Системний метод зорієнтував дослідження на розкриття цілісності діяльності органів держави та місцевих органів самоврядування, політичних партій та громадських організацій, яка попри власну багатофункціональність характеризувалося певною взаємодією та взаємообумовленістю різних її структурних компонентів. Завдяки цьому вдалося не лише всебічно розглянути процеси європейської та євроатлантичної інтеграції України в кінці XX - на початку XXI століття, а й виявити їхні характерні риси, зміст, головні тенденції та закономірності. Йдеться, передусім, про те, що відповідна діяльність в умовах формування національної державності мусила зважати на необхідність дотримування виваженого балансу між національними інтересами та міжнародною кон'юнктурою. Постійне балансування української зовнішньої політики між російським (пострадянським) та європейським і євроатлантичним векторами не сприяло викристалізації прагматичної зовнішньополітичної лінії, яка б адекватно відповідала б глибинним національним інтересам [28, С. 45].

Застосування методу поєднання історичного та логічного дозволило відслідити зв'язок між внутрішніми та зовнішніми чинниками, всебічно розглянути весь комплекс факторів (геополітичних, правових, політичних, регіональних, соціально-економічних, гуманітарних), які мали суттєвий вплив на реалізацію європейського та євроатлантичного покликання України.

В процесі підготовки роботи застосовувалися також проблемно-хронологічний та історико-порівняльний методи. Зокрема, останній дозволив більш ґрунтовно проаналізувати здобутки, передусім, української державної влади на різних етапах реалізації політики європейської та євроатлантичної інтеграції, висвітити її успіхи та прорахунки на цьому шляху. Прагнучи викласти матеріал у чіткій послідовності і логічній завершеності, дисертант використав проблемно-хронологічний метод, завдяки якому зміст роботи побудований переважно за хронологією подій. [21, С. 89]

Герменевтичний метод дозволив всебічно проаналізувати документи та матеріали центральних і місцевих органів державної влади, місцевого самоврядування, політичних партій та громадських організацій. Він дав можливість з достатнім ступенем достовірності дослідити втілення в життя курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію.

Одночасно з кількісним аналізом у дисертаційному дослідженні був використаний статистичний метод для обліку кількісного виміру державної політики європейської та євроатлантичної інтеграції України на різних етапах.

Таким чином, керуючись названими принципами та методами наукового дослідження, які уможливлюють його достовірність, матеріал був систематизований у послідовній і логічно завершеній формі. Максимально об'єктивно були показані процеси формування та втілення державними та недержавними інституціями політики спрямованої на всебічну європейську та євроатлантичну інтеграцію України у зазначений період. Залучення до наукового обігу великого комплексу документів та матеріалів дозволило надати більшої обґрунтованості та достовірності науковим положенням і висновкам дисертаційного дослідження.

Розділ 2. Україна в сучасній глобальній міжнародній системі: курс на членство в НАТО.

2.1. Політичні та правові засади євроатлантичної інтеграції України

Україна після отримання незалежності зробила свій вибір, а саме обрала інтеграцію до ЄС та НАТО. Законодавче закріпленння це знайшло у 2003 році в Законі України «Прооснови національної безпеки». Цей вибір був обумовлений кількома причинами, не тільки політичними і соціально-екномічними, а й культурно-цивілізаційними, тобто бажанням повернутись до цивіліізаційного світу.ю в спільний європейський дім, де пануюють ліберальні цінності. Тобто Україна цивілізаційно відноситься до Європейської цивілізації, хоча і не уся. Україна розсташована між двома цивілізаціями Західною та православною. Цим можна пояснити і не прихильність Сходу і Півдня Украни до НАТО. [23, С. 281]

Проте, роеалізація європейського покликання зіткнулось з низкою негативних чинників, зокрема – відсутністю розуміння проблеми серед населення та низькою політичною волею. Багато людей вважають, що вступ України до НАТО матиме для україни низку негативних наслідків (про що докладно йтиметься у наступній главі роботи). Суспільство розрізнене у своїх поглоядах. Але не має єдиної думки і серед можновалдців, дипломатів і політиків. Плюралзім, звичайно, хороша і потрібна річ для демократичного суспільства, а демократія не лише плюралізм, а і пошук консенсусу. То про яку єдність у суспільстві можна говорити, якщо не може домовитись між собою його найкращща частина – еліта. Владає видає безліч нормативних актівв в яких висловдлює своє єдине бачення проблеми. Неодноразово різні представники різних українських еліт говорили про єдність мціж собою, закріплювали «універсалами» та іншими нормативними актами, але знову після переговорів відмовлялись від зробленого.

Є безліч нормативно-правових актів стосовно проблемитики Україна-НАТО. Напрклад, Кабінет Міністрів України від 18 серпня 2005 р. прийняв постанову «Про подання на ратифікацію Верховною Радою України Меморандуму про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України і Верховним головнокомандуванням Об'єднаних Збройних Сил НАТО з питань трансформації та Верховним головнокомандуванням Об'єднаних Збройних Сил НАТО в Європі щодо використання стратегічної транспортної авіації України в операціях та навчаннях НАТО», що говорить про реалізацію проектів і Хартії про співробітництво України та НАТО ратифікрваної 1997 року. Але знову ж таки і уряд і ВРУ і Президент далі ведуть дискусію про приєднання України до Плану дій щодо набуття членства у НАТО. [38, С. 14]

Також Кабінет Міністрів України від 17 листопада 2005 р. розрибив і схвалив постанову «Про підписання Імплементаційної угоди між Кабінетом Міністрів України та Організацією НАТО з питань матеріально-технічного забезпечення і постачання (NAMSO) щодо утилізації переносних зенітно-ракетних комплексів, легких озброєнь, стрілецької зброї та звичайних боєприпасів». Цей проект був підписаний і введений в дію 2005 року. Ця постанова направлена на вирішення проблеми утилізації військових боєприпасів за підтримки НАТО. Адже питання утилізації боєприпасів є дуже актуальним в Україні. До того ж утилізація боєприпасів є складною і дорогою операцією, а Альянс може забезпечитти українську сторону відповідним фінансуванням та поділитися досвідом. [39, С. 12]

Сьогодні політики і вчені засуджують своєрідний український феномен – «багатовекторності». Вона себе повністю вичерпала. Саме вона