Що стосується прямих францу-зьких інвестицій в українську еко-номіку, то, за даними Держкомстату, їх обсяг збільшився з 13,6 млн. дол. США на 01.01.1997 р. до 49,2 млн. дол. США на 01.07.2003 р., або у 3,6 раза, при цьому за 6 місяців 2003 року чистий приріст французьких інвестицій становив 9,1 млн. дол. США (+ 23%)[Дод. 3]. Характерно, що найбільше їх зростання спостерігалось у таких важ-ливих для України галузях, як сільське господарство, харчова промисловість та перероблення сільськогосподар-ської продукції[56].

Аналіз структури товарообороту свідчить, що основні можливості роз-ширення українського експорту пов'я-зуються з хімічною продукцією (доб-рива, синтетичні смоли та пластмаси), металом (в основному для реекспорту в треті країни), металевим брухтом та кольоровими металами, деревиною, олійними культурами, а також орга-нізацією спільних виробництв одягу, його напівфабрикатів з їх подальшим вивозом до Франції та третіх країн. Безумовно, що орієнтація на такий перелік не повністю відповідає пер-спективним інтересам України, а також наражається по окремих товарах на протекціоністські заходи ЄС. Таким чином, в торговельно-економічних відносинах із Францією основний акцент необхідно робити на таких напрямах, як: пошук можливостей зростання експорту до Франції продукції з більшою доданою вартістю; завантаження потужностей ук-раїнських машинобудівних підприємств замовленнями на виготовлення ком-плектуючих, запасних частин, оснастки, які останнім часом надходять до по-сольства[49, с.96].

Зважаючи на в цілому недостатній обсяг французьких інвестицій, у 2003 році всіляко ініціювалось розширення присутності на українському ринку французьких підприємств – пред-ставників різних галузей, особливо тих, що володіють визнаними у світі ноу-хау. Помітно активізували свою інвестиційну та виробничу діяльність французькі фірми й компанії на таких напрямах, як створення супермаркетів – «Брікостор» та «Каррефур»; розвиток систем постачання та очистки води – «Стеро»; вирощування та переробка льону; будівництво готелів, автошляхів тощо. Нові перспективні напрями співробітництва вималювалися у транспортній галузі, зокрема у спільному виробництві локомотивів та, особливо, пасажирських вагонів.

Актуальним залишається питання залучення до міжнародного консорціуму з управління українською газотранс-портною мережею державної компанії «Газ де Франс», якій ще в березні 2003 року було зроблено формальне запро-шення до співпраці та підтверджено його під час офіційного візиту у травні 2003 року до Франції Прем'єр-міністра України В.Януковича[47, с.213].

Якщо оцінювати виконання намірів та зусиль у торговельно-економічній сфері як часткове, не можна не вра-ховувати, що Україна жодного разу не була включена до переліку пріоритетних для Франції країн з точки зору торговельно-економічного співробітництва.

Все більше галузей французької промисловості виявляють інтерес до співробітництва з Україною, все більше підприємців їдуть до нас, в Україну, щоб починати ро-боту на основах взаємної користі. Найсвіжіший приклад –відкриття у Києві філії відо-мого французького банку «Ліонський кредит». До речі, представники банку говорили: ми свої контакти з Україною не встановлюємо, а відновлюємо – ще на початку сторіч-чя філія «Ліонського кредиту» працювала в Одесі. Почалась співпраця правоохоронних органів. Врахуйте, до речі, що у Франції, в Ліоні, знаходиться і штаб-квартира «Інтерполу», відомої організації по боротьбі з організованою злочинністю, членом якої стала й Україна. Є реальні контакти по лінії морських і транспортних перевезень[44, с.10].

Уряд Франції відкрив кредитну лінію для України на суму 500 мільйонів франків (яку ще не вичерпано) і виділив ряд грантів для використання в галузі ядер-ної безпеки та розвитку сільського гос-подарства. Що ж стосується інвестицій, то їх, як бачимо, ще дуже мало, беручи до уваги економічний і технологічний потенціал Франції. Звичайно, важливо, що у нас працюють відомі французькі банки та корпорації, такі як «Креді ліоне», «Сосьєтеженераль», «Рон-Пуленк», ЕДФ, «Шлюмберже». Але відомі й приклади ускладень при вирішенні питань участі французьких інвесторів у економічному житті України. Причому майже завжди це стосується флагманів європейської, а то й світової промисловості, таких як «Буїг», «Ля Рошетт», «Де Дітріш», «Ляфарж». Самі ці назви уже є гарантією високої якості послуг чи виробів, їм якось не з руки когось тут у нас задобрювати[34, с.80].

Не хочемо сказати, що французька сторона завжди пропонує найліпші умови надання кредиту чи інвестування, але наші умови тендерів, інвестиційних зобов'язань, оподаткування мають буту сформульовані чітко і, як то й робиться) цивілізованих країнах, не викликати розбіжностей у тлумаченні. Це виявить відкритість нашої зовнішньоекономічної політики і сприятиме успішному, хоча іноді й виснажливому, веденню переговорів. Для цього Україна має зробити відповідні зусилля як на урядовому, так і на парламентському рівнях.

Однак, варто зазначити, що українсько-французьке торговельне співробітництво перебуває ще на низькому рівні і не відповідає можливостям України і Франції. За статистичними даними обсяг товарообігу між країнами у 2005 р. не перевищив 900 млн доларів. Україна постачає Франції чорні метали, продукцію хімічної промисловості, текстиль, енергоносії, продукцію тваринництва, а Франція – продукцію сільського господарства та хімічної промисловості, технічне обладнання, автомобілі, трактори, харчові концентрати, товари широкого вжитку. Всі роки співпраці сальдо двосторонньої торгівлі складалося не на користь України. Можна стверджувати, що від'ємне сальдо в українсько-французько-му співробітництві перетворюється на постійну величину[51, с.37].

Розвиваючи економічну співпрацю з французькими партнерами, слід враховувати, що не всі пропоновані французькою стороною позиції збігаються з інтересами нашої держави, а також те, що до деяких товарних груп ЄС і Франція застосовують досить жорстку політику протекціоністського характеру (квотування), ініціюють антидемпінгові розслідування тощо. Слід зважати і на вибагливість французької сторони в її зовнішньоекономічній експансії, особли-ву чутливість