підприємствами;
іноземними державами, їх підприємствами і громадянами, виходячи з принципу невтручання інших країн у внутрішню політи-ку держави та забезпечення її суверенітету на всій території;
анонімними особами з огляду на неможливість простежити розмір, легальність та джерело походження таких коштів;
благодійними та релігійними об'єднаннями й іншими політич-ними партіями з метою забезпечення незалежності партій та уне-можливлення практики укладання таємних домовленостей і на-дання негласної підтримки.
У рамках цих обмежень політичні партії повинні проводити як свою повсякденну статутну діяльність, так і виборчі кампанії, що є однією з цілей і умов їх функціонування. Наразі в Україні постає проблема диференціації джерел фінансування. Передба-чено три види фінансування:
власні засоби політичних партій, якими можуть бути членські внески, кошти від партійних ЗМІ, іншої дозволеної законом підприємницької діяльності тощо. Роль цього джерела порівняно незначна через некомерційний характер такої діяльності;
приватне фінансування (внески фізичних і юридичних осіб). Фактично цей вид фінансування є беззаперечним монополістом у формуванні матеріальної бази партій, що уможливлює створення кишенькових партій, лобіювання інтересів певних підприємниць-ких кіл, продаж партійних посад та місць в органах влади;
державне (бюджетне) фінансування. Таке фінансування вво-диться в дію з 1 січня 2005 року законом "Про внесення змін до деяких актів України у зв'язку із запровадженням державного фінансування політичних партій" № 1349—IV. Цим документом передбачається виділення з державного бюджету коштів у розмірі 0,01% мінімальної заробітної плати за кожного виборця, який підтримав конкретну партію. Однак право на отримання та-кої допомоги матимуть лише ті партії, які подолали чотиривідсот-ковий бар'єр на останніх виборах до Верховної Ради. Кошти між цими партіями розподілятиме Мінюст пропорційно до кількості поданих за партію голосів виборців. Таке фінансування діятиме на період повноважень депутатів ВР, які пройшли за партійними списками; водночас передбачається можливість припинення фінансування або зменшення дотацій у разі використання партією цих коштів на проведення виборчих кампаній. За належ-ним дотриманням цільового використання коштів стежитимуть Рахункова палата і головне контрольно-ревізійне управління.
Установлення перешкоди у вигляді чотиривідсоткового рівня довіри виборців, що дає право на отримання державної допомо-ги, має на меті стимулювати процес укрупнення впливових партій і забезпечити раціональне використання бюджетних коштів, тоб-то спрямувати їх на підтримку тих політичних сил, які мають ре-альну вагу і підтримку в суспільстві. Певним недоліком, на якому наголошують експерти, є встановлення зависокого бар'єра, що обмежує коло одержувачів державного фінансування тільки "пар-ламентськими" партіями і призводитиме до їх консервації на на-явному рівні. До цього висновку підштовхує наявність такого спеціального виду фінансування "парламентських" партій, як виділення коштів на функціонування фракцій і депутатських груп. Власне, виділяючи кошти на утримання апарату ВР, держава фак-тично перебирає на себе витрати на виконання партіями їхніх статутних завдань у період їх перебування у ВР. Установлення більш низького бар'єра в 3% голосів виборців дозволило б стиму-лювати конкуренцію між партіями і забезпечити формування дійсно багатопартійної політичної системи.
Розподіл коштів залежно від кількості поданих за партію голосів означає, що Україна, як і більшість інших країн світу, вибрала ди-ференційований підхід. У світовій практиці усталився також прин-цип рівності при розподілі коштів між партіями, що відповідають установленим вимогам. Цей принцип мас на меті забезпечення партіям однакових умов для подальшого розвитку.
Варто зазначити, що дедалі більшого значення набуває непря-ме фінансування політичних партій. Ідеться про передбачене за-конодавством обов'язкове надання партіям безкоштовного ефірного часу в державних ЗМІ, проведення дебатів тощо. Вод-ночас рік-у-рік спостерігається практика податкового "прощен-ня гріхів" нелегальним капіталам, що робиться для виведення певної частини фінансових ресурсів із тіні та залучення їх для проведення виборчих кампаній. Цей процес набуває особливих масштабів перед парламентськими і президентськими вибора-ми. Ще одним ефективним тіньовим механізмом стимулювання процесу залучення коштів для діяльності партій є надання подат-кових пільг тим особам, які вносять кошти на партійні рахунки. Належить одразу зазначити, що для запобігання цьому потрібно вводити обов'язкове розкриття джерела внеску, відображення ним у податковій декларації такої дії та встановлювати межу мак-симального внеску.
Окремим видом фінансування є виділення державою коштів на проведення виборчих кампаній (з установленням порядку витра-чання цих коштів). Ці питання регулюють такі документи, як закон "Про вибори народних депутатів України" від 18 жовтня 2001 ро-ку, який поки що є чинним, закон "Про вибори народних депутатів України" від 25 березня 2004 року, який вступить у силу 1 жовтня 2005 року, та вже згадуваний закон № 1349—IV від 27 листопада 2003 року, який набуде чинності лише 1 січня 2005 року (однак по-дальша доля його достеменно невідома, оскільки деякі його по-ложення стосуються внесення змін до закону "Про вибори народ-них депутатів України", який втратить у жовтні силу). Зважаючи на особливу активність і граничну вразливість партій у виборчий період, законодавець закріплює за ними право на відшкодування витрат, пов'язаних із фінансуванням передвиборної агітації, якщо на попередніх виборах вони здолали чотиривідсотковий бар'єр і взяли участь у розподілі депутатських мандатів. Таке відшкоду-вання здійснюється за рахунок державного бюджету і грошових застав тих партій, котрі не пройшли крізь парламентський фільтр. Чинним законодавством передбачено, що відшкодуванню підля-гають фактично здійснені витрати, але в межах граничної суми витрат виборчого фонду партії, який нині складає 2550 тисяч гри-вень. Певна проблема криється в тому, що це лише офіційна ци-фра, яка обмежує виборчі фонди, тоді як реальні витрати партій можуть сягати справді астрономічних сум. З огляду на це відсутність верхньої межі виборчого фонду плюс обов'язок дер-жави компенсувати витрати призведуть до прямо-таки "скаже-них" піар-перегонів, за