У 2008 році у Бухаресті на самміті держав-членів НАТО надалі буде розвивати свої відносини з вище зазначеними державами. На цьому ж самміті буде розглядатися питання про приєднання України до Плану дій щодо членства НАТО.

В Україні багато наших політичних лідерів виступають проти приєднання України до ПДЧ, ніби українці проти вступу до ПДЧ. Інші лідери говорять, що приєднання України до ПДЧ є обов’язковим. Адже приєднатись до НАТО можна лише після виконання Плану дій щодо приєднання до членства. Саме ПДЧ являє собою сукупність програм і вимог які потрібно виконати якщо держава, у нашому випадку Україна, хоче стати повноправним членом Північноатлантичного союзу. Лідери правлячої коаліції виступають за приєднання до ПДЧ. Вони вважають, що Україна повинна приєднатись до НАТО, адже ця організація зможе дати Україні і досвід для вирішення українських проблем, а також профінансувати і допомогти адаптуватись до нових вимог часу. Навіть, якщо Україна не отримає ПДЧ вона не втратить багато, адже для того, щоб стати членом НАТО потрібно, щоб рівень добробуту населення був близький до загальноєвропейського рівня. А не приєднання до ПДЧ дасть час нашій еліті домовитись про спільну роботу задля підвищення рівня добробуту громадян України. [49, С. 78]

Як зазначає А. Зуб НАТО на сьогодні є найефективнішою організацією по забезпеченню миру і проведення миротворчих програм у Європі і світі. Тому вона має майбутнє і надалі буде існувати і розвиватись [55, С. 38].

Але не усе так оптимістично. Багато вчених які досліджують геополітику і глобалістики вважають, що НАТО не буде довго існувати, а перетвориться спершу у відмираючу та недієву організацію у Північноатлантичному регіоні, а далі взагалі зникне. [56, С. 89]

Цієї думки притримуються такі вчені як Валерстайн, Жокс, Неклесі. Вони вважають, що НАТО віджило свій часі і являючись морально і застарілою організацією створеною час біполярного світу, припинить своє існування. Світу не потрібна організація типу НАТО. Загалом на їхню думку у найближчому майбутньому у світі будуть панувати економічні зони та потужні у економічному плані держави. Будуть економічні регіони, які вестимуть боротьбу за ресурси на планеті. А США та ЄС не будуть партнерами, а стануть конкурентами у боротьбі за запаси корисних копалин на нашій планеті. Тому НАТО, як організація що поєднує ці дві наддержави просто розпадеться. [55, С. 145]

Фактично НАТО немає своїх військ. НАТО має війська держав-членів Альянсу, якими керують спільно через відповідні штаби. На території ЄС є військові бази США, які служать центрами пливу на політику ЄС з боку США і навпаки, ЄС може шантажувати США. Саме через ці бази і через домовленість і договори між США, Канадою, Туреччиною та ЄС з іншими європейськими державами існує НАТО як організація по забезпеченню безпеки у Європі.

Саме через це ЄС не має власних спільних військ, хоча має проекти створення спільних Європейських Збройних Сил – Euro Force. Але не може ЄС повністю розгорнути цей проект, адже уже є НАТО.

До того ж у середині НАТО назріває протистояння між США та Великобританією з одного боку та Францією з іншого. Франція виступає за зменшення впливу США на ЄС через НАТО. Намагається трансформувати НАТО так, щоб зменшити фінансовий, економічний, політичний, технологічний вплив США і намагається сформувати Війська Швидкого Реагування на основі неамериканської зброї і неамериканського командування. Тому думка Жокса, Валерстайна, Неклесі є імовірно правдивою. [34, С. 23]

Також слід зазначити, що у міжнародному праві і у Вашингтонському договорі 1949 році не прописано шлях виходу з НАТО. Тобто у 15 статтях Вашингтонського договору немає жодної статті проте яким чином можна покинути Північноатлантичний альянс. Не прописано як можна вийти з організації. Вступити до організації можна після прийняття Плану дій відносно вступу до НАТО. Такого «плану дій» відносно виходу з організації немає.

Але, у 1966 році де Голь вивів Францію з військового членства у Північноатлантичному союзі. тобто прецедент у міжнародному праві існує. Але чи зможе Україна вчинити таким способом, якщо цього вимагатиме ситуація. [54, С. 67]

Деякі вчені вважають, що НАТО є непослідовною організацією. Спершу декларує одне, далі робить кардинально інший крок. Ніби спершу у 1990 році НАТО було проти вступу нових демократичних держав. А поті у 2004 році прийняла до своїх лав постсоціалістичні держави. На нашу думку навіть при такій ситуації таку не чітку політику НАТО можна виправдати великим проміжком часу, неймовірним прагненням постсоціалістичних державі глибокими трансформаціями у світі у сфері політики та економіки. Тому НАТО можна вважати непослідовною, але така непослідовність не шкодить ні державам-членам НАТО, ні світовій спільноті. [24, С. 31]

Також варта уваги і гендерна проблема у політичних та військових структурах НАТО. Участь жінок у лавах збройних сил на адміністративному і матеріально-технічному рівнях є традиційною і звичайною для багатьох країн. Присутність жінок важлива не тільки в мирний, а й у воєнний час чи в період збройного конфлікту. Для порівняння: на операційному і бойовому рівнях участь жінок є більш-менш сучасним явищем. На вищому і міжнародному рівнях кількість у збройних силах жінок невелика. У силах НАТО є жінки, так НАТО ревю