15,1% – не вважають походження визначальною ознакою належності до української нації, визна-ючи достатність громадянства України, проте акцентують обов’язковість використання укра-їнської мови, дотримання українських націо-нальних традицій і виховання на них дітей. Таке розуміння нації можна умовно визначити як куль-турницьке.

Звідси видно,що у всіх регіонах України відносна біль-шість жителів засвідчують громадянське розуміння нації. Водночас, співвідношення груп з різним розу-мінням є різним.

Так, на Заході України до групи з громадянським розумінням нації (34,3%) наближається за чисель-ністю група, що надає перевагу скоріше етнічному її визначенню (30,4%) і лише дещо меншою (27,6%) є група, яка схиляється до культурницького її розу-міння. У Центрі найбільш чисельними є групи при-хильників громадянського (42,4%) та етнічного (38%) визначень. На Півдні і Сході – виразно домі-нує громадянське розуміння (44,4% та 48,1%, від-повідно), водночас приблизно третина жителів кож-ного регіону схиляються до етнічного визначення нації.

Примітною є та обставина, що громадянське та етнічне розуміння нації більшою мірою корелюють з прагматичним розумінням громадянства України, культурницьке – з ціннісним (таблиця 2.6 “Уявлення про те, що означає бути громадянином...”).

Загалом, якщо взяти до уваги домінування у свідо-мості жителів усіх регіонів України вказаного вище розуміння патріотизму (з переважанням його грома-дянського змісту) та поширеність громадянського розуміння української нації, то можна констатувати, що, попри певну соціально-культурну і психологічну відчуженість між регіонами, в цілому в суспільній свідомості наявні риси, які можуть слугувати осно-вою формування спільної громадянської ідентич-ності.

ВИСНОВКИ

Узагальнюючи наведені дані, можна констату-вати наступне.

1. В ідентичності громадян України існують виразні регіональні відмінності. Так, у Централь-ному, Південному та Східному регіонах перева-жає локальна територіально-просторова ідентич-ність, тоді як у Західному – загальноукраїнська. З точки зору мовної ідентичності, на Заході та в Цен-трі країни виразно переважають групи, що вико-ристовують у спілкуванні винятково українську мову, на Півдні і Сході – групи, що використову-ють російську. З точки зору соціально-культурної ідентичності, на Заході і в Центрі виразно перева-жають прихильники української культурної тра-диції, на Півдні і Сході – радянської і російської. При цьому, спостерігається високий ступінь коре-ляції між мовною і культурною ідентифікаціями: з українською культурною традицією ідентифіку-ють себе насамперед ті, хто віддає перевагу укра-їнській мові; з російською або радянською – росій-ській. Водночас, ця кореляція не є абсолютною: українська культурна ідентичність властива зна-чному числу російськомовних громадян.

2. Найбільш виразно регіональні відмінності соціально-культурної ідентичності та психологічні особливості взаємного сприйняття жителями регі-онів одні одних виявляються в оцінках респонден-тами ступеню своєї близькості до жителів інших регіонів України та сусідніх країн (як референт-них). Зазначені оцінки свідчать про те, що грома-дяни України загалом вважають більш близькими до себе жителів Росії і Білорусі, ніж Західноукраїн-ського регіону (Волині, Галичини, Буковини і Закар-паття). А жителі кожного регіону вважають більш близькими жителів сусідніх з відповідним регіоном країн, ніж своїх співгромадян з інших регіонів власної країни. Це може свідчити про певну взаємну від-чуженість жителів українських регіонів.

3. Водночас, в ідентичності українських гро-мадян спостерігаються спільні риси, важливі для формування єдиної громадянської ідентичності жителів України та української громадянської нації. Так, абсолютна більшість громадян воло-діють державною українською мовою в достат-ньому для спілкування обсязі – що свідчить, що вона може відігравати роль мови міжнаціональ-ного спілкування. Абсолютна більшість жителів усіх регіонів вважають Україну своєю Батьків-щиною і відчутна більшість – обрали б її Бать-ківщиною, якби мали можливість вибору. Пере-важна більшість жителів усіх регіонів вважають себе патріотами України, відчутна або відносна більшість – пишаються своїм українським грома-дянством. У свідомості жителів усіх регіонів пре-валює розуміння патріотизму, яке має громадян-ський зміст і включає такі риси, як праця на благо України, готовність боротися за дотримання прав і свобод усіх українських громадян, прагнення до рівності прав усіх національностей, знання історії і культури України та бажання виховувати в дітях любов до неї, повага до законів та інститутів влади. Так само превалюючим є громадянське розуміння української нації – як усіх громадян України, неза-лежно від їх етнічної належності, мови, якою вони спілкуються, національних традицій, яких вони дотримуються і на яких виховують своїх дітей. Узагальнені дані, що свідчать про регіональні відмінності та спільні риси в ідентичності громадян України наведені у врізках “Регіональні особливості ідентичності громадян України” та “Особливості ідентичності жителів окремих областей України”, що є додатками до цього розділу.

Зазначені спільні риси ідентичності жителів різ-них регіонів України можна розглядати як основу формування української громадянської нації, сві-домої лояльності до держави, соціальної солідар-ності між різними суспільними групами.

2.2 Проблеми полікультурності населення України

Україна не є унікальною в сенсі наявності територіальних відмінностей. Такі відмінності спостерігаються в кожній країні, де для цього існують історичні причини, наявні багатоетнічний та/або багатоконфесійний склад населення, нерівномірність соціально-економічного розвитку, різні геокультурні та, відповідно, геополітичні орієнтації громадян тощо.

Самі по собі такі відмінності не становлять загрози цілісності громадянської нації та територіальній цілісності держави. Ризик виникає тоді, коли ці відмінності поєднуються та набувають чітко окресленої географічної локалізації – тоді вони здатні набути характеру протиріч.

Україні, по-перше, притаманні всі зазначені відмінності в найбільш ризикованому їх поєднанні (йдеться про ототожнення національно-етнічної ідентичності з конфесійною та водночас – культурно-цивілізаційною; великим групам громадян України (регіональним спільнотам) властиве саме таке поєднання