40 – ка тисяч залишилися без даху над головою. Після цього були здійснені спроби нормалізації внутрішньополітичної ситуації у штаті. Можна сказати, що на деякий час уряду Індії вдалося встановити перемир`я між ворогуючими сторонами, але воно тривало недовго. Уже в кінці 80-х років виник новий етнічний конфлікт у районах, де проживали і проживають 6 млн. монголоїдної народності Бодо, з етнічними групами Нага і Саба, які виступили за створення окремого штату «Бодоленд». Задля досягнення мети племена Бодо страйкували, блокували дороги, руйнували мости. Будь які спроби врегулювання конфлікту завершувались нічим, проте індійському уряду все ж таки вдалося укласти мирну угоду з Фронтом Бодо. Попри укладання цієї угоди проблеми в штаті як існували, так і існують. На сьогодні головною проблемою в Ассам залишається проблема існування найбільшої сепаратистської групи – Фронту визволення Ассам., які уникають будь-якого діалогу з владою Індії. На сьогодні залишається тільки сподіватись на те, що буде знайдено компроміс між сторонами конфлікти, який можливий на нашу думку за умови надання штату більшої автономії.
2.2 Джамму і Кашмір
Джамму і Кашмір – штат Індії, який розташований на пн. – зх. країни, у високогірґї західних Гімалаїв. Штат межує з трьома країнами: Афганістаном на півночі, на сході з Китаєм, на заході з Пакистаном. Площа штата складає 22 км 2. Населення понад 12 млн. чол., столиця м. Срінагар. Природні умови штату, через те що більшу частину займають гірські масиви. Природні ресурси є незначними. У структурі господарства чільне місце посідає промисловість, зокрема швейна, а також розвивається с/г в Кашмірській долині.
Джемму і Кашмір ось уже більше 50 – ти років залишається одним із «гарячих точок» не тільки Індії, але й світу. За цей штат ведуть боротьбу дві ядерні держави Південної Азії – Індія та Пакистан.
Питання Кашміру вперше постало у 1947 році під час розподілу Британської Індії, на власне Індії з переважанням індійського населення, та мусульманський Пакистан. Основна причина виникнення Кашмірського конфлікту – це неоднорідність як у етнічному, так і релігійному складі населення. Перший збройний конфлікт між країнами виник у 1947 році. Після нього у 1949 році під егідою ООН у штаті була встановлена «Лінія припинення вогню», яка поділила Кашмір на дві частини – індійську та пакистанську. Проте, встановлення цієї лінії не розв’язало конфлікт між країнами. Питання Кашміру стало однією з головних причин трьох збройний індо-пакистанських конфліктів – у 1947, 1965, 1971 роках [17,с.61].
Під егідою ООН було здійснено ряд спроб нормалізації ситуації в штаті. Зокрема, у 1973 році у м. Сімла сторони конфлікту домовилися про переговори виключно на двосторонній основі без втручання «третіх» сил, проте ці та наступні переговори, які відбувалися у Лахорі (1999 р.) та Агрі (2001 р.) не дали жодного результату. Протистояння між країнами тривало, особливо на «лінії контролю», де відбувалися серйозні протистояння між індійськими та пакистанськими військами, зокрема у 1997 та 1999 роках. Згідно з даними, які подає Індія, внаслідок протистоянь на «лінії контролю» вона втратила більше 1500 своїх військових, а втрати суперника оцінюються у 8 – 10 тисяч. За іншими даними втрати обох сторін склали більше 70 – ти тисяч.
На сьогодні ситуація в Кашмірі є складною. Багато районів штату фактично перебувають у стані громадянської війни. Щорічно жертвами насильства тут стають понад 4 тисячі осіб. За пів століття свого існування проблема Кашміру зовсім не наблизилася до свого врегулювання. Більше того з роками вона дедалі більше поглибилась. Кашмір, як Філіппіни, Балкани і Чечня став одним із центрів міжнародного ісламського екстремізму [4,с.11].
Конфлікт в штаті з часом свого виникнення і до сьогодні змінював свій характер від міжнаціонального до міжнародного територіального, а в кінцевому результаті носить Етно – релігійний характер.
На думку кашмірського лідерів, трагедія кашмірського народу полягає в тому, що він поділений на три групи: одна виступає за приєднання до Пакистану, друга – до складу Індії, а третя бореться за незалежність.[18]
На сьогодні існує кілька варіантів регулювання конфлікту:
Пакистан відмовляється від підтримки фундаменталістів і розпочинає переговори з Індією.
Поділ штату по лінії наземного контролю, згідно з цим поділом Індія контролюватиме 9 млн. осіб, а Пакистан – 3 млн.
Замороження територіальних протистоянь і економічне зближення країн.
Надання Кашміру незалежності.
2.3 Пенджаб
Індія, як країна з великою площею та складним рельєфом місцевості її прикордонних районів, «приречена» мати певні проблеми з етнічними меншинами. Після розпаду Британської колоніальної імперії в індії почали загострюватись етнічні конфлікти з яскраво вираженим релігійним забарвленням, які відбувались переважно у північних прикордонних штатах. Серед особливо небезпечних виділяють пенджабський конфлікт, що був однією з найбільших проблем країни в 70 – ті роки.
Пенджаб – найбільший за площею і населенням прикордонний з Пакистаном штат. Його площа становить 50 км 2 становить 24 млн. осіб. Столиця м. Чандігарх. Пенджаб займає провідне місце у житті Індії завдяки високому рівні розвитку іригації, с/г, промисловості, незвичайно високим для Індії темпом господарського розвитку.
Перед історія виникнення конфлікту у штаті така: сикхи, які становлять більшість населення у штаті, і які мають одну із наймолодших релігій ще до розподілу Британської Індії висунуло вимоги щодо створення поряд з Індією та Пакистаном окремої держави Азад Пенджабу. Після цього концепція зі створенням незалежної держави трансформувалася в гасло створення окремого сикхського штату.
Після поділу Британської Індії територія штату була поділена між Індією та Пакистаном. Внаслідок цього відбулися