Слід відмітити, що тактика “прохання /мольба”, включена авторами у стратегію “самоприниження”, характеризується своєрідністю проявлення і деякою суперечністю. Більшість закордонних дослідників наділяють цю тактику асертивними якостями, спираючись на цілеспрямовану проактивність поведінки суб’єкта самопрезентації, використовую чого цю тактику (для досягнення цілі суб’єкт здійснює необхідні активні дії).

Надавання переваги у використанні тих чи інших тактик здійснюється в залежності від соціального контексту, особистісних характеристик, а також цілей та задач, обумовлених в основному соціальним статусом і професійною діяльністю. Вдалося також виявити і описати гендерні, вікові і професійні особливості тактик самопрезентації.

Таблиця 1.1.

Стратегії і тактики самопрезентації

№ | Стратегія самопрезентації | Тактика самопрезентації | Зміст тактик самопрезентації

1 | Уникнення

(стратегія виділена по ознаці “втеча від відповідальності і уникнення рішучих дій”)– | виправдання з запереченням відповідальності (З);–

відречення (З);–

перешкоджання самому собі (З);– |

вербальні заяви суб’єкта, котрі заперечують відповідальність за негативні вчинки чи події (за типом “Я цього не робив”);–

вербальне пояснення суб’єктом причин поведінки завчасно до приходу неприємного положення (для попередження обвинувачень);–

посилання на зовнішні перешкоди, як причини своїх невдач, для попередження небажаних висновків у об’єкта самопрезентації щодо його (суб’єкта) недостатків (зазвичай посилання посилаються на слабке здоров’я, хвороби, надмірні суспільні навантаження і т.д.);

2 | Атрактивна поведінка (стратегія виділена за ознакою “поведінка, що викликає приємне враження про суб’єкта самопрезентації”) – | бажання/намагання сподобатись (А);–

вибачення (З);–

приклад для наслідування (А);– | дії та вчинки з бажанням викликати у оточуючих симпатії до суб’єкта, часто для отримання певної користі від цього (тактика може приймати форму улесливості, комформності, похвала інших, здійснення послуг, дарування подарунків і т.д.);–

визнання відповідальності за будь-які образи, шкоду, що наносилися суб’єктом іншим, або за негативні вчинки. Вербальне та невербальне виявлення каяття і провини (часто проявляються як норма ввічливості);–

поведінка, котру демонструє суб’єкт, представлена як моральна і приваблива, така що викликає повагу та захоплення, бажання наслідувати (зазвичай це принципово в питаннях норм і моралі, самовідповідальне ставлення до роботи і т.д.; вища форма прояву цієї тактики – героїзм;

3 | Самовозвеличування (стратегія виділена за ознакою “демонстрація високої самооцінки і домінування”)– | приписування собі досягнень (А);–

перебільшення своїх досягнень (А);–

виправдання з прийняттям відповідальності (А);– |

заяви суб’єкта про свої достоїнства та попередні досягнення;–

переконання інших суб’єктом у тому, що результати його діяльності мають більш вагомий позитивний вплив, ніж вони мають в дійсності;–

наведення причин, котрі виправдовують і схвалюються для пояснення поведінки, що негативно сприймається, але була вчинена суб’єктом і взяття відповідальності за неї ( за типом “на моєму місці Ви б учинили так само”);

4 | Самоприниження (стратегія виділена за ознакою “демонстрація слабкості”) – | прохання/мольба (А);– |

демонстрація власної безпомічності, слабкості і залежності з метою отримання допомоги і т. і.;

5 | Силовий вплив (стратегія виділена за ознакою “демонстрація сили і статусу”)– | залякування (А);–

негативне оцінювання інших (А);– | висловлювання погроз з метою пробудження страху у об’єкта самопрезентації (тактика використовується для проектування образу суб’єкта як такого, що сильний та небезпечний);–

висловлювання негативних та критичних оцінок на адресу інших людей чи груп, з якими ці люди асоціюються.

Умовні позначення: тактика захисного (З) і ассертивного (А) типу самопрезентації.

Надавання переваги у використанні тих чи інших тактик здійснюється в залежності від соціального контексту, особистісних характеристик, а також цілей та задач, обумовлених в основному соціальним статусом і професійною діяльністю. Вдалося також виявити і описати гендерні, вікові і професійні особливості тактик самопрезентації.

В наш час вагомо розширилося коло професій, у яких самопрезентація слугує дуже вагомою складовою частиною діяльності і впливає на її продуктивність. Виділяють два види таких професій – людино-орієнтовані і предметно-орієнтовані, і шість типів професій, котрі входять у склад даних видів, – публічні і комунікативні, технічні, знакові, біологічні і художні професії.

Ефективність самопрезентаційної поведінки особливо сильно впливає на результат діяльності спеціалістів людино-орієнтованих (публічних і комунікативних) професій, у яких спілкування слугує одним з основних засобів професійної діяльності. Так, виявлено, що представники публічних професій (політики, актори, адвокати, рекламні агенти, журналісти та ін.) в більшій мірі усвідомлюють процес контролю над враженням котре справляють, і для них самопрезентація – усвідомлена проактивна діяльність, визначаюча її успішність. Відмінними рисами представників цього типу є соціальна активність і адаптованість, висока здатність керувати своєю само презентацією для створення потрібного їм враження, уміння швидко орієнтуватися у соціальній ситуації і оперувати великою кількістю самопрезентаційних тактик, з надаванням переваги асертивним.

Представники предметно-орієнтованих (технічних та знакових) професій частіше здійснюють свою самопрезентацію як реактивну діяльність, менш усвідомлювану та контрольовану ними в процесі соціальної взаємодії. Люди цих спеціальностей більше наділені такими рисами як стриманість в соціальних контактах, частим напруженням у особистісних і соціальних ситуаціях, меншою гнучкістю у демонструванні різних форм соціальної поведінки і більш рідшим використанням ассертивних тактик самопрезентації в порівнянні з представниками людино-орієнтованих професій. Представники технічних професій в цілому намагаються уникати соціальної взаємодії і представлення себе іншим.

Крім професійної діяльності на особливості соціальної поведінки людини мають вплив гендерні та вікові характеристики. Слід відмітити, що до цього часу, при всій різноманітності тендерних досліджень, психологи не прийшли до спільної думки щодо питання про гендерні відмінності в самопрезентації особистості. Думка про те що чоловіки частіше застосовують