Досвід роботи поши-рився й на інші професійно-технічні навчальні заклади. Було створено 16 навчально-тренувальних фірм, які здійснювали підготовку за напряма-ми: комерсант торгівлі, комерсант транспорту, комерсант з реклами, ко-мерсант готельного господарства, комерсант банку. Для забезпечення ро-боти цих фірм у 1998 р. було створе-но асоціацію «Централь», яка надава-ла інформаційні послуги і забезпечу-вала зв'язок з іноземними партнера-ми. Українська асоціація стала чле-ном міжнародної асоціації «ЕУКО-РЕИ» [30, с.11].

За сприяння Європейського фонду освіти та країн-донорів – Італії, Німеч-чини, Данії, Франції – в Україні реа-лізовувалися такі проекти, як «Рефор-мування професійно-технічної освіти в Україні», «Підприємництво в профе-сійній освіті та навчання». Було виз-начено освітньо-професійні напрями і навчальні заклади для відпрацювання нової навчально-планувальної доку-ментації для таких галузей: сільське господарство, міжнародні автотран-спортні перевезення, сфера послуг, бу-дівництво. Фахівці вивчали ринок праці, досвід підготовки фахівців у країнах-донорах, спільно розробляли навчальні плани й програми, поширю-вали набутий досвід в інших профе-сійно-технічних навчальних закладах.

Десятки угод про співпрацю зі свої-ми іноземними партнерами уклали вищі навчальні заклади України, зок-рема Київський національний університет імені Тараса Шевченка і його Інститут міжнародних відносин, Націо-нальний технічний університет Украї-ни «Київський політехнічний інститут», Національний технічний університет «Львівська політехніка».

Перелік різного роду культурних заходів можна було б продовжити, але на жаль, у їх проведенні відсутня координація з боку української сторони, що заважає забезпеченню рівня, якого вони заслуговують. Вже тепер можна було б збільшити кількість студентів та аспірантів у фран-цузьких навчальних закладах[10, с.164].

Поступово налагоджувалися контакти і в інших сферах. У травні 1992 р. на запрошення Академії наук України в Києві перебувала делегація Національного комітету Франції з програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера», в рамках якої досягнуто домовленості про широке співробітництво з питань захисту навколишнього середови-ща, здійснення наукових обмінів ученими, інформацією, проведен-ня спільних досліджень. Добрі традиції мали зв'язки громадськості двох країн: сталі контакти підтримували з двох сторін 40 порідне-них міст України і Франції, такі як Київ–Тулуза, Харків–Лілль, Одеса–Марсель[9, с.43].

Варто наголосити, що Постійним представником України при ЮНЕСКО на цей час був надзвичайний і повноважний посол України у Франції – Юрій Кочубей. Враховуючи тривалий час членства України в ЮНЕСКО – з 1954 р., слід наголосити, що наша держава набула великого досвіду в заходах ЮНЕСКО, зуміла показати світу високу кваліфікацію українських вчених, митців, громадських діячів, які брали участь у здійсненні багатьох її програм. Крім того, українське представництво на чолі з Ю. Кочубеєм активно пропагувало духовні надбання української культури, вносячи у ювілейний календар ЮНЕСКО імена визначних синів України – письменників, митців, вчених.

На сьогодні це співробітництво продовжується. Найбільш активну участь у ньому беруть Академія наук України, міністерство освіти, екологічні установи, певною мірою й міністерство культури. Їх представники є учасниками багатьох програм і заходів ЮНЕСКО.

Слід сказати, що вже на початку ХХ ст. ЮНЕСКО поступово втілює у життя проект ЮНЕСКО – Чорнобиль. На порядку денному стояло питання домогтися створення в зоні Чорнобиля міжнародного науково-дослідницького центру, де вчені різних країн могли б вільно вивчати всі аспекти чорнобильської аварії – екологічний, біологічний, суто фізичний. Набутий досвід стає надбанням всього людства, допоможе запобігти аваріям або, у всякому разі, зменшити негативні наслідки будь-якого надзвичайного випадку на ядерних реакторах у будь-якій країні. На цьому, зокрема, і концентруються зусилля нашого представництва при ЮНЕСКО[58].

Слід зазначити, що в 90-х рр. ХХ ст. серед окремих культурницьких проектів активізувався обмін між Україною і Францією різними художніми і самодіяльними колективами, організовувалися різноманітні концерти і конкурси. Так, у Паризь-кому палаці конгресів у 1992 р. виступали оперна трупа Національно-го академічного театру опери і балету України ім. Т. Шевченка, Київський театр класичного балету, Національний ансамбль танцю ім. П. Вірського, Національна капела бандуристів України. Українсь-ких художніх колективів у Франції було так багато, що французька преса назвала театральний сезон 1992 р. у Парижі українським. У відповідь у червні в Україні пройшли Дні Франції, під час яких у ве-ликих містах країни відбулися виступи балетної трупи з Тулузи, кон-церти джазової музики, виставки, конференції з питань агропромис-лового комплексу, охорони здоров'я, енергетики та навколишнього середовища[30, с.11].

У 1995 р. країни підписали Угоду про культурне, наукове та технічне співробітницт-во, в рамках якої передбачалося розпочати роботу Комісії з питань культури, що стало новим важливим етапом в українсько- французькому співробітництві.

У сфері співпраці в галузі культури у Києві відкрито Французький культурний центр де співпрацюють учені обох країн. Прикметною для Франції є орієнтація на розширення її інтелек-туальної присутності в Україні. Намагаючись усіляко розвивати спів-робітництво в рамках програми ТАСІS, французька сторона реалізує програми підвищення кваліфікації кадрів, стажування, університетського та науково-технічного співробітництва (програми для міні-стерств, установ). Міністерство закордонних справ Франції фінансує деякі програми регіонального співробітництва, наприклад між Ільїнецьким районом Вінницької області і департаментом Шер. Національним інтересам України відповідає активна розбудова двосторонніх відносин із Францією[20, с.26]. Це зумовлено передусім її світовим лідерством в окремих напрямах технологічного прогресу, необхідністю збалансувати іноземну присутність на українському ринку капіталів