за-воюванням значних територій Римської імперії. Родова органі-зація не була пристосована для панування над завойованими територіями. Це призвело до розвитку прафеодального (або ран-ньофеодального) ладу на землі колись-то могутньої Римської імперії. Шляхом виникнення прафеодальної держави із первіс-ного ладу йшов розвиток і держав на території Європи (Ірлан-дія), в Давній (Київській) Русі, в Азії у арабів і т.д. У Київській Русі формування ранньофеодальної державності супроводжува-лося запрошенням на князювання варягів.
В утворенні кожної держави має значення цілий комплекс причин — економічних, політичних, внутрішніх, зовнішніх, тому що виникнення держави у кожного народу має свої особливості, характеризується певними рисами.
Є чимало народів і націй, що створили свої держави лише у XX столітті. Внаслідок конкретних історичних причин вони або ні-коли не мали власної держави, або втратили ранню державність і тривалий час входили до складу інших багатонаціональних дер-жав, відчували національні утиски з боку пануючої влади основ-ної нації (наприклад, Україна у складі дореволюційної Росії). Ба-гато хто з них зуміли домогтися власної державності у XX ст. в ре-зультаті реалізації права націй на політичне самовизначення. Ця причина була вирішальною, й супроводжувала характерна для ви-никнення ранніх держав соціальна неоднорідність суспільства, його суперечливість. Такі держави утворилися в процесі ліквіда-ції імперій, колоній, суверенізації державноподібних утворень.
Так, на руїнах колишніх колоніальних імперій в Азії, Афри-ці, Латинській Америці, Океанії з середини 50-х років XX ст. виникло понад 90 нових держав, їх кількість у наші дні зросла. Поповнив ряди нових держав розпад СРСР. До держав, що утво-рилися внаслідок розпаду СРСР, належать Україна та інші країни СНД.