Тероризм прийнято класифікувати з рядом критеріїв: Мартинов А. Тероризм як випробування нового світового устрою // Демокр.Укр.-2004.-16 вересня ст.4–

за сферою дії тероризм може бути внутрішньодержавним і міжнародним. Внутрішньодержавний тероризм пов’язаний з діяльністю як державних структур з придушенням інакомислення з допомогою превентивного насильства і насадження страху в суспільстві; він характерний лише для однієї окремо взятої країни і не виходить за її територіальні межі. Міжнародний тероризм визначається державним департаментом США як “тероризм”, що торкається громадян і території більш ніж однієї країни.–

з погляду належності суб’єктів терористичної діяльності до державної влади тероризм поділяється на державний терор і недержавний тероризм. Різниця між першим і другим полягає в тому, що державний терор є відкритим насильством з боку пануючої еліти, а недержавний тероризм – насильство і залякування, що використовуються терористичними угрупуваннями, які або не беруть особистої участі в діяльності державних органів, або протиставляють себе суб’єктам державної влади.–

за словами, що використовуються в ході терористичних актів, можна виділити тероризм із застосуванням звичайних засобів ураження (холодна і вогнепальна зброя та інше), а також із застосуванням зброї масового знищенням (біологічної, хімічної, ядерної). Мартинов А. Тероризм як випробування нового світового устрою // Демокр. Укр.-2004.-16 вересня ст..4.

Розділ ІІ

Тероризм – одна із глобальних проблем

На початку ХХІ ст. століття на позицію однієї з найнебезпечнішим серед усіх проблем висувається тероризм глобального масштабу. Події 11 вересня 2001 року в США показали, що період латентного розвитку тероризму глобального типу закінчився і перетворюється на такий самий потужний фактор загрози поступальному розвитку світового товариства, як й інші глобальні проблеми сучасності. Буднін В. Тероризм – одна із глобальних проблем сучасності // Піч.-2004.-№36 ст.6-8

Найбільш відомі терористи ін організації (басиська ЕТА, військове крило партії “Шин фейн”, “Тигри Тамил Іламу”, у Шрі-Ланці та ін.). мали взьконаціоналістичну ідеологічну базу обмежений регіон своїх операцій і переслідували обмежену, суто регіональну мету-відокремлення від тієї держави, в якій перебуває їхня національна громада. Підтримка такої діяльності тільки малою громадою обмежує людські і фінансові ресурси “національного» тероризму, які є цілком достатніми для збереження дієздатності відповідних угрупувань протягом багатьох десятиліть. Саме в силу недостатності зазначених вище ресурсів і вузько націоналістичних цілей усі подібні угрупування являють собою локальні організації, нездатних навіть претендувати на те, щоб стати явищами більш широкого, глобального масштабу.

Не могли вийти на такий рівень і терористичні рухи суто ідеологічного ґатунку, як “Роме Арме ????” у ФРН, дрібні, але численні маоїстські групи в Азії або Латинській Америці.

У цілому ж період багаторічної конфронтації “радянського” і західного блоків широкомасштабна державна підтримка (у тому числі не стільки таємна, скільки завуальована з мовчазної згоди обох сторін) явоєї кра??? Виявлялася на більш високому рівні, ніж підживлення терористичних груп, рівні: її отримували масові рухи, які могли б кардинально змінити політичну ситуацію в своїй країні (найбільш яскраві приклади – політика СРСР стосовно американської присутності у В’єтнамі в 70-ті рр. або допомога США моджахедом у їхній війні проти радянських військ в Афганістані в 70-80рр.)1

За результатами афганської політики Вашингтона того часу напрошується досить важливий висновок узагальнюючого характеру, який зводиться до того, що рішення тактичних завдань (у цьому разі – щодо обмеження геополітичного впливу СРСР) завдяки підтримці рухів із іншою ментальною (основні постулати Шаріату прямо протилежні більшості ціннісних установок “американського способу життя”) й ідеологічною (Мусульманська або переважно християнська релігія в кожній із цих двох країн) базою в стратегічному плані призводить до прямо протилежних результатів для держави – спонсора таких рухів. Як з’ясувалося згодом, саме американські гроші послужили первинною фінансовою основою становлення Талібану, осередків ісламського екстремізму, які пізніше стали базою для виникнення організації Усами Бен Ладена. Коростін О.Е Проблеми провінції фінансуванню тероризму // Науковий вісник. – 2004. - №1.- ст.53-58.

2.1. Ісламський фундаменталізм.

Саме тероризм, що використовує окремі потулати мусульманського віровчення, у даний час найбільш повно виявив відмітні риси явища справді глобального масштабу, із широким діапазоном своєї дії й рядом нових рис впливу на загострення кризової ситуації в країнах і регіонах.

Діяльність організації під керівництвом Усами Бен Ладена демонструє цілий ряд якісних особливостей сучасного тероризму, через що він став загрозою глобального порядку. Насамперед привертає до себе увагу інтернаціональний характер такої діяльності як щодо країн, де здійснюють операції екстремісти, так і щодо “хіатерланду” – типових позицій підтримки цієї організації. Мартынов Б.Ф., Голубева Е.Е, Исламский терроризм в странах Западного полушария: вчера, сегодня // Латинская Америка. – 2002. - №5 ст.30-40 Розслідування подій 11 вересня 2001 року показало, що хоча удару було завдано по США, його підготовка проходила в Афганістані, ФРН і інших країнах світу. Такі ж терористичні акти за останні три роки були вчинені або зупинені в Росії, Іспанії, Великобританії, навіть у Туреччині, Йорданії і Саудівській Аравії з її ортодоксальними ісламськими підвалинами. З іншого боку, реакція більшості населення арабських держав і мусульманської діаспори в неісламських країнах на весь ланцюг подій від “чорного вівторка” 2001 року в США до сучасних втрат американських військ та їх союзників в Іраку й Афганістані показала, що