Міністр закордонних справ Володимира Огризка 4 лютого 2008 року, заявив, що питання про План дій відносно вступу до НАТО є дуже серйозне, що показує серйозність намірів влади реформувати державу згідно з найвищими європейськими стандартами.

Натомість екс-міністр оборони Анатолій Гриценко не поділяє оптимізму Огризка, на його думку вірогідність приєднання до ПДЧ становить не більше6 20%, через відсутність урядової компанії про НАТО і суперечки у парламенті і українському суспільстві. [52, С. 45]

Володимира Путіна на зустрічі президентів України та Росії 12 лютого 2008 року сказав, що у випадку вступу України до НАТО Росія не буде направляти ракети на Україну і не буде грозити їй ніякими військовими діями. «Теоретично на території України може бути розташована система ПРО, але ми ніколи не будемо направляти на Україну ніякі ракети, це неможливо». [51,С. 24]

Пан Путін визнав за Києвом право самостійно вирішувати питання вступу України до НАТО. Також пан Путін отримав запрошення відвідати у квітні 2008 року самміт Альянсу у Бухаресті. Це буде перший випадок участі російського керівника на засіданнях НАТО від 1992 року коли почалась програма «Партнерство Росії з НАТО».

Це знак того, що Комісія Росія-НАТО не є проформою відносин НАТО з РФ. До того ж НАТО визнає РФ як важливого і сильного геополітичного гравця у Східній Європі, як мінімум.

Севастопольська бухта може стати на заваді вступу України до НАТО. Це пов’язано з тим, що там розташовані військово-морські сили РФ. Вони, за двосторонньою домовленістю з Україною, будуть розташовані у Севастополі до 2017 року. Відповідно до цього моменту Україна не зможе вступити до НАТО, бо Альянс вимагає від держав-членів, щоб на їх території не було жодної військової базу держави не члена НАТО.

В такому випадку Україна має два шляхи. Перший – змиритись і не вступати в НАТО до закінчення строку перебування військово-морської бази РФ у Севастополі. Другий шлях – домовитись з Росією про зміни строків перебування бази на території України. Хоча останній варіант менш імовірний, адже РФ намагається усіма можливими способами не просто зберегти базу в Севастополі, а і посилити своє перебування на території України. До того ж Кремль не одноразово заявляв, що намагатиметься подовжити строк перебування військово-морської бази РФ у Севастополі і після 2017 року.

Тому зважаючи на цей факт строки вступу України до НАТО спрогнозовані З. Бзежинським, тобто дата 2010 рік мінімум перетворюється на 2017. [13, С. 28]

Слід зазначити, що Партія Регіонів від початку лютого 2008 року блокує трибуну Верховної Ради. Вони це роблять для того, щоб не дати голосувати коаліції за прийняття ПДЧ. Вони вимагають спершу провести національний референдум про питання вступу України до НАТО. Вони розуміють, що у випадку голосування по цьому питанні, то результат буде плачевний для прихильників вступу України до НАТО. Це пояснює і те, що влада проти референдуму по вступ України до Північноатлантичного союзу. І тому намагаються вирішити це питання суто у парламенті, чому і перешкоджає Партія Регіонів.

Брюс Джексон виступаючи у Сенаті США в 2002 році у листопаді сказав у кінці свого виступу, що прийняття держав Центрально-Східної Європи є для Безпеки США. Ці слова голови комісії в Сенаті США з питань НАТО є дуже цікавими. Вони показують, що усе, що робить НАТО є важливим насамперед для США, для її безпеки [19, 63].

Тому зауваження російських учених про роль НАТО, як організації по забезпеченню панування США у світі.

Костянтин Морозов у статті Інтеграція до НАТО – безальтернативний вибір України пише, що для України потрібна програма для переорганізації Збройних Сил України. Але біда в тому, що вона не існую. Лише НАТО допоможе ефективно реорганізувати ЗСУ. НАТО може допомогти перетворити оборонну політику на частину національної політики. І також створити саму національну політику у сфері оборони [34, 45].

Карлос Паскуаль у своїй статті Верховенство права – основний принцип спільних цінностей на яких Базується НАТО висловив цікаву думку про те, що для України у разі прагнення вступу до НАТО потрібно займатись економічним розвитком держави та утвердженням прав людини і демократичних принципів. Коли у Сенаті США будуть обговорювати питання вступу України до НАТО, то там не будуть обговорювати, що зробила Україна на шляху до НАТО, а чи є вона демократичної державою і наскільки [33, 24].

Таким чином Україна має вирішити куди, до якої програми реалізації національної оборони їй приєднатись. Є дві програми: об’єднання з Росією, чи об’єднання з НАТО. проблема полягає не в тому, куди приєднатись і які будуть наслідки. А в тому, що нація розірвана на дві частини. Причиною цього є різні погляди у людей та політиків. Нація поділена на тих хто дивиться у майбутнє і тих які живуть минулим. Головне, щоб нація об’єдналась довкола певної національної програми. Це зауважують і вітчизняні політики і російські вчені і сам Яап де Хооп Схеффер.

Розділ III. Особливості трансформація НАТО в нових геополітичних умовах.

3.1. Загальна характеристика діяльності НАТО в останні роки.

Організація Північноатлантичного договору (НАТО) є втіленням трансатлантичного зв’язку між країнами Європи та Північної Америки, які становлять союз, що гарантує безпеку та оборону його членів. Основною та незмінною метою діяльності НАТО, яку окреслено у Вашингтонскому договорі, це захист свободи та безпеки усіх його членів політичними та військовими засобами. [1, С. 34]

Проте в нових геополітичних умовах коли