Прибутки від партійних видань, продажу партійної символіки, проведення лекцій, концертів тощо як самостійні статті доходів властиві всім політичним партіям (на обласному рівні наявність та-ких статей доходів відзначили 14% —17% респондентів, на цент-ральному — 68% — 72%). Особливість цього джерела полягає в тому, що функціонування власних ЗМІ, випуск партійної літерату-ри та символіки навряд чи є прибутковою справою, оскільки по-требує дотацій. Тому якщо на обласному рівні реалізація цієї про-дукції і може зараховуватися до статті прибутку, то на центрально-му рівні вона однозначно буде віднесена до видаткової частини.

Тепер проаналізуємо державне фінансування політичних партій в Україні. Це досить нове джерело їхніх доходів. У світі існують три основні системи державного фінансування. У рамках першої з них фінансуються тільки політичні партії, представлені в парла-менті, а розподіляються субсидії між ними або пропорційно чис-лу мандатів (Болгарія), або в різних сумах за кожний мандат (Фінляндія). По цьому шляху пішла й Україна. У ст. 17 закону "Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України у зв'язку із запровадженням державного фінансування політич-них партій" указано, що політична партія має право на отримання державного фінансування її статутної діяльності, якщо по-перше, на останніх чергових виборах народних депутатів України вибор-чий список кандидатів у депутати від цієї партії отримав чотири та більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, по-друге, політична партія входила до складу виборчого блоку політичних партій, виборчий список якого отримав чотири та більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

У межах другої системи фінансуються не лише політичні партії, які представлені в парламенті, і державні субсидії розподіляють-ся з урахуванням числа голосів, отриманих партіями на виборах (Бельгія, Іспанія).

В Іспанії державні субсидії на поточну діяльність політичних партій, представлених у нижній палаті, розподіляються між ними пропорційно як до кількості мандатів, так і до числа здобутих ни-ми голосів. Для визначення розміру субсидій відповідний бюд-жетний депозит ділиться на три рівні частини. Одна з них роз-поділяється між політичними партіями пропорційно до кількості мандатів, отриманих кожною політичною партією на останніх ви-борах у Конгрес депутатів, а дві інші — пропорційно числу голосів виборців. За цього не враховуються голоси в тих виборчих окру-гах, у яких партію підтримали менше 3% виборців, виборчі бюле-тені яких визнано дійсними.

За третьою системою державного фінансування фінансуються всі політичні партії, що взяли участь у виборах і відповідають за-конодавчо визначеним умовам, причому незалежно від того, чи представлені вони в парламенті, чи ні (Австрія, Греція, Франція, Чехія, Швеція, Німеччина).

Слід зазначити, що проблема державного фінансування політичних партій в Україні була поставлена на порядок денний іще в 1992 році, коли готувався закон про об'єднання громадян, який мав поширюватись і на діяльність політичних партій. Депутат Верховної Ради II — III скликань, керівник Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко вважає, що невстановлення в цьому законі системи державного фінансування політичних партій при-звело до того, що партії "фактично були позбавлені повноцінних і легальних джерел фінансування. Адже за тієї економічної ситу-ації, в якій перебувала Україна тоді й у якій вона перебуває й досі, немає, звісно, підстав сподіватися на те, що шляхом доб-ровільних пожертвувань як громадян, так і фізичних осіб можна зібрати достатні кошти для легального фінансування". У березні 2003 році з ініціативи народного депутата України І. Гриніва Вер-ховна Рада розглянула підготовлений і внесений ним проект За-кону України "Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України у зв'язку із запровадженням державного фінансування політичних партій", який передбачає фінансування статутної діяльності партій, не пов'язаної з участю у виборах до органів державної влади, місцевого самоврядування та відшко-дування витрат окремих партій та партій, що входили до виборчих блоків, пов'язані із фінансуванням їхньої передвиборної агітації під час виборів народних депутатів України, за рахунок коштів за-гального фонду Державного бюджету України. Даний закон був підписаний Президентом 27 листопада 2003 року. Вступити в си-лу він має з першого січня 2005 року.

Відкритість і прозорість фінансування політичних партій завжди була слабким місцем виборних демократій через низку як об'єктивних, так і суб'єктивних причини До числа об'єктивних при-чин можна віднести складність визначення розміру витрат партій та проблематичність розрізнення офіційних і неофіційних джерел та механізмів фінансування, а до суб'єктивних — небажання політичних сил афішувати такі дані та певний ризик для осіб, які фінансують політичні партії, з огляду на можливість використання цього факту проти них. Згідно зі ст. 14 закону "Про політичні партії" держава гарантує їм право розпоряджання своїми кошта-ми та майном для виконання статутних завдань. Але, виходячи із свого специфічного правового статусу добровільного об'єднання виключно громадян, що має на меті здобуття державної влади, формує політичну волю громадян та бере участь у виборах, партії мають певну специфіку і суттєві обмеження щодо фінансування своєї діяльності. Також, за загальним правилом, не допус-кається фінансування партій: