ТВОРЧА РОБОТА з курсу політології
“Концептуальні засади взаємодії політики й управління”
Ювенальна юстиція в Україні.
бути чи не бути ?
Бібліографічний опис та анотація творчої роботи
Зміст роботи:
Аналіз проблем становлення та розвитку ювенальної юстиції в сучасній Україні. Обґрунтування необхідності цілеспрямованої державної політики у цьому напрямку. Характеристика інститутів, функцій та принципів ювенальної юстиції.
Ключові слова: ювенальна юстиція, відновне правосуддя (медіація), дитяча бездоглядність та правопорушення, школа соціальної реабілітації, притулок для неповнолітніх, інститут судових вихователів, інститут пробації
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. Передумови створення ювенальної юстиції в Україні. Актуальність та існуючі проблеми ……………………………………………………………...…4
РОЗДІЛ ІІ. Історія становлення ювенальної юстиції, світовий досвід………......9
РОЗДІЛ ІІІ.Забезпечення створення і розвитку ювенальної юстиції в Україні..11
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Питання, пов’язані із здійсненням профілактики правопорушень серед неповнолітніх, вже багато років турбують громадськість, вчених-юристів та правоохоронців-практиків багатьох країн світу. Найбільш гостро вони постають у країнах, що розвиваються, та у країнах з перехідною економікою, до яких належить і Україна. Трансформаційні процеси, пов’язані із реформуванням Української державності, оновленням галузей законодавства, що регулюють відносини в різних сферах суспільного життя, зміною та удосконаленням системи та правового статусу органів державної влади і місцевого самоврядування, супроводжуються загостренням багатьох соціальних проблем, які негативно впливають на формування особистості неповнолітніх і сприяють вчиненню ними правопорушень. У зв»язку з цим питання запровадження ювенальної юстиції в Україні на мій погляд є досить актуальним для розгляду. Метою даної роботи є вивчення конкретних кроків, які були зроблені на державному рівні з метою реалізації «дитячого правосуддя» та обґрунтування необхідності їх здійснення у подальшому.
І.Передумови створення ювенальної юстиції в Україні. Актуальність та існуючі проблеми
З прийняттям у 1996 році Конституції України було створено необхідні передумови для розбудови незалежної судової влади. Ми мали нагоду у рамках судової реформи використати глибокий системний підхід та побудувати ювенальну юстицію в Україні. У сучасних умовах розвитку України набуває значущості проблема поліпшення становища дітей в цілому та у значній мірі тих, які відповідно до ст.20 Конвенції ООН про права дитини (1989), мають право на особливий захист та допомогу. Розвиток міждержавних відносин, процес інтеграції України до Європейського Союзу зумовлюють просування судової влади цим шляхом. Для того, щоб прискорити процес наближення правових систем України до Європейської Спільноти необхідно впровадити в діючу систему правосуддя України міжнародні принципи і норми, що стосуються ювенальної юстиції, перш за все, Конвенції ООН про права дитини, „Пекінських правил”, „Ер-Ріядських керівних принципів”. Ювенальна юстиція є обов»язковою для держав, що підписали Конвенцію ООН про права дитини. У міжнародних стандартах у тій чи іншій формі висловлюється думка про те, що для того, щоб країна відповідала сучасним вимогам, необхідна певна система судочинства стосовно неповнолітніх. Зокрема , в п.3 ст.40 вищезазначеної Конвенції закріплено: «держави-учасники прагнуть сприяти у встановленні законів, процедур, органів і установ, що мають безпосереднє відношення до дітей, які, як вважається, порушили кримінальне законодавство, обвинувачуються або визнаються винними в його порушенні» (1.с.21). Крім того створення в Україні судів у справах неповнолітніх передбачено Концепцією судово-правової реформи, схваленою постановою Верховної Ради України 28 квітня 1992 року. Забезпечення повного виконання стандартів ювенальної юстиції згідно з відповідними міжнародними стандартами передбачено р.10 п.15 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2005 року «Про затвердження заходів щодо виконання у 2005 році Плану діій Україна – ЄС». Проте крім того, що у судах загальної юрисдикції з 1 грудня 2003 року запроваджено спеціалізацію суддів , котрі розглядають справи про злочини неповнолітніх, помітних кроків у напрямку реформування дитячого правосуддя зроблено не було. В Україні ювенальна юстиція існує лише на рівні концепції. Не створені відповідні законодавчі акти і відповідні суди. Не існує національної державної програми , яка передбачала б комплексне введення основних складових ювенальної юстиції . Більше того доцільність утворення зазначених судів викликає гострі дискусії у той час, коли проблеми ювенальної злочинності в Україні досить актуальні, як і в любій іншій країні, яка проходить транзитивний період. Різкий спад виробництва, розбалансування економічних відносин, руйнування інституту дитячих навчальних закладів, зменшення доступності медичних послуг призводить до росту дитячого неблагополуччя. Суспільні процеси відображаються на дітях, зокрема на їх злочинності. За даними Держкомстату щорічно за скоєння злочинів в Україні засуджується близько 20 тисяч неповнолітніх, з них 10 відсотків - до позбавлення волі на певний термін. Понад 50 відсотків з них потрапили до в»язниці за розкрадання та крадіжки, 25 відсотків - за розбій та пограбування, 10 відсотків – за вбивство чи завдані тяжкі тілесні ушкодження. Майже кожного третього засуджено на строк від одного до трьох років, половину – від 3 до 5 років та близько 18 відсотків – на строк понад 5 років. Найбільше засуджених (39 відсотків) мають 17-18 років, найменше (13 відсотків) – від 14 до 16 років. Проте спостерігається тенденція до помолодшання дитячої злочинності. Якщо абсолютний рівень злочинності серед неповнолітніх протягом 2005-2006 років дещо знизився (2005 рік – 22767 осіб скоїли злочини, 2006 рік – 16966 осіб, що складає -25,5 відсотків), то досить стабільною залишається рецидивна злочинність ( 2005 рік -2633 особи, які раніше вчиняли злочин, 2006 рік – 2211осіб). При цьому 60 % рецидивістів почали свою кар»єру ще неповнолітніми. Не менш сильне занепокоєння викликають некримінальні правопорушення : дрібне хуліганство, дрібні крадіжки, зберігання наркотиків у незначній кількості, а також різні прояви девіантної поведінки