Реферат

Регіональна політична еліта у час виборчої кампанії

Проаналізовано виборчий процес на регіональному рівні. Виявлено домінуючу тенденцію до зрощення влади виконавчої і представницької, причому консолідація владних структур відбувається під егідою державно-адміністративного органу

Ключові слова: регіональна політична еліта, вибори, політичні партії, громадські організації, виконавча влада.

Будь-яке суспільство значною мірою завдячує своїм існуванням і розвитком еліті. Формування національної еліти, як показує реальність і стверджують науковці, відбувається завдяки зовнішнім і внутрішнім факторам.

Процес елітотворення проходить певні стадії, кожна з яких має свої специфічні ознаки. На нього впливають як об’єктивні, так і суб’єктивні чинники.

Поряд з процесом формування й становлення елітарних структур загальнодержавного масштабу сучасної України, проходить не менш цікавий процес становлення й формування регіональної еліти. Ю. Бурімейко й А. Рибак вважають регіональною елітою таку “соціальну групу, що представляє як адміністративно-управлінські органи регіону, так і політичні, суспільні й громадські організації, діяльність яких суттєво впливає на соціально-економічний та науково-технічний розвиток регіону” [1, с. 50]. Отже, якщо дотримуватися даного визначення, регіональна політична еліта мала б складатися з голів і заступників обласних, міських, районних, селищних та сільських рад, депутатів цих рад, керівників управлінь і відділів місцевих держадміністрацій, лідерів політичних партій і голів політичних, суспільних та громадських організацій.

На наш погляд, відчутний вплив на політичні процеси в регіоні здійснюють також депутати Верховної Ради України від цього регіону, керівники фракцій і постійних депутатських комісій обласних рад та міської (обласний центр) ради, а також керівники найбільш впливових у регіоні ЗМІ. Вищенаведене визначення включає вказані нами категорії, але не в повній мірі. Тому ми будемо керуватися розширеним визначенням феномена “регіональна політична еліта”, за яким це особи, які здатні впливати на процес прийняття політичних рішень у регіоні.

У кожному регіоні формується власна політична еліта, яка функціонально відповідає всім критеріям елітарної сутності, але обмежена територіальними рамками. Хоча регіональна еліта не завжди є складовою частиною власне державної еліти, проте є тим фундаментом, на котрому зводиться велична споруда загальнонаціональної еліти. Саме завдяки підтримці з боку місцевих елітарних структур може в повній мірі реалізувати себе центр.

Крім того, регіональна політична еліта, її лідери й структурні підрозділи живлять загальнонаціональну еліту, є для неї джерельною базою як з точки зору кадрових вживлянь, так і з точки зору ідейних ін’єкцій.

Проблем як у творенні елітарних інститутів, так і у взаємостосунках між групами еліт, зокрема між центральними й регіональними, існує багато. Серед них, як зазначає А. Савков, “слабо розвинена система підготовки елітних адміністраторів; досить часто вирішальне значення щодо призначення на посаду мають особисті зв’язки, а не професійні якості” [5, с. 128].

Ще одна із сучасних значимих ознак формування української політичної еліти така: політичні лідери, депутати, керівники державних органів тісно пов’язані з бізнесом, чи приходять з нього, або ж починають займатися на певному етапі політичної діяльності власним бізнесом, “виступаючи у ролі підприємців, гравців економічного поля” [3, с. 312]. Це стосується і значимих фігур українського істеблішменту, і осіб, які займають провідні посади в політичних, економічних і владних інституціях регіонів.

Такий стан справ дає певні підстави В. Полохала стверджувати, що в українській політиці зараз домінують тіньові форми узгодження й ухвалення рішень елітними групами за умов панування на всіх рівнях владної ієрархії клієнтальних, неформальних, закритих для суспільства стосунків. А це означає, що відбулося повне зрощення підприємництва й влади, а саме владарювання перетворилося на прибутковий і досить безпечний бізнес [4, с. 5].

З цього приводу в дослідженні, проведеному Інститутом соціології НАН України разом з фондом Еберга, авторами якого були М. Шульга, О. Потєхін, М. Бойко, О. Парахонська та Т. Шульга, знаходимо різко негативну характеристику національної еліти, яка “розуміє тимчасовий характер володіння владою і використовує владу тільки для свого власного збагачення, усвідомлюючи, що її діяльність, спрямована на власний добробут, знищує економіку і соціальну сферу суспільства, ставить під загрозу саме існування держави і суспільства” [6, с. 20]. При цьому саме поняття (термін) „еліта” авторами названого аналізу не заперечується.

З огляду на таке розуміння політичного пострадянського простору О. Якубовський пропонує користуватися терміном “політико-адміністративна еліта”, тобто сила, яка “представляє собою нечисленну групу політиків, що монополізують право на прийняття принципових рішень, і чиновників (бюрократів), яким запропоновано цю владу здійснювати” [6, с. 20]. Значимість бюрократії, яка виконує волю політичної еліти на регіональному рівні, особливо суттєва.

Особливість характеристики регіональної політичної еліти визначається процесом її формування. Ключові політичні інститути держави детермінують механізми утворення регіональної еліти. Формується вона двома шляхами: органи державної адміністрації – шляхом призначення; система рад – шляхом участі й перемоги в регіональних виборах.

Виявити логіку й тенденції розвитку регіональної еліти, у тому числі й перспективи цього розвитку, вплив політичних структур на населення, визначити рейтинг політичних еліт (при наявній дрібнопартійності, яка певним чином спричиняє розмивання політичної еліти) допомагають вибори депутатів до рад усіх рівнів.

Хмельницька область, на нашу думку, являє собою досить цікавий об’єкт дослідження. Унікальність полягає в тому, що хоч знаходиться Хмельниччина в південно-західній частині нашої держави, вона ввібрала в себе характерні ознаки районів центрального регіону й відображає особливості вказаного регіону. Відповідно до цього нами проводиться аналіз складу депутатів обласної ради, Кам’янець-Подільської міської ради та складу керівників структурних підрозділів Кам’янець-Подільської міської адміністрації. Кам’янець-Подільський, унаслідок своїх історичних особливостей, відображає характерні особливості будь-якого міста. У результаті виборів склад депутатського корпусу Хмельницької обласної ради, чисельність якого становить 78 осіб, оновився весною 2002