завдання “авторитету” є – зорганізувати громадян для осягнення цих цілей. А це, беручи до уваги зіпсованість людської природи, неможливо без зобов’язання громадян до їх осягнення. Зобов’язати же громадян можна лише певними приписами, які є обов’язковими для всіх (включно з “авторитетом”) і мають характер наказу або заборони. Тобто, існування спільноти та політична діяльність, спрямована на його забезпечення, є неможливою без законів (тобто без “позитивного права”). (Очевидно, що закони як обов’язкові приписи мають сенс лише тоді, коли є змога добитися їх виконання, тобто, в розпорядженні “авторитету” повинні бути засоби примусу до виконання законів (у випадку небажання їх дотримуватися добровільно) та засоби допомоги, де громадяни їх дотримати неспроможні. Одне і друге зветься “державним апаратом”).

Специфічну галузь політики являють собою міжнародні відносини. Зміст понять “міжнародні відносини” й “міжнародна політика” не залишається незмінним, оскільки постійно змінюється ситуація у світі. Так, якщо на початку XX ст. у світі нараховувалося лише 52 незалежні держави, то до середини сторіччя їх уже було 82, а сьогодні число їх перевищує 200.

"Міжнародні відносини" – найбільш загальне теоретичне поняття, яке характеризує взаємодію країн, народів і міжнародних організацій. Воно позначає систему економічних, політичних, соціальних, правових, дипломатичних, воєнних і культурних зв'язків і взаємодій, які виникають між суб'єктами світового співтовариства [n42, с. 168].

Поняття "міжнародні відносини" змістовно є ширшим від поняття "міжнародна політика", оскільки охоплює не лише політичні, але й інші зв'язки між суб'єктами міжнародного спілкування. Міжнародні відносини продовжують в умовах міжнаціонального спілкування ті суспільні відносини, які вже склалися на національній основі, у межах окремих держав [n20, c. 211].

Міжнародна політика складає ядро міжнародних відносин і являє собою політичну діяльність суб'єктів міжнародного права (держави, міжурядових і урядових організацій, союзів та ін.), пов'язану з рішенням питань війни і миру, забезпечення загальної безпеки, охорони навколишнього середовища, подолання відсталості й бідності, голоду й хвороб. Міжнародна політика спрямована на вирішення питань виживання й прогресу людського узгодження інтересів суб'єктів світової політики, запобігання конфліктів, створення справедливого порядку в світі. Вона є важливим чинником стабільності і миру, розвитку рівноправності міжнародних відносин [n27, с. 89].

На взаємозв'язок політики (в тому числі міжнародної) й моралі вирішальний вплив робить характер суспільства, пережита епоха, що панує соціокультурне середовище. Одна справа політика й мораль у