держав Чор-номорського регіону впродовж трьох днів обмінювалися думками щодо євроатлантичних перспектив України. Українська діаспора з 2000 року заклала традиції прове-дення таких щорічних зібрань у США. Нинішнього року ідею прове-дення форуму у Києві запропонува-ла українська сторона. Організато-ри сподіваються, що відтепер він отримає традиційну київську про-писку. В будь-якому разі це було б логічним. Крім того, планується проводити такі заходи в різних європейських столицях, щоб світ довідався про євроатлантичне май-бутнє України. Адже, як наголосив директор Представництва в Україні Фонду Конрада Аденауера Ніко Ланге[8, с.9].
Таким чином, здобувши незалежність молода Українська держава в останньому десятилітті ХХ століття утвердилася на міжнародній арені як досить перспективна союзниця провідних країн Європи. Насамперед, важливу роль як для України так і для Європи мало встановлення дипломатичних відносин із Французькою республікою, яка відіграє немаловажну роль у світовій політиці. Завдяки активній і узгодженій діяльності представників української політики вдалося досягнути чималих успіхів у різних галузях політичної співпраці із французькою стороною. Тому вже сьогодні Франція і більшість євро-пейських держав вже розглядають Україну як країну з чіткою євро-пейською перспективою. На нашу думку, дальше пог-либлення і розвиток українсько-фран-цузького співробітництва природно вкладається в парадигму майбутнього. Сподіваємося, що давно різноманітні офіційні візити президента Франції в Україні і президента України у Франції послужить могутнім ім-пульсом для піднесення двосторонніх відносин на вищий рівень стратегічного партнерства, що підготовлений усім ходом історії.
Розділ 2. Співробітництво України і Франції в торгівельній і економічній сферах
Після встановлення політичних відносин із Францією, керівники української дипломатії зосередили всю свою увагу на налагодженні економічної співпраці між двома країнами. Французьке керівництво розуміло, наскільки ослабленою Україна вийшла із СРСР, однак, побачивши в Україні досить значний потенціал для розвитку, зокрема її економічної сфери, Франція не відмовилася від підтримки, допомоги і активізації французько-української торгівельно-економічної діяльності. Активна розбудова двосторонніх економічних відносин із Францією повністю відповідає національним інтересам України і визначається трьома основними факторами. Перший з них обумовлений світовим лідерством Франції на окремих напрямах технологічного прогресу і концептуальних рішень щодо тієї чи іншої продукції, що є дуже важливим у контексті реструктуризації і відновлення економічного потенціалу України.
Другий фактор полягає в необхідності збалансування іноземної присутності на ук-раїнському ринку капіталів і товарів та запо-бігання домінуючому впливу на ньому тієї чи іншої країни на шкоду національним інтересам, чому сприяє залучення французьких підпри-ємств в економіку України. Третій фактор, пов'язаний з політичною вагою Франції, обумовлює нашу зацікавленість у підтримці цією країною інтересів України в міжнародних фінансово-економічних інститу-ціях. Тільки за останні два-три роки про ре-альність саме французької підтримки свідчить позитивне вирішення питань реструктуризації зовнішнього боргу України перед Паризьким клубом кредиторів, отримання фінансування ЄБРР на подолання наслідків аварії на ЧАЕС, виключення України з «чорного» списку ФАТФ[46, с. 14].
У поглибленні українсько-французьких економічних відносин на всіх рівнях необхідно, насамперед, орієнтуватися на реалізацію завдань та положень програм загальнодержавного характеру, зокрема щодо більш широкого залучення іноземних інвестицій та прогресивних технологій в економіку країни, повнішого вико-ристання експортного потенціалу ук-раїнських підприємств, а також забезпечення французької підтримки в процесі подальшої інтеграції України у європейський та загальносвітовий економічні простори[12, с.10].
Конкретні можливості взаємовигідного економічного співро-бітництва обговорювалися, зокрема, під час візитів в Україну (вере-сень 1991 р.) міністра економіки, фінансів і бюджету Франції, держсекретаря з питань оборони (березень 1992 р.). Обсяг еко-номічного співробітництва між країнами спочатку розвивався до-сить поступово. Так, зовнішньоекономічне об'єднання «Укрімпекс» протягом 1988–1991 рр. уклало з французькими партнерами 24 контракти на загальну суму 369 тис. інвалютних карбованців. З Франції поставлялися обчислювальна техніка, медичне обладнання, лікарські препарати. На початок 1993 р. в Ук-раїні було зареєстровано понад 650 спільних підприємств, і лише в 10 з них брали участь французькі партнери[17, с.2].
У 90-ті роки французький уряд надавав гранти на такі програми для реалізації в Україні, як підвищення радіаційної безпеки АЕС, інтенсифікація сільськогосподарських технологій у вирощуванні зернових, цукрових буряків тощо. Серед документів, що підтверд-жують надання допомоги французького уряду нашій країні, назве-мо такі, як Фінансовий протокол від 22 березня 1995 р. про надан-ня Казначейством Франції Уряду України подарунка в розмірі 3 млн. французьких франків на придбання тренажерів для Рівненсь-кої та Хмельницької АЕС; Фінансовий протокол про надання Каз-начейством Франції Уряду України 20 млн. французьких франків для фінансування сільськогосподарських проектів. Важливе значення для активних і плідних економічних відносин між Францією і Україною мало укладення і затвердження Верховною радою України 2 червня 1995 р. «Закону України Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Французької Республіки про взаємне сприяння та взаємний захист інвестицій[59].
За цим Законом Верховна Рада України постановляла: 1.Угоду між Урядом України та Урядом Французької Рес-публіки про взаємне сприяння та взаємний захист інвестицій, підписану від імені Уряду України у м. Києві 3 травня 1994 р., ратифікувати. 2.Терміни, вжиті у зазначеній Угоді, тлумачити як: «узуфрукт» – право власності на плоди і доходи; «гудвіл» – комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємства без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, по-слуг), нові технології тощо. Вартість гудвілу визначається різ-ницею між ціною придбання і звичайною ціною відповідних активів; «іп гет» — речові права (заставні, права утримання, забез-печення з позики та подібні їм права) [2, с.419].
Двосторонні економічні зв’язки двох країн, на жаль, ще досить обмежені. Товарооборот перебуває біля позначки 500 мільйонів