Глобальне поширення демок-ратії стало відповіддю на істо-ричні виклики принципово но-вої ситуації, що cклалась у світі на порозі XXI ст., основу якої становить безпрецедентний роз-виток постіндустріального суспільства та гуманітарних техно-логій. Постіндустріальне суспіль-ство потребує відповідної форми політичної організації, яка б за-безпечувала умови для розкриття творчих можливостей людини та потенціалу нових технологій, що можливо лише за умов вільного, демократичного суспільства, яке сповідує максиму «вільна люди-на – розвинене громадянське суспільство – сильна держава».

Основою демократичного ладу є людина, спроможна розкрити його потенціал, для якої демок-ратія є природним середовищем задоволення особистих та сус-пільних інтересів. Саме за демок-ратії розквітає громадянське сус-пільство – сфера самовиявлення вільних індивідів та їхніх добро-вільно сформованих асоціацій, для якої властиві горизонтальні, не санкціоновані державою зв'яз-ки між громадянами, що мають справді колективний, характер. Сучасна демократія вимагає від особи не лише політичної актив-ності, а й усвідомлення нею власної ролі і значення в житті сус-пільства, а також дій у відповідності до власних переконань і цінностей.

В Україні вже тривалий час відбуваються суперечливі та складні трансформаційні процеси в економіці, політиці та націо-нальній самосвідомості. В процесі демократизації наша країна подо-лала певний відтинок шляху і пе-ребуває на етапі становлення полі-тичних інститутів демократії. Проте конституційне закріплення основних інститутів та принципів демократії – лише один з кроків на шляху демократизації. Україні вкрай необхідні консолідація де-мократії, тобто становлення і відтворення демократичної полі-тичної практики, моделей та зразків поведінки, характерних для демократичної політичної культу-ри, подальше формування та удос-коналення різноманітних демок-ратичних структур, звикання лю-дей до життя в умовах демократії.

Важливими етапами на шляху українського суспільства до де-мократичної консолідації є вихо-вання толерантності, поваги до прав людини, вміння долати сте-реотипи, знаходити компроміс. Необхідно, щоб громадяни знали свої права і обов'язки, були впев-нені, що можуть впливати на зміни в суспільстві, дотримува-лись закону, мислили критично і незалежно.

Питання громадянської освіти знайшли відображення у проекті концепції дванадцятирічної освіти. Незважаючи на відмінності в Підходах, методиках та масштабах національних систем громадянсь-кої освіти, єдиною залишається їх мета – виховання громадяни-на, який цінує та готовий відсто-ювати ідеали свободи, демокра-тичні цінності і права людини.

В умовах посткомуністичної трансформації розвиток системи громадянської освіти є важливою складовою перехідного процесу до стабільної демократичної сис-теми. І хоча від дня проголошен-ня незалежності процес становлення громадянської культури в Ук-раїні пройшов ряд важливих етапів – багатопартійність, альтернативні вибори, розвиток ме-режі недержавних організацій та добровільних асоціацій грома-дян, – існуюча в нашій державі система освіти слабо зорієнтова-на на формування у молоді де-мократичних цінностей, вихован-ня громадянина демократичної держави. Навчально-виховний процес недостатньо спрямований на формування демократичного світогляду. Серйозною перешко-дою на шляху громадянської ос-віти та виконання є розрив між теоретичними знаннями і повсяк-денною соціальною практикою.

Громадянська освіта є важли-вим компонентом демократичних перетворень ще й тому, що звер-тається до проблем побудови си-стеми, яка визначає і встановлює єдині «правила гри» для організацій та індивідів. Громадяни пе-рехідних суспільств потребують вміння оцінювати конкуруючі пропозиції політиків. Школа, як осередок громадянської освіти, має сприяти розвиткові демократич-ної політичної культури, форму-ванню громадянської компетент-ності, політико-правових знань, політичних умінь, гідності та відповідальності молодих людей, усвідомленню і визнанню ними демократичних принципів життя та пріоритету прав людини.

Відтак, розбудова сучасної си-стеми громадянської освіти набу-ває надзвичайної актуальності, що зумовлена такими реаліями політичного життя України:*

спонтанністю, неузгодженістю та безсистемністю зусиль, спрямованих на демократизацію суспільного життя;*

небезпечно низьким рівнем суспільного прийняття демокра-тичного ладу та довіри до нього;*

недемократичністю відносин між державою та суспільством і державою та особою.

Демократія – це триваюча спроба відтворити сферу грома-дянського стану. Отже, Україні потрібна така система .грома-дянської освіти яка б сприяла пе-реходові до демократії, станов-ленню демократичних норм і цінностей особистості та суспіль-ства, заохочувала громадян мис-лити критично та незалежно.

Сучасне суспільство потребує такої форми політичної організації, яка б забезпечувала розкриття творчого потенціалу людин. Це можливо лише за умови вільного, демократичного устрою, де провідною є максима “вільна людина – розвинуте громадянське суспільство – сильна держава”.

Основою демократичного ладу є людина, для якої демо-кратія та громадянське суспіль-ство є природним середовищем задоволений її особистих та су-спільних інтересів. Громадян-ське суспільство – що сфера самовияву вільних індивідів і до-бровільно сформованих асоціа-цій, горизонтальних не санкціонованих державою зв'язків між громадянами. Сучасна демокра-тія вимагає від особи не лише політичної активності, а й усві-домлення, нею власної ролі й значення у житті суспільства та відповідальної дії згідно з влас-ними переконаннями і цінностями.

Намагання звільнитися від спадщини тоталітаризму в еко-номіці, політиці та національній самосвідомості не призводять в Україні де бажаного успіху зок-рема й через не сформованість у суспільстві системи цінностей, моделей та зразків поведінки, характерних для демократичної політичної культури. За цих умов особливого значення набуває громадянська освіта.

Громадянська освіта є склад-ною динамічною системою, що поєднує: –

громадянські знання, на основі яких формуються уявлен-ня про форми і способи функ-ціонування громадянина в полі-тичному , правовому, економіч-ному, соціальному та культурному полі демократичної держави;–

громадянські уміння та досвід участі у соціально-політичному житті суспільства та практичного застосування знань; –

громадянські чесноти, норми, установки, цінності та якості, притаманні громадяни-ну демократичного суспільства.

Як процес розвитку і розпов-сюдження громадянська освіта є широким комплексом освітніх і виховних зусиль. Багатий досвід громадянської освіти на-копичено в країнах зрілих де-мократій, однак він не може бути автоматично перенесений в українську освітню практику. Українська педагогіка спираєть-ся на багату спадщину, кращі традиції у вихованні грома-дянськості. За останні роки в нашій країні зроблено ряд кроків щодо