Ототожнення політичного лідерства і політичного керівництва при політологічному розгляді підмінює різні за змістом, функціями, наслідками процеси, пов’язані з суспільним (у політичному розумінні) розвитком. Лідерство є первинним явищем, на тлі якого формуються прояви керівництва, котре все більш ускладнюється паралельно з суспільним розвитком та його потребами.

Якщо у політичному житті немає складових політичного лідерства, то це робить його вразливим для різних „хвороб” авторитарного прояву. Функції політичного лідерства/керівництва не є тотожними і рівнозначними. Політичне лідерство має таку важливу складову, як ідейне лідерство, використання ідей та ідеалів, тобто наповнення певними суспільними ідеалами, соціальними цінностями, що в життєдіяльності виступає у програмних настановленнях. І в цьому смислі лідерство має першість відносно керівництва. Роль суспільного ідеалу не можуть виконати „вбудовані цілі” (налагодити добробут, краще нагодувати, одягти тощо). Тут недостатньо й цілей цивілізаційних — прав людини, демократії і т. д. Якщо поняття політичного лідерства можна визначити через його істинність, то поняття керівництва — через його законність.

Ми не претендуємо на остаточне вирішення наукової проблеми співвідношення понять „політичне лідерство” і „політичне керівництво”, але, на нашу думку, при їх визначенні слід враховувати чотири складові цих явищ: умови, процес, суб’єкт і кінцева мета (або результат як бажаний образ майбутнього). Тоді визначення цих понять матиме такий вигляд. Лідерство політичне — це процес самоорганізації і самоуправління суспільно-політичного розвитку, об’єктивно детермінований суб’єкт-суб’єктними відносинами суспільної залежності, в умовах здійснення політичної діяльності засобами реалізації механізму ідейних цінностей і спрямований на функціонування політичного життя суспільства.

Керівництво політичне — процес, системоутворюючим чинником якого є суб’єкт-об’єктні відносини суспільної залежності, існуючий в умовах політичного життя суспільства і спрямований на реалізацію політичної діяльності засобами механізму влади.

Тобто, ми розглядаємо політичне лідерство і політичне керівництво як складну сферу взаємодії, де є і загальні, і специфічні закони. Дію цих законів визначають вказані чотири чинники (умови, процес, суб’єкт і кінцева мета), які за різних обставин мають свою міру прояву і ту чи іншу міру якості, що зумовлює зрештою стан суспільно-політичного існування народу та домінування політичного лідерства або політичного керівництва.

Література:

1. Шульгин Н. Н. Альтернативная герменевтика в диалоге культур // Вопросы философии. — № 12, 2002. — С. 28 — 29.

2. Шляхтун П. П. Політологія. К., 2002. — С. 455.

3. Шульгин Н. Н. Альтернативная герменевтика в диалоге культур // Вопросы философии. — № 12, 2002. — С. 44.

4. Політична психологія / За ред. С. О. Матвєєва. — К.: ЦУЛ, 2003. — 103 — 104 с.

5. Блондель Ж. Политическое лидерство: путь к всеобъемлющему анализу. — М. 1992. — С. 16 — 17.

6. Цит. за Девід Л. Веймер, Ейден Р. Вайнінг. Аналіз політики: концепції і практика. — К.: Основи, 2000. — С. 20 — 21.

7. Шаповал Ю. І. Україна ХХ століття: Особи та події в контексті важкої історії. — К.: Генеза, 2001. — С. 10.

8. Парыгин Б.Д. Современное состояние и проблемы социальной психологии. — М.: Знание. 1971. — С. 48.

9. Волков И. П., Захаров А. И., Ерицян О. П., Тимофеев Ю. Т. Влияние лидерства и руководства на групповую динамику в условиях стресса / В кн. Руководство и лидерство (опыт социально-психологического исследования). Сб. науч. тр./ Под. ред. Б. Д. Парыгина. — Л., 1973. — С. 130 — 142.

10. Парыгин Б. Д. Основы социально-психологической теории. — М., 1971. — С. 310 — 311.

11. Парыгин Б. Д. Основы социально-психологической теории. — М., 1971. — 376 с.

12. Андреева Г. М. Социальная психология. — М.: Аспект Пресс, 1999. — С. 275.

13. Гозман Л. Я., Шестопал Є. Б. Психология политического лидерства // Психология и психоанализ власти. — Т. 1. — Ростов-на-Дону, 1996. — С. 578 — 589.

14. Гозман Л. Я., Шестопал Е. Б. Психология политического лидерства // Психология и психоанализ власти. — Т. 1. — Ростов-на-Дону, 1996. — С. 576 — 603.

15. Политология: Энциклопедический словарь / Общ. ред. и сост. Ю. И. Аверьянов. — М.: Изд-во Моск. коммерч. ун-та, 1993. — С. 157.

16. Психология. Словарь. — М.: Политиздат, 1990. — С. 190 — 191.

17. Философский энциклопедический словарь. — М., 1983. — С. 368.

18. Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна. — К., 1997. — С. 186.

19. Политология: Энциклопедический словарь. — М., — С. 343

20. www.politik.org.ua