З метою забезпечення прямої французької участі у подальшій реалізації євро інтеграційних намірів України особливу увагу слід приділяти розвитку інституційного співробітництва. Допомога Франції на цьому напрямі реалізується, насамперед, через Асоціацію розвитку обмінів економічними та фінансовими технологіями (FDETEF ) при міністерстві економіки, фінансів та промисловості Франції за такими напрямами, як казначейська та банківська справа, прогнозування, державне управління підприємствами, складання та виконання бюджету, сертифікація та стандартизація. На цьому напрямі успішно реалі-зувалось, у формі семінарів, обміну до-свідом, експертиз тощо, співробітництво у сферах конкурентної політики та конкурентного законодавства (Антимонопольний комітет України), казначейської справи (Державне казначейство України), а також сертифікації та стандартизації (Держспоживстандарт України) з від-повідними структурами Франції[24, 312].

З 2003 року розпочалася реалізація низки програм щодо взаємного обміну інформацією, проведення спільних експертиз, підвищення професійного рівня працівників Антимонопольного комітету, під які французькою стороною було виділено грант у 60 тисяч євро. У 2004 році започатковано новий напрям двостороннього співробітництва у євроінтеграційному аспекті між міністерствами економіки обох країн за програмою "Регіональне управління та управління державними частками кор-поративної власності". З цієї тематики група українських фахівців працювала в Парижі та Лілі з 18 по 24 січня 2003 року, а у першому півріччі 2004 року проведено спільний семінар французьких та українських експертів в Києві.

За в цілому позитивних результа-тів, використання потенціалу торгове-льно-економічного обміну є ще далеким від реальних можливостей обох країн. Цьому, зокрема, не сприяє рейтингова позиція України, визначена французь-кою страховою компанією «Кофас». Незважаючи на переведення України на початку 2004 року із сьомої до шостої групи з класифікації країн-ризиків, зазначена оцінка, безумовно, не від-повідає реальному стану української економіки (наприклад, Росію віднесено до п'ятої групи, а по короткострокових кредитах – до четвертої групи)[21, с.136].

Крім цього, слід зазначити, що Франція, в принципі, заінтересована в наданні Україні нових кредитних ре-сурсів. За цих умов українській стороні доцільно відстоювати такі позиції, як заміна державних гарантій гарантіями провідних українських банків та перегляд розміру (на сьогодні явно завищеної) страхової премії.

Підсумовуючи зазначимо, що основними проблемами українсь-ко-французьких зв'язків є порівняно ще досить низький рівень співпраці, а також дисба-ланс двосторонньої торгівлі. Україна зацікавлена налагодити співпрацю у таких галузях економіки, де Франція за рівнем розвит-ку займає провідні позиції: аерокосмічній та агротехнічній промис-ловості, системах сучасного залізничного та морського транспорту, ядерній енергетиці та устаткуванні для неї, електронному облад-нанні та приладобудуванні, парфумерно-косметичній і харчовій промисловості, сільському господарстві. Певні перспективи для розширення українського експорту у Францію мають хімічна (пластмаси, добрива) і металева промисловість (для реекспорту в треті країни), металевий брухт та кольорові метали, деревина, олійні культури, організація спільних підприємств виробництва одягу та його напівфабрикатів з подальшою реалізацією продукції на французькому ринку.

Розділ 3. Україно-французькі науково-технічні і гуманітарні зв’язки

Україна і Франція мають спільне історичне, міцне і надзвичайно глибоке культурне коріння, яке тягнеться ще з княжих часів, славне своєю історичною цінністю. На сучасному етапі розвитку французько-українських культурницьких відносин спостерігається активізація і поглиблення співпраці у різних напрямках.

Українсько-французьке співробітництво в галузі культури, освіти, науки і техніки здійснюється на основі Угоди про культурне, наукове і технічне співробітництво (жовтень 1995 р.) та Протоколу 1-го засідання Змішаної комісії з питань культурного та науково-технічного співробітництва, підписаного у червні 2001 р. у Києві. З травня 1994 р. діє Угода про співробітництво у галузі молоді і спорту. Змішана комісія у з цих питань на регулярній основі проводить свої засідання, укладає щорічні протоколи обмінів. Останнє 5-те засідання комісії відбулося в Парижі у листопаді 2001 р., 6-е - в листопаді 2003 р. у Києві[54].

Престиж освіти України, її якість на європейському та світовому ринку не в останню чергу визначають-ся можливістю надавати освітні послу-ги іноземним студентам, а також роз-галуженістю інтеграційних зв'язків. Певна трансформація у цій сфері від-булась на початку 90-х років XX ст., про що свідчить перехід від політико-ідеологічного до економічного підходу до навчання. Вже з 1 вересня 1992 р. Україна фактично відмовилась від «без-коштовної» освіти іноземних громадян. Відтепер це мало здійснюватися на під-ставі міжнародних угод Міністерства освіти України[47, с.215].

Попри значні проблеми в галузі, зокрема фінансові, держава приділяла особливу увагу міжнародній співпраці та інтеграції у світовий науково-освітній простір. Постійно розширювалась і вдосконалювалась нормативно-правова база міжнародної співпраці. За 1990-ті роки Україна уклала 72 міжнародні і 37 міжвідомчих угод про співпрацю в галузі освіти і науки із 53 країнами світу. Серед них – 13 між-урядових угод про визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання. Протягом 2000-2001 рр. розроблено ще 43 проекти міжурядо-вих і міжвідомчих угод про співпрацю в галузі науки й освіти, 17 проектів міжурядових угод про визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання [48, с.81].

Загалом Україна здолала кризові явища у міжнародному співробітниц-тві першої половини 1990-х років, во-на відкрилася світові, отримала фі-нансову підтримку від розвинених країн на потреби освіти, що мало по-зитивні наслідки. Так, у