людина не може сама нічого зробити для свого спасіння. Бог посилає благодать на людину, щоб оживити його волю, щоб людина могла через віру отримати спасіння, яке Христос показав їй. Однак, якщо ретельно дослідити твори реформаторів, можна побачити, звертаються від Біблії до Августина для того, щоб знайти підтримку в його обличчі і розробили вчення, про виправдання вірою. Бажання реформаторів повернутися назад до класичного джерела християнської віри – Біблії – також було богословською причиною Реформації, спробою отримати перемогу над томізмом в тому, що спасіння – це справа благодаті, отриманої лише через таїнства здійснювані духовенством.

7. Коли люди стикаються з погонями, важкими умовами життя, вони виражають своє незадоволення в ідеях якого-небудь лідера, який на їх думку зможе вирішити всі їх проблеми. Тому, цілком закономірно, що відмова середньовічної католицької Церкви розпочати реформи, відкрила шлях людині яка виявила устремління до реформ і бажання покінчити з безладдями і яку можна було використати для того, щоб здійснити революційні зміни. І людиною, що взяла на себе цей тягар став Мартін Лютер, що проголосив право кожної людини звертатися прямо до Бога через Христа, право, яке відображене в Писаннях.

Великі зловживання системою індульгенції в Німеччині були прямою причиною Реформації в цій країні. Архієпископ Альбрехт (1490-1545) ............. , який уже керував двома провінціями Римської Церкви, однак це не заважало йому посісти вільне місце архієпископа в Майнці в 1514 р. Оскільки Альбрехту було всього 23 роки, і канонічний закон заборонив одній людині займати більше однієї посади, тому він повинен був платити папі Леву Х за диспексацію, яка дозволяла б йому займати дві посади. На його щастя, бажання стати архієпископом в Майнці і потреба Лева Х в грошах, для побудови собору святого Петра в Римі співпали.альбрехт повинен був отримати дозвіл стати архієпископом, якщо він заплатить папі набагато більше ніж звичайну виплату за цю посаду.

Рим розраховував, що Альбрехт зможе позичити гроші у сім’ї Фуггерів, відомих банкірів в Аутсбурзі. Папська булла, яка узаконювала продаж індульгенцій в Саксонії, була дарована в якості того, що Альбрехт виплатить позичену суму грошей Фуггерам. Лев отримав половину грошей, а інша половина йшла на виплату Фуггерам.

Індульгенції пов’язувались з тайною каяття. Після того, як людина покаялася в своїх гріхах, вона повинна була отримати прощення у священика при умові, що гріх спокутуваний. Вважалося, що важкість гріха і вічне покарання за гріх прощаються Богом, але ще й існує світське спокутування, яке грішник повинен здійснити або ще за життя, або уже в чистилищі. Цією спокутою могло бути паломництво до святих місць, або виплата грошей церкві. Індульгенція була документом, який можна було купити за гроші і який звільнив людину від земного покарання за гріх. Вважалось, що Христос і святі римської церкви досягли в своєму земному житті такої праведності, що їх заслуги, які зберігаються в небесних скарбницях можуть поширюватися через папу на тих віруючих, що живуть на землі.

Цей погляд був вперше сформульований Олександром Голесом в ХІІІ ст. Климент VІ оголосив його догмою в 1343 році, а пізніше папська булла, Сикста ІV в 1476 році поширила цю привілею на душі, що знаходяться в чистилищі при умові, що їх живі родичі куплять індульгенції замість них.

Саме ця система отримання грошей папою римським була застосована до Альбрехта. Головним агентом Альбрехта став домініканський монах Йоган Петель, якому платили приблизно 1100 доларів в місяць і оплачували його витрати по продажу індульгенцій. З ним і з іншими продавцями індульгенцій пересувався і агент сім’ї Фуггера, який перевіряв, щоб половина грошей, виплачених за кожну індульгенцію, віддавалися в банк на покриття позики Альбрехта. Петель прагнув за будь-яку ціну досягти успіху, використовуючи навіть примус і тиск на грішника тільки щоб той купив індульгенцію. Вартість її залежала віл соціального статусу грішника, і кількості його грошей. Безплатно індульгенції роздавались лише жебракам,

А король міг заплатити за неї більше 300 доларів. Саме відомий протест монарха і його 95 тез проти зловживання системою індульгенцій прискорив хід подій, які привели до Реформації в Германії, а вже звідти вона поширилась на всю Північну і Західну Європу.