Цікавим і доцільним в умовах соціальних трансформацій, які відбуваються в нашій країні, видається дослідження гендерних аспектів політичного лідерства. Як відомо, дослідження проблеми лідерства починається з теорії рис. Згодом предмет наукового інтересу змістився на стосунки лідера та його оточення. Після розробки «ситуативної» теорії лідерства, дослідники почали активно цікавитися змістовими характеристиками діяльності політичних лідерів.

Традиційно лідерство як соціально-психологічний феномен вивчалось майже без врахування статі, тому що лідерська роль апріорно вважалась маскулінною. На керівних державних посадах, а також у масових громадсько-політичних організаціях, партіях в основному перебувають чоловіки, які й формують політику держави в її власне «чоловічому вбранні». Проте, логічно припустити, що жінка-політик може більш компетентно оцінити проблеми жінок, що вона буде більш адекватно представляти жіночу частину населення. Так само, політичному діячу чоловічої статі простіше і зрозуміліше репрезентувати інтереси чоловіків, як природно близької йому біо-психо-соціальної групи [34].

Зазначимо, що і чоловік, і жінка у соціальній ролі політичного лідера можуть стверджуватися як людина взагалі. Але, наголосимо на тому, що вони можуть проявляти себе ще й у гендерній ролі чоловіка і жінки. Тобто, кожен політичний лідер кожним своїм суб’єктним учинком актуалізує не тільки притаманну йому загальнолюдську сутність (здатність до вільного творення себе і світу), але й сутність статево-рольову, стверджується як політик-чоловік чи як політик-жінка, керуючись при цьому не тільки загальними, але й специфічно чоловічими і специфічно жіночими почуттями, ціннісними орієнтаціями, мотивами, використовуючи не тільки універсальні, але й специфічно гендерні способи діяльності тощо.

Кожна людина займає у соціальній системі декілька позицій. Кожна з них передбачає певні права та обов’язки та називається статусом. Людина може мати декілька статусів, але частіше за все лише один визначає її положення у суспільстві. Виділяють природній та професійно-посадовий статуси. Природній статус передбачає наявність значущих і відносно стійких характеристик (стать, вік, задатки). Професійно-посадовий – це визначальний статус для дорослої людини, частіше за все він є основою інтегрального статусу. Він відображає соціальне, економічне і виробниче становище людини (банкір, адвокат, політик).

Соціальну роль слід розглядати у двох аспектах: рольового очікування і рольового виконання. Між ними ніколи не буває повного співпадіння. Але кожен з аспектів має велике значення. Наші ролі визначаються перед усім тим, чого очікують від нас інші. Ці очікування асоціюються зі статусом, котрий ми маємо.

Згідно з теорією соціальних ролей, багато гендерних відмінностей є продуктом соціальних ролей, котрі підтримають або придушують в чоловіках та жінках певні варіанти поведінки. Отже, гендерна роль – це диференціація діяльності, статусів, прав і обов’язків людей в залежності від статевої приналежності. Гендерні ролі – вид соціальних ролей, вони нормативні, виражають певні очікування і проявляються у поведінці. На рівні культури вони існують у контексті певної системи статевої символіки і стереотипів маскулінності та фемінності. Це зовнішній прояв моделей поведінки і відносин, які дозволяють іншим людям судити про ступінь приналежності когось до чоловічої чи жіночої статі [41].

Знання про те, як слід поводитись у відповідності з конкретною гендерною роллю, сприймаються і засвоюються особистістю в процесі гендерної соціалізації. Гендерна роль, так як і будь-яка інша соціальна роль, представляє собою функцію різнорівневих явищ об’єктивного та суб’єктивного порядку, котрі знаходять своє відображення в рольовій поведінці [42].

Соціальні психологи вважають, що дві основні причини, через які люди намагаються відповідати гендерним очікуванням, – це нормативний та інформаційний тиск.

Непропорційне представництво жінок у органах влади, на жаль, є загальновідомим фактом суспільного життя. У той час, коли жінки складають 54 % виборців України, в парламенті жінок лише 7,8 %. Дослідники, аналізуючи причину цього явища, виділяють ряд загально визначених чинників, що діють не лише в Україні, а й у світі. До них належать передусім гендерні відмінності політичної соціалізації, що обумовлюють слабку мотивацію жінок до політичної активності; нерівномірність у розподілі кожного ґатунку ресурсів, що обмежує можливості жінок-політиків; особливості жіночого життєвого сценарію, який передбачає одноосібну відповідальність жінки за сімейне благо, а також домінування у масовій свідомості традиційних гендерних стереотипів. Роль останніх, з огляду на їх широку розповсюдженість, вимагає особливої уваги [43, с. 260].

Отже, гендерні стереотипи – це сформовані в культурі узагальнення про поведінку чоловіка та жінки в повсякденному житті. Певна гендерна роль та відповідність її гендерним стереотипам реалізується через механізм соціального впливу, тобто через нормативний та інформаційний тиск. Нормативний тиск може виявлятися у випадку осудження суспільством тих його членів, поведінка яких не відповідає традиційним гендерним нормам, наприклад, особливе ставлення до людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією.

Інформаційний тиск визначається через прагнення людини відповідати певним нормам та стандартам, тобто коли людина намагається поводитись таким чином, як вимагає цього середовище, в якому вона живе та розвивається. Можна визначити, що вплив нормативного тиску обумовлений прагненням людини пристосуватися до оточуючих, а інформаційного – прагненням бути правильним. Взаємодія цих видів соціального тиску визначає певний тип не тільки засвоєння, але й виконання соціальних норм [44, с.132].

З другої половини ХІХ ст.. до нашого часу триває поступова «здача позицій» патріархальною свідомістю у цій сфері. І хоча розвиток соціальних відносин зробив неможливим обмеження жіночого буття лише сферою «хатнього», «сімейного», актуальним залишається стереотипне уявлення про вторинність професійної реалізації для жінки порівняно з реалізацією особистісною, що