Втім, як уже зазначалось, десь з жовтня 2000 року з офіційної української лексики зникає поняття «євроатлантична інтеграція». Відбувалося це в умовах реального зближення Росії з НАТО на підставі боротьби з міжнародним тероризмом. Виникла небезпека серйозного відставання України у відносинах з Заходом. Нарешті, на початку грудня 2001 року Президент України Л. Кучма вперше публічно висловився стосовно можливості вступу нашої держави до структур Північноатлантичного союзу. На думку тодішнього міністра закордонних справ Анатолія Зленка інтеграція в європейські та єжвроатлантичні структури означалоне якийсь кінцевий визначений стан держави, а процес, в якому вона знаходиться. Процес поступового розвиткустосунків з цими організаціями, вироблення спільних механізмів консультацій, узгоденняпозицій і прийняття рішень. Однак інтеграційні процеси в галузі безпеки в євроатлантичному регіоні стрімко розвивалися. Цьому, зокрема, сприяло й спільна участь багатьох держав як членві НАТО, так і не членів НАТО, в антитерористичні коаліції, розвиток стосунків між НАТО і РФ. Тому Україна не відкидала жодних можливостей для України в майбутньому і наполягала на еннобхідності збереження відкритості Альянсу для всіх європейських держав. [57, С. 21]

В цьому контексті абсолютно логічним виглядало історичне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо стратегії відносин з Альянсом від 23 травня 2002 року. Серед першочергових заходів, необхідних для реалізації цього рішення, були передбачені інтенсифікація процесу реформуванняоборонної сфери, внесення змін і доповнень до Концепції націольної безпеки Воєнної доктрини та проекту Закону щодо Основних напрямів зовнішньої політики України з урахуванням нових стратегічних цілей України щодо НАТО, створення координаційного органу. [49, С. 83]

Отже, як видно з нормативно-правової бази відносин Україна-НАТО має форма чергування спалеску і спаду активності двосторонніх відносин. Ця тенденція спричинена чергуванням демократичних урядів в Україні, з недемократичними. Та ще безліч факторів чинять вплив на відносини Україна-НАТО. Але одне можна сказати, що відносини між Україною та Північноатлантичним союзом не були ініційовані лишу сачасною владою, про що говорить опозиція у вигляді ПР та Соціалістів. Відносини були започатковані одразу після отримання Україною незалежності, а не в останні місяці. Таким чином можна сказати, що людей сьогоднішня опозиція обдурює. Але наша мета не доводити правоту влади, а вказати на позитиви та негативи вступу України до НАТО. Про що будемо говорити далі.

2.2. Переваги і недоліки вступу України в НАТО.

На ті зміни, що відбуваються у середовищі безпеки, Альянс теж має змінитися, щоб зберегти свою ефективність

НАТО прагне по-новому урівноважити свої традиційні завдання, які зосередженні на території Європи з необхідністю реагування на нові глобальні загрози безпеці. Для виконання цих нових місій Альянс також потребує вдосконалення військового потенціалу, в чому може допомогти саме Україна зі своїми кваліфікованими кадрами та досвідом і ресурсами, у цій сфері порібно лише ефективно організувати діяльність ВПК України, переорієнтуватись та отримувати нові замовлення. Вдосконалення військового потенціалу, зокрема, стосовно забезпечення здатності швидкого реагування, зважаючи на характер нових викликів є обовязковим. [49, С. 87]

Празький саміт НАТО дав старт широкомасштабному процесу трансформації в усіх цих галузях задля того, щоб забезпечити здатність Альянсу ефективно протстояти викликам у галузі безпеки у 21 ст., як це було стосовно загроз у минулому. [29, С. 447]

Роль НАТО у галузі боротьби зі тероризмом вималювалися у Празі веаслідок ухвалення військової концепції захисту від тероризму.

Місія нового НАТО полягає у поширенні миру. Не лише на євроатлантичному просторі, а і всюди де цього вимагають люди та туди де вимагає безпека країн-членів НАТО та її партнерів.

Джексон Брюс заявляє, що нова Європа не може бути повною без усіх держав Європи з демократичним режимом правління. Себто органічна Європа це Європа з усіма кранами цього континенту, і вона не буде повно без України, Балтійських держав та держав Центральної, Східної та Південної Європи. Але є одна проблема. Усі ці держави мають керуватись лише демократичними принципами та верховенством права. Це є новою місією НАТО, адже НАТО сьогодні працює на поширення демократії у світі і на поширення людського гуманізму та верховенства права. [19, С. 43]

Україна є дуже важливим елементом у безпеці Європи, адже тут проходять важливі для Європи шляхи постачання нафти та газу з Азії. Контролювати ці важливі для Європи «артерії» є обов’язковим для Європейського Союзу. І від того яка ситуація буде на території України буде залежити постачання газу і нафти до Європи, принаймні до запуску газо гонів «Північний» та «Південний потік», в обхід України та Білорусії. [28, С. 67]

Для цього НАТО повинно робити усе так, щоб Україна була сфері інтересів чи впливу Альянсу для безпеки і Східній Європі.

Проте, є інша думка. Депутата Європарламенту від Великої Британії. Цей депутат підчас перебування у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника дав чітко зрозуміти, що Велика Британія готова віддати Україну у сферу впливу Росії, лише для того, щоб угодити Росії і та перестала ставити вимоги до України і стабільно постачала газ у Європу. Це приклад того, що для європейців безпека, у різних вимірах, дуже важлива, вони ладні поступитись великою кількістю речей лише вбезпечити себе.

Відносно офіційної точки зору, то Яап де Хооп Схеффер на прес-конференції у Вільнюсі за підсумками зустрічі комісії Україна-НАТО в рамках неформальної зустрічі міністрів оборони держав членів НАТО, сказав, що Україна